Постанова

від 07.11.2018 по справі 820/5739/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5739/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/5739/17, суддя Мороко А.С., м. Харків

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000201412 від 02.08.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/5739/17 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000201412 від 02.08.2017 р.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме - неповно з'ясовані обставини в адміністративній справі у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/5739/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управління ДФС у Харківській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Ріал-С Груп" за період з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р., з ТОВ "Рошфор Альянс" за період з 01.09.2016 р. по 30.09.2016 р., з ТОВ "Оптімус Прайд" за період з 01.09.2016 р. по 30.09.2016 р., з ТОВ "Київ Опт Інвест" за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), про що було складено акт № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 р. (т. 1, а.с. 8-53).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, а саме неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 383025,00 грн, у т.ч за липень 2016 року у сумі 42309,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Ріал-С Групп"; за вересень 2016 року у сумі 145202,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Рошфор Альянс" та з ТОВ "Оптімус Прайд", за грудень 2016 року у сумі 195514 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Київ Опт Інвест", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у розмірі 383025,00 грн за грудень 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.08.2017 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000201412, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 478781,25 грн, з яких: 383025,00 грн - за основним платежем, 95756,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 7).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000201412 від 02.08.2017 року, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а тому позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В періоді, що перевірявся, позивач мав господарські операції із ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "Київ Опт Інвест".

З матеріалів справи встановлено, що 05 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 480, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи (роботи з капітального ремонту Гімназійної набережної (45112000-5 - землестрийні та інші роботи)), зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (т. 2, а.с. 77-82).

Факт виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2016 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за жовтень 2016, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а.с. 83-105).

На виконання договору № 480 від 05.07.2016 року позивачем було укладено наступні договори з контрагентами ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "Київ Опт Інвест".

01 червня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (замовник) та ТОВ "Ріал-С Груп" (підрядник) укладено договір № 8/01-КР, згідно умов якого підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з ремонту об'єкта "Капітальний ремонт Гімназійної набережної", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (т.1, а.с. 137-139).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Ріал-С Груп" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актом прийому-передачі будівельних матеріалів за липень 2016 року, актом прийому-передачі будівельних матеріалів від 18.07.2016 р., податковою накладною № 118 від 24.07.2016 р. на загальну суму 253854,04 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, відомістю ресурсів за липень 2016 року, локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01 (т.1, а.с. 140-148, т. 2, а.с. 194).

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Бровари, яке вказано в договорі № 8/01-КР від 01.06.2016 р., як місце укладання договору, з тієї підстави, що, за поясненнями позивача, керівник ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання контролюючого органу щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Бровари, як на підставу визнання нереальним правочину, оскільки з матеріалів справи встановлено, що сторонами по договору №8/01-КР від 01.06.2016 р. дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів не приймає посилання відповідача про відсутність дати підписання в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, оскільки в матеріалах справи наявна вказана довідка з зазначенням дати підписання (т.1, а.с. 140).

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність в штаті ТОВ "Ріал-С Групп" достатньої кількості працівників порівняно з кошторисною трудомісткістю за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року № 0724/02 від 24.07.2016 р., а також факт непридбання вказаним підприємством послуг ремонту у інших платників податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості залучати до виконання робіт субпідрядників-неплатників податку на додану вартість, операції з якими не відображаються в ЄРПН а також, з первинних документів, які наявні в матеріалах справи, встановлено, що виконання договору № 8/01-КР від 01.06.2016 р. відбулось.

Також з матеріалів справи встановлено, що 05 вересня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (замовник) та ТОВ "Рошфор Альянс" (підрядник) укладено договір № 05/09-КР, відповідно до якого, підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з ремонту об'єкта "Капітальний ремонт Гімназійної набережної", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (т.1, а.с. 113-115).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Рошфор Альянс" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актом прийому-передачі будівельних матеріалів від 05.09.2016 р., актом прийому-передачі будівельних матеріалів за вересень 2016 року, податковою накладною № 49 від 21.09.2016 р. на загальну суму 569533,24 грн, розрахунком № 5, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 02-01, локальним кошторисом роботи № 02-01, відомістю ресурсів до локального кошторису № 02-01, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 1-2 за вересень 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, відомістю ресурсів за вересень 2016 року (т.1, а.с. 118-136, т. 2, а.с. 195).

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Ірпінь, яке вказане в договорі № 05/09-КР від 05.09.2016 як місце укладання договору, з наступних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оскільки пропозиція укласти договір надійшла саме від ТОВ "Рошфор Альянс", то й місцем укладення договору в силу норми закону було вказано місто Ірпінь. При цьому керівник позивача до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання відповідача щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Ірпінь, як на підставу здійснення нереального правочину, оскільки з матеріалів справи встановлено, що сторонами по договору № 05/09-КР від 05.09.2016 року дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів не приймає посилання відповідача про відсутність дати підписання в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року, оскільки в матеріалах справи наявна вказана довідка з зазначенням дати підписання (т.1, а.с. 129).

