Постанова

від 15.11.2018 по справі 522/19514/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/19514/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12 вересня 2017 року;

- постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №096/17/440 від 26 вересня 2017 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 16840 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в діях Інституту відсутні склад та подія правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , а тому спірні постанова і припис є незаконними та необґрунтованими.

На думку позивача, Управлінням ДАБК застосовані положення Закону, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки не діяли на момент їх виникнення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2018 року позов задоволено.

Суд, поновивши строк звернення до суду, визнав протиправними та скасував припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12 вересня 2017 року та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №096/17/440 від 26 вересня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з правовою позицією позивача щодо відсутності в діях Інституту події і складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки Інститутом вказано повні та достовірні дані в повідомленні про початок виконання підготовчих робіт станом на момент її подання (02.04.2015 року).

Не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління ДАБК подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суд першої інстанції та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт продовжує наполягати на тому, що замовником будівництва Інститутом наведено недостовірні дані в частині права користування земельною ділянкою у поданому та зареєстрованому повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, в результаті чого порушено п.10 ст.35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт .

Далі про що зазначає апелянт це про неправильне встановлення судом спрощеного порядку розгляду справи.

І останнє на чому акцентує увагу апелянт це те, що судом порушено предметну підсудність справи. Так, представник Управління ДАБК, посилаючись на ч.2 ст.20 КАС України, вважає, що дана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду, а тому її необхідно направити за підсудністю.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляції та наполягає на тому, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, а також додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на наступне.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції та є неоспореними учасниками справи полягають у наступному.

Головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управлінням ДАБК на підставі наказу №01-13/323ДАБК від 06.09.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на будівництві багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Під час виїзду на місце зафіксовано виконання підготовчих робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, а саме: встановлення огорожі та знесення існуючих споруд.

Даною перевіркою було встановлено, що замовником будівництва є Інститут, а підготовчі роботи виконуються на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 07.04.2015 року.

Земельні ділянки використовуються для будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 року №7379, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 18.12.2007 року серії ЯЯ №205374 (5110137500:41:006:0010), державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 18.12.2007 року серії ЯЯ №205375 (5110137500:41:006:0011), розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06.11.2013 року №1156/А-2013.

Поряд з цим, під час проведення перевірки встановлено, що в подальшому Інститутом були об'єднані земельні ділянки, на які останній має право постійного користування, та їм присвоєно інші кадастрові номери 5110137500:41:006:0018 (площею 0,6926 га) та 5110137500:41:006:0017 (площею 0.1886 га). Цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки. Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, за індексними номерами 90406000 та 90383990 від 23.06.2017 року (а.с.95-98).

У зв'язку з тим, що цільове призначення земельних ділянок - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд адміністративного комплексу, а не для будівництва багатоквартирного житлового будинку, Управлінням ДАБК зроблено висновок, що Інститутом порушено вимоги ч.2 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в редакції від 01.02.2015 року, а саме: забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Також відповідач зазначив, що згідно публічної кадастрової карти, земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137500:41:006:0010 та 5110137500:41:006:0011, на які позивач посилався у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт від 07.04.2015 року - не існує.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що Інститутом наведено недостовірні дані в частині права користування земельною ділянкою у поданому та зареєстрованому повідомленні про початок виконання підготовчих робіт.

Відповідальність за встановлене правопорушення передбачено п.1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

За результатами проведеної перевірки складено:

- акт щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №00919;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.09.2017 року, в якому призначено розгляд справи на 26.09.2017 року об 11:00 год. у приміщенні Управління ДАБК.

Поряд з цим, 12.09.2017 року Управлінням ДАБК винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з якого вбачається, що з метою усунення виявлених порушень надається строк для їх усунення до 12.11.2017 року.

26 вересня 2017 року в.о. начальника Управління Якименко Русланом Костянтиновичем розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову № 096/17/440 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої Інститут визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 16 840 грн.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, Управління ДАБК звинувачує позивача у порушенні п.1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та наполягає на тому, що ним наведено недостовірні дані в частині права користування земельною ділянкою у поданому та зареєстрованому повідомленні про початок виконання підготовчих робіт за №ОД010150960511 від 07.04.2015 року.

Надаючи правову оцінку даному доводу апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 ст.35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті.

Пунктом 1 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності унормовано, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання підготовчих робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України №466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт (далі - Постанова №466) передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно п.2 Постанови №466, в редакції станом на 07.04.2015 року, підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Держархбудінспекції або її територіальному органу повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Пунктом 5 Постанови №466 визначено, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, готується замовником за формою згідно з додатком 1 та подається замовником (його уповноваженою собою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих робіт до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Згідно вказаного вище додатку 1 в повідомленні про початок виконання підготовчих робіт необхідно зазначити реквізити державного акта, свідоцтва про право власності на землю або договору оренди/суперфіцію, на підставі яких земельна ділянка використовується для будівництва.

