Постанова

від 11.04.2019 по справі 320/5654/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5654/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Гісунової Н.В.,

представника відповідача - Станіславського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (повний текст рішення виготовлено 19.11.2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002841406 від 19.09.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

До Шостого апеляційного адміністративного суду 19.03.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - без змін.

Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні 11 квітня 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фроніус Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 21.06.2018 №510/10-36-14-02-13/33565713 (а.с. 11-28).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Фроніус Україна" пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Суть виявленого порушення полягає в не оприбуткуванні позивачем готівки на загальну суму 8817,52 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на встановленому у ході перевірки факті здійснення позивачем у касовій книзі підприємства записів про оприбуткування готівки на суму 8817,52 грн на підставі касових ордерів від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152, від 20.11.2015 №157 та від 22.07.2016 №49, що підписані касирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на дату їх складання перебували у відпустці.

На підставі Акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 №0020981406, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , позивачеві було визначено штраф у розмірі 44087,6 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням рішенням від 10.07.2018 №0020981406, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, направивши скаргу до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняло рішення від 14.09.2018 №29979/6/99-99-11-01-01-25, яким, у зв`язку із тим, що санкції перевіряючими частково застосовані поза межами строків, визначених п.114.1 ст. 114 та ст. 102 Податкового кодексу України, податкове повідомлення рішення від 10.07.2018 №0020981406 було скасоване у частині нарахування 5657,70 грн штрафу.

Надалі, враховуючи рішення ДФС України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2018 №002841406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 38429,90 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням відповідача, позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (далі - Положення № 637).

Пунктом 2.2 Положення № 637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 4.1 Положення № 637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою, підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Пунктом 3.3 Положення № 637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно з пунктом 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Абзацом 2 пункту 2.6 Положення № 637 передбачено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 4.3 Положення № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 року № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено наступні, спірні на думку відповідача, касові операції, оформлені прибутковими касовими ордерами: від 26.06.2015 №103 на суму 27,00 грн (а.с. 46); від 26.06.2015 №104 на суму 45,00 грн (а.с. 47); від 24.09.2015 №144 на суму 14,78 грн (а.с. 48); від 30.10.2015 №152 на суму 280,00 грн (а.с. 49); від 20.11.2015 №157 на суму 501,23 грн (а.с. 50); від 22.07.2016 №49 на суму 740,00 грн (а.с. 51).

Загальна сума надходження готівки за переліченими прибутковими касовими ордерами, становить - 1608,01 грн.

Готівкові кошти у розмірі 1608,01 грн, були оприбутковані позивачем у день їх одержання шляхом здійснення у касовій книзі підприємства записів про суми фактичного надходження готівкових коштів, що підтверджується витягами з касової книги за відповідні дати.

Таким чином, позивач виконав умови оприбуткування готівки, передбачені пунктом 2.6 Положення № 637.

Разом з тим, заперечуючи факт оприбуткування готівкових коштів на суму 1608,01 грн., відповідач стверджує, що записи про рух готівки у касовій книзі були здійснені на підставі прибуткових касових ордерів, що були підписані касирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на дату складання вказаних прибуткових касових ордерів перебували у відпустці, у зв'язку з чим не могли фізично засвідчити своїм підписом проведені касові операції.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відпустка - це час відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обов'язків протягом встановленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей період.

Отже, на період відпустки правовий зв'язок працівника та роботодавця не припиняється, а трудова функція обмежується виключно в частині обов'язковості її виконання.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України Про відпустки не містить заборон та обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці, чи в інший період відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою.

Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також і вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються

Таким чином, хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов'язків не відповідає змісту та меті відпустки, самі по собі такі обставини не можуть свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ними операції.

Абзацом 2 пункту 4.8 Положення № 637 передбачено, що у разі відсутності касира (у зв'язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

Абзацом 3 пункту 4.8 Положення № 637 передбачено, що підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов'язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Тобто, виконання обов'язків касира та довірені йому грошові кошти за наказом керівника суб'єкта господарювання можуть бути передані іншій особі, зокрема, у випадку, коли касир з об'єктивних причин відсутній на роботі (хвороба тощо), або у випадку, коли на підприємстві відсутня посада касира.

Сторонами не заперечується, що на момент оприбуткування готівки згідно касових ордерів від 26.06.2015 №103, від 24.09.2015 №144, від 30.10.2015 №152 та від 20.11.2015 №157, касир ОСОБА_4, яка здійснювала оприбуткування перебувала у відпустці, а на момент оприбуткування готівки, згідно касового ордеру від 22.07.2016 №49, у відпустці перебувала касир ОСОБА_5

Разом з тим, матеріали справи містять накази ТОВ "Фроніус Україна", якими позивач, узв`язку із роботою у період відпустки, надав касиру ОСОБА_4 та касиру ОСОБА_5 додаткові вихідні дні, що вказує на дійсність виконання ними своїх посадових повноважень під час відпустки.

При цьому, судом встановлено, що оспорювані прибуткові касові ордери містять усі визначені законом обов'язкові реквізити, у тому числі підписи бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийняті готівкові кошти, підставу для одержання готівки тощо.

Відповідачем жодних доказів, які б свідчили, що зазначені прибуткові касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Фроніус Україна" повністю дотримані вимоги Положення № 637 при оприбуткуванні грошових коштів в сумі 1608,01 грн. в касі підприємства, а оспорюване податкове повідомлення-рішення №002841406 від 19.09.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів акту перевірки та відзиву на позовну заяву, яким надано оцінку судом першої інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фроніус Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяВ.Ю. Ключкович

Повне судове рішення складено 11.04.2019.