Рішення

від 14.11.2018 по справі 320/5654/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року № 320/5654/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Гісунової Н.В.,

представника відповідача - Войцеховської П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002841406 від 19.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки. Позивач зазначає, що вчасно та у повному обсязі здійснив оприбуткування готівкових коштів за 26.06.2015, 24.09.2015, 30.10.2015, 20.11.2015 та 22.07.2016 у касовій книзі, шляхом здійснення записів про рух готівки на підставі прибуткових касових ордерів від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152, від. 20.11.2015 №157 та від 22.07.2016 №49.

Вважає незаконними та безпідставними твердження контролюючого органу про те, що підписання прибуткових касових ордерів посадовими особами підприємства, які перебували у відпустці, свідчить про недійсність такого документа та про неможливість прийняття його до обліку.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому вказав, що під час документальної перевірки позивача у касовій книзі підприємства було виявлено записи про оприбуткування готівки на підставі прибуткових касових ордерів, що підписані касирами, які на дату їх складання перебували у відпустці. На думку відповідача, перебування касирів у відпустці свідчить, що фактично касові документи у зазначену у них дату не складались, а відповідні готівкові кошти були оприбутковані лише за фактом виходу касира з відпустки, тобто несвоєчасно.

Ухвалою суду від 26.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 14.11.2018, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 24.04.2018 по 07.06.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фроніус Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2018 №510/10-36-14-02-13/33565713 (а.с. 11-28).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Фроніус Україна" пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Суть виявленого порушення полягає в не оприбуткуванні позивачем готівки на загальну суму 8817,52 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на встановленому у ході перевірки факті здійснення позивачем у касовій книзі підприємства записів про оприбуткування готівки на суму 8817,52 грн на підставі касових ордерів від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152, від 20.11.2015 №157 та від 22.07.2016 №49, що підписані касирами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на дату їх складання перебували у відпустці.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 №0020981406, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , позивачеві було визначено штраф у розмірі 44087,6 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням рішенням від 10.07.2018 №0020981406, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, направивши скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с. 29-39).

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняло рішення від 14.09.2018 №29979/6/99-99-11-01-01-25, яким, у зв`язку із тим, що санкції перевіряючими частково застосовані поза межами строків, визначених п.114.1 ст. 114 та ст. 102 Податкового кодексу України, податкове повідомлення рішення від 10.07.2018 №0020981406 було скасоване у частині нарахування 5657,70 грн штрафу (а.с. 40-44).

Надалі, враховуючи рішення ДФС України, контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 №002841406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 38429,90 грн (а.с. 10).

На переконання ТОВ "Фроніус Україна", податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 №002841406 не базується на нормах чинного законодавства, що стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Пунктом 2.2 Положення №637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Під касою, згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення, розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Пунктом 3.3 Положення №637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.6 Положення №637, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 4.3 Положення №637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків на підставі прибуткових касових ордерів, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з оформленням касового ордеру та відображення на його підставі готівки у касовій книзі.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено наступні, спірні на думку відповідача, касові операції, оформлені прибутковими касовими ордерами:

1) від 26.06.2015 №103 на суму 27,00 грн (а.с. 46);

2) від 26.06.2015 №104 на суму 45,00 грн (а.с. 47);

3) від 24.09.2015 №144 на суму 14,78 грн (а.с. 48);

4) від 30.10.2015 №152 на суму 280,00 грн (а.с. 49);

5) від 20.11.2015 №157 на суму 501,23 грн (а.с. 50);

6) від 22.07.2016 №49 на суму 740,00 грн (а.с. 51).

Загальна сума надходження готівки за переліченими прибутковими касовими ордерами, становить - 1608,01 грн.

Як убачається з матеріалів справи, готівкові кошти у розмірі 1608,01 грн, були оприбутковані позивачем у день їх одержання шляхом здійснення у касовій книзі підприємства записів про суми фактичного надходження готівкових коштів, що підтверджується витягами з касової книги за відповідні дати (а.с. 52-58).

Заперечуючи щодо факту оприбуткування готівкових коштів, відповідач стверджує, що записи про рух готівки у касовій книзі були здійснені на підставі прибуткових касових ордерів, що були підписані касирами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на дату складання вказаних прибуткових касових ордерів перебували у відпустці, у зв'язку з чим не могли фізично засвідчити своїм підписом проведені касові операції.