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність в штаті ТОВ "Рошфор Альянс" достатньої кількості працівників порівняно з кошторисною трудомісткістю за актом за вересень 2016 року та не придбання вказаним підприємством послуг ремонту у інших платників податку на додану вартість (згідно даних ЄРПН), колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено відсутність залучення до виконання робіт субпідрядників-неплатників податку на додану вартість, операції з якими не відображаються в ЄРПН.

В апеляційній скарзі та в акті № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 р. відповідач зазначив, що згідно узагальненої податкової інформації № 310/10-08-14-02/40468847 від 02.12.2016 року встановлено, що до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016040000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи встановлено, що 14 вересня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "Оптімус Прайд" (постачальник) укладено договір поставки №02/08-КР, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації) (т.1, а.с. 149-151).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Оптімус Прайд" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: специфікацією № 1, податковою накладною №80 від 28.09.2016 р. на загальну суму 283676,65 грн, податковою накладною № 81 від 29.09.2016 р. на загальну суму 17999,82 грн, видатковою накладною № РН-0928/09 від 28.09.2016р., на загальну суму 283676,65 грн, видатковою накладною № РН-0929/02 від 29.09.2016р. на загальну суму 17999,82 грн, товарно-транспортною накладною № РН-0928/09 від 28.09.2016р., товарно-транспортною накладною № 0929/02/1 від 29.09.2016 р., товарно-транспортною накладною № 0929/02/2 від 29.09.2016 р., товарно-транспортною накладною №0929/02/3 від 29.09.2016 р., товарно-транспортною накладною № 0929/02/3 від 29.09.2016 р., товарно-транспортною накладною № 0929/02/4 від 29.09.2016 р. (т.1, а.с. 152-166).

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність даних про відрядження керівника позивача до с. Тарасівка, яке вказане в договорі № 02/08-КР від 14.09.2016 р. як місце укладання договору, виходячи з того, що місцем укладення договору в силу ст. 647 Цивільного кодексу України було вказано с. Тарасівка. При цьому керівник позивача до цього населеного пункту не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання відповідача щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до с. Тарасівка, як на підставу нікчемності правочину, оскільки з матеріалів справи встановлено, що сторонами по договору № 02/08-КР від 14.09.2016 р. дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України щодо місця укладення договору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на дефектність товарно-транспортних накладних щодо вантажно-розвантажувальних операцій з ТОВ "Оптімус Прайд" (час, години, хвилини, прибуття, вибуття, навантаження, розвантаження, простій), колегія суддів не приймає з наступних підстав.

Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 (далі - Правила №363).

Відповідно до розділу 1 Правил №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правила №363, товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В силу Закону суб'єкт господарювання наділеним правом на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання встановленої форми, за умовами, передбаченими абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

З матеріалів справи встановлено, що 29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 564, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи, найменування робіт - роботи з капітального ремонту братської могили радянських воїнів та прилеглої території (45112000-5 - землерийні та інші земляні роботи) (т. 1, а.с. 564-236).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року та локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01 (т. 1, а.с. 238-247, т. 2, а.с. 1-6).

09 грудня 2016 року між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір підряду №426/16, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати ремонт житлового будинку, а замовник - після виконання робіт надати доручення на здійснення платежу органу, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (т. 2, а.с. 10-13).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: актом прийому виконаних будівельних робіт № 8/426 за грудень 2016 року, локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-001, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (т. 2, а.с. 14-41).

15 листопада 2016 року між комунальним підприємством "Жилкомсервіс" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № ТРН 3/16 від 15.11.2016 р., згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з поточного ремонту нежитлових приміщень, переданих до господарського відання "КР Жилкомсервіс", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Також, 15.11.2016 року укладено додаткову угоду щодо ціни № 1 до договору № ТРН 3/16 від 15.11.2016 р. (т. 2, а.с. 42-45).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом прийому виконаних будівельних робіт № 1/ТРН-3/16 за грудень 2016 року (т. 2, а.с. 46-76).

Також з матеріалів справи встановлено, що 29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 565, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (роботи з капітального ремонту пам'ятника солдату та прилеглої території) (т. 2, а.с. 106-111).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом прийому виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2016 року (т. 2, а.с. 112-134).

29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 566, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі (роботи з капітального ремонту пам'ятника "Скорботна мати" та прилеглої території (т. 2, а.с. 135-140).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом прийому виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2016 року (т. 2, а.с. 141-157).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Київ Опт Інвест" постачав ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" будівельні матеріали під час виконання ремонтних робіт за договорами №426/16 від 09.12.2016 р., № 564 від 29.07.2016 р., № 565 від 29.07.2016 р., № ТРНЗ/16 від 15.11.2016 р..

Так, 21 листопада 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "Київ Опт Інвест" укладено договір № 2111/16-КР, до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації) (т.1, а.с. 167-172).