При цьому, ані затвердженою формою повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, ані положеннями Постанови №466 не передбачено необхідності зазначення цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в редакції, яка діяла на момент подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт (01.02.2015 року), після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто, виходячи з вказаних нормативно-правових актів, на час подання та реєстрації повідомлення Закон України Про регулювання містобудівної діяльності не містив вимог щодо відповідності на момент подання та реєстрації повідомлення про початок виконання підготовчих робіт цільового призначення земельної ділянки, вказаної в такому повідомленні.

Для подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт достатньо було прав на використання земельної ділянки.

У свою чергу, Інститут у повідомленні взагалі не вказував і не повинен був вказувати інформацію щодо цільового призначення земельних ділянок.

Тому, з урахуванням чинного на дату подання повідомлення законодавства, Інститутом подані повні та достовірні відомості, згідно із затвердженою формою такого повідомлення (а.с.17-18).

В даному повідомленні про початок виконання підготовчих робіт позивач посилався на документи, які підтверджували право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5110137500:41:006:0010, 5110137500:41:006:0011.

Апелянт в апеляційній скарзі наполягає на тому, що згідно публічної кадастрової карти, земельних ділянок із вказаними кадастровими номерами не існує.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надавав відповідь на вказаний довід, яка полягає у наступному.

Так, станом на дату подання та реєстрації повідомлення про початок виконання підготовчих робіт (квітень 2015 року) в користуванні Інституту знаходились зазначені земельні ділянки загальною площею 0,8812 га.

Потім, відповідно до розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації, надано згоду Інституту на поділ цих земельних ділянок загальною площею 0,8812 га, у зв'язку з чим було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:41:006:0018 (площею 0,6926 га) та 5110137500:41:006:0017 (площею 0.1886 га), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №90406000 та №90383990 (а.с.95-98).

Тобто, вказані земельні ділянки на дату подання Інститутом повідомлення про початок виконання підготовчих робіт існували, проте в подальшому вони були поділені та у зв'язку з чим їм було присвоєно інші кадастрові номери.

Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, цільове призначення земельної ділянки 5110137500:41:006:0018 (площею 0,6926 га) було змінено та відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №99133740 від 03.10.2017 року (а.с.99-100).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недостовірною може вважатися інформація, яка не відповідала дійсності на дату подання відповідної інформації.

В свою чергу, Інститутом у повідомленні про початок підготовчих робіт №ОД 010150960511 від 07.04.2015 року було зазначено відомості, які повністю відповідали дійсності станом на дату його подання.

Колегія суддів також бажає зазначити, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності від 17.01.2017 року було внесено зміни, згідно яких ч.1 ст.35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності було викладено в наступній редакції:

Після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю .

З урахуванням вказаних змін, які набрали чинності 10.06.2017 року, подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт можливе лише відповідно до цільового призначення земельної ділянки.

При цьому п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону від 17.01.2017 року визначено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об'єктів.

За таких обставин справи, довід апеляційної скарги з приводу того, що замовником будівництва наведено недостовірні дані в частині права користування земельними ділянками є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Переходячи до іншого доводу апеляції, який полягає в тому, що судом першої інстанції прийнято рішення в порушення предметної підсудності, колегія суддів вважає його безпідставним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним позовом звернувся до Приморського районного суду м. Одеси у жовтні 2017 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України, в редакції чинної на момент звернення до суду з даним позовом, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Тобто, враховуючи норму даної статті та те, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, позивач дотримався вимог п.1 ч.1 ст.18 КАС України, в редакції чинної на момент звернення до суду.

Однак, 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, відповідно до статті 20 якого звужено (порівняно з попередньою редакцією) перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до пункту 10 Перехідних положень оновленого КАС України, якщо провадження у справі відкрито до набрання чинності новою редакцією Кодексу, розгляд справи продовжується за новими правилами.

Між тим, відповідно до пункту 12 Перехідних положень цього Кодексу, заяви і скарги, подані до набрання чинності новою редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Таким чином, справи, які знаходилися в місцевих загальних судах на момент набрання чинності новою редакцією Кодексу, незалежно від того, чи відкрито у них провадження, не передаються в окружний адміністративний суд, а вирішуються за правилами нової редакції Кодексу судом, до якого відповідні заяви були правомірно подані згідно з вимогами попередньої редакції КАС України.

Окрім того, Інститут до подання позову до Приморського районного суду м. Одеси подавав позов до Одеського окружного адміністративного суду, але 13 жовтня 2017 року ухвалою останнього було повернуто позов, у зв'язку з порушенням правил предметної підсудності, встановленими п.1 ч.1 ст.18 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року.

Останнім доводом апеляції є те, що судом першої інстанції неправомірно встановлено спрощений порядок розгляду справи.

Надаючи оцінку даному доводу суд апеляційної інстанції вважає, що апелянт дійшов помилкового висновку і з цього питання, у зв'язку з наступним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Таке право надавало суду нова редакція КАС України, а саме: стаття 12.

Так, відповідно до ч.2 цієї статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 6 вказаної статті визначено, які справи є справами незначної складності, серед яких пп.6 визначено оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшовши висновку про незначну складність даної справи розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність права у учасників справи на касаційне оскарження рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.11.2018 року.