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що на момент оприбуткування готівки згідно касових ордерів від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152 та від 20.11.2015 №157, касир ОСОБА_3, яка здійснювала оприбуткування перебувала у відпустці, а на момент оприбуткування готівки, згідно касового ордеру від 22.07.2016 №49, у відпустці перебувала касир ОСОБА_4

При цьому, суд не погоджується з висновками контролюючого органу, що підписання прибуткового касового ордера посадовою особою підприємства, яка перебуває у відпустці, свідчить про недійсність такого касового документа або про неможливість прийняття його до обліку.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Суд зазначає, що відпустка - це час відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника вiд виконання трудових обов'язкiв протягом встановленої законом або за угодою сторiн кiлькостi календарних днiв iз збереженням за ним мiсця роботи на цей перiод.

Отже, на період відпустки правовий зв'язок працівника та роботодавця не припиняється, а трудова функція обмежується виключно в частині обов'язковості її виконання.

При цьому суд звертає увагу на те що, ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України Про відпустки не містить заборон та обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в іншій період відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою.

Аналіз положень статей 62 та 79 Кодексу законів про працю України дає підстави стверджувати лише про існування законодавчого обмеження та про особливий облік надурочних робіт та відкликання з відпустки. Разом з цим, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також і вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються.

До того, ж відповідачем безпідставно не взято до уваги накази ТОВ "Фроніус Україна", якими позивач, узв`язку із роботою у період відпустки, надав касиру ОСОБА_3 та касиру ОСОБА_4 додаткові вихідні дні, що вказує на дійсність виконання ними своїх посадових повноважень під час відпустки.

Таким чином, хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов'язків не відповідає змісту та меті відпустки, самі по собі такі обставини не можуть свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ними операції.

У даному випадку правове значення має лише наявність на відповідному документі підпису посадової особи та наявність у такої особи відповідних повноважень на підписання первинних документів.

Судом встановлено, що прибуткові касові ордери від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152, від 20.11.2015 №157 та від 22.07.2016 №49, містять усі визначені законом обов'язкові реквізити, у тому числі підписи головного бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийняті готівкові кошти, підставу для одержання готівки тощо.

Відповідач в акті перевірки та під час розгляду справи не ставив під сумнів правильність складання прибуткових касових ордерів та наявність у посадових осіб ТОВ "Фроніус Україна", підписи яких містяться на зазначених касових ордерах, повноважень на підписання таких документів.

Відповідач також не надав жодних доказів, які б свідчили, що зазначені прибуткові касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б виключали можливість здійснення оприбуткування готівкових коштів на підставі прибуткових касових ордерів: від 26.06.2015 №103 на суму 27,00 грн (а.с. 46); 2) від 26.06.2015 №104 на суму 45,00 грн (а.с. 47); 3) від 24.09.2015 №144 на суму 14,78 грн (а.с. 48); 4) від 30.10.2015 №152 на суму 280,00 грн (а.с. 49); 5) від 20.11.2015 №157 на суму 501,23 грн (а.с. 50); 6) від 22.07.2016 №49 на суму 740,00 грн (а.с. 51).

Водночас, суд наголошує, що з акта перевірки убачається, що посадовими особами відповідача здійснено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки, виходячи із сум залишку готівки у касі на кінець дня. Однак, такі дії контролюючого органу не відповідають вимогам законодавства та свідчить про хибне розуміння та професійну необізнаність перевіряючих, оскільки оприбуткування готівки у касі здійснюється щодо фактичних надходжень до каси та у той самий день таких надходжень.

Тобто, навіть у разі порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки у вказані в акті перевірки дати, сума, на яку нараховуються штрафні санкції мала становити 1608,01 грн, яка є результатом додавання надходжень грошових коштів, які встановлюється із прибуткових касових ордерів.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення №637 є необґрунтованим, безпідставним та сформованим на підставі неповного та хибного тлумачення норм права, без врахування фактичних обставин, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 №002841406, підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, суд зазначає, що дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 №002841406, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" (код ЄДРПОУ 33565713) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 листопада 2018 р.