Також, 08.12.2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "Київ Опт Інвест" укладено договір поставки № 0812/16-КР, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації) (т.1, а.с. 173-177).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Київ Опт Інвест" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: специфікацією № 1 від 21.11.2016р., специфікацією № 1 від 08.12.2016 р., видатковими накладними: № РН-1215/05 від 15.12.2016 р. на загальну суму 29866,63 грн, № РН-1215/04 від 15.12.2016 р. на загальну суму 129214,78 грн, № РН-1215/03 від 15.12.2016 р. на загальну суму 55340,83 грн, № РН-1216/04 від 16.12.2016 р. на загальну суму 95146,63 грн, № РН-1216/03 від 16.12.2016 р. на загальну суму 317735,90 грн, № РН-1216/02 від 16.12.2016 р. на загальну суму 288320,06 грн, № РН-1216/01 від 16.12.2016 р. на загальну суму 148554,60 грн, № РН-1215/06 від 15.12.2016 р. на загальну суму 16551,00 грн, № РН-1216/07 від 15.12.2016 р. на загальну суму 16551,00 грн, № РН-1215/08 від 15.12.2016 р. на загальну суму 15410,28 грн, № РН-1215/09 від 15.12.2016 р. на загальну суму 34200,00 грн, № РН-1215/10 від 15.12.2016 р. на загальну суму 26195,28 грн, податковими накладними: № 16 від 15.12.2016 р. на загальну суму 16551,00 грн, № 18 від 15.12.2016 р. на загальну суму 15410,28 грн, № 24 від 16.12.2016 р. на загальну суму 288320,06 грн, № 23 від 16.12.2016 р. на загальну суму 148554,60 грн, № 25 від 16.12.2016 р. на загальну суму 317735,90 грн, № 9 від 15.12.2016 р. на загальну суму 55340,83 грн, № 12 від 15.12.2016 р. на загальну суму 129214,78 грн, № 28 від 16.12.2016 р. на загальну суму 95146,63 грн, № 15 від 15.12.2016 р. на загальну суму 16551,00 грн, № 20 від 15.12.2016 р. на загальну суму 34200,00 грн, № 14 від 15.12.2016 р. на загальну суму 29866,63 грн, № 22 від 15.12.2016 р. на загальну суму 26195,28 грн, товарно-транспортними накладними: № РН-1215/05 від 15.12.2016 р., № РН-1215/04 від 15.12.2016р., № РН-1215/03 від 15.12.2016 р., № РН-1216/04 від 16.12.2016 р., № РН-1216/03 від 16.12.2016р., № РН-1216/02 від 16.12.2016 р., № РН-1216/01 від 16.12.2016 р., № РН-1215/06 від 15.12.2016р., № РН-1215/07 від 15.12.2016 р., № РН-1215/08 від 15.12.2016 р., № РН-1215/09 від 15.12.2016р., № РН-1215/10 від 15.12.2016 р. (т. 1, а.с. 178-215, т.2, а.с. 173-193).

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Києва, яке вказано в договорі № 2111/16-КР від 21.11.2016 р. та в договорі № 0812/16-КР від 08.12.2016 р., як місце укладання договорів, виходячи з того, що місцем укладення договору в силу ст. 647 Цивільного кодексу України було вказано м. Київ. При цьому керівник позивача до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Києва, оскільки з матеріалів справи встановлено, що сторонами по договорам № 2111/16-КР від 21.11.2016 р. та № 0812/16-КР від 08.12.2016 р. дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на дефектність товарно-транспортних накладних щодо переміщення отриманих від ТОВ "Київ Опт Інвест" товарів, а саме, не зазначення даних щодо вантажно-розвантажувальних операцій (час, години, хвилини, прибуття, вибуття, навантаження, розвантаження, простій), колегія суддів не приймає, оскільки позивач має право на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання встановленої форми, за умовами, передбаченими абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 28 грудня 2016 року між ТОВ "Київ Опт Інвест" (первісний кредитор) та ТОВ "Фейлон" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 4/28, відповідно до умов якого, первісний кредитор надає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ "Будівельна компанія Макробуд", що належить первісному кредиторові та випливає із договорів № 0812/16-КР від 08.12.2016 р., № 2111/16-КР від 21.11.2016 р. та за цим договором новий кредитор має одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від божника належного виконання грошових зобов'язань, які випливають із договорів № 0812/16-КР від 08.12.2016 р., № 2111/16-КР від 21.11.2016 р. у сумі 1173086,97 грн.

В апеляційній скарзі та в акті № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 р. відповідач зазначив, що до Єдиного реєстру досудових розсідувань внесено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.04.2017 р. № 320017100060000031 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Щодо проведення оплати ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "Київ Опт Інвест", по вище зазначеним договорам, колегія суддів зазначає, що позивачем здійснено розрахунки з ТОВ "Фейлон" на суму 640770,44 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахункам за період з 29.12.2016 р. по 29.12.2016 р. та платіжними дорученнями: № 135 від 29.12.2016 р. на суму 500000,00 грн та № 134 від 29.12.2016 р. на суму 140770,44 грн (т. 1, а.с. 229-230, т. 2, а.с. 196-197).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "Київ Опт Інвест" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на припущеннях щодо ймовірних порушень з боку контрагентів позивача, а саме сумніву податкового органу щодо наявності у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Такий довід апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні послуг та товарів, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товарів та послуг у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 р. №0000201412.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/5739/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/5739/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 19.11.2018 р.