Постанова

від 06.11.2018 по справі 492/181/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5877/18

Номер справи місцевого суду: 492/181/16-ц

Головуючий у першій інстанції Крутова О.М.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Кононенко Н.А.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ФГ Мілона - адвоката Бондаренко Г.Є.,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Мілона на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 02 травня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Фермерського господарства Мілона про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

12 лютого 2016 р. ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства (далі - ФГ) Мілона про визнання договору оренди землі №2 від 01.01.2011 р.недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі державного акту, площею 5,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області.

ФГ Мілона протягом декілька років користується земельною ділянкою позивача, посилаючись на нібито укладений раніше договір оренди землі №2 від 01.01.2011 р. між ОСОБА_4 та ФГ Мілона , який зареєстрований у відділі Держземагентства Арцизького району Одеської області від 23.10.2012 р., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 512040004003293.

Насправді, позивач ніколи не укладав з відповідачем, від свого імені, спірний договір. Крім того, протягом тривалого часу, ОСОБА_4 не було відомо про існування цього договору оренди землі.

Після ознайомлення з копією спірного договору оренди землі наданого відділом Держземагентства в Арцизькому районі Одеської області у 2014 році, позивач пересвідчився, що підпис (виконаний від його імені) не належить йому та вчинений невідомою особою. Волевиявлення на укладення договору оренди землі з відповідачем ніколи не було. Орендну плату за спірним договором позивач не отримував, що підтверджує його позицію про небажання перебувати в договірних правовідносинах з відповідачем.

Вказані обставини, на думку позивача, були підставою для звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного договору оренди землі - недійсним.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В своїх запереченнях представник відповідача посилався на те, що прийнятими по цивільній справі №492/1384/14-ц судовими рішеннями від 23.02.2015 р., від 05.05.2015 р., які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 01.01.2011 р. уклав з ФГ Мілона строком на десять років договір оренди належної йому земельної ділянки, який зареєстрований у встановленому законом порядку 23.10.2012 р. Таким чином, посилання позивача на те, що він ніколи не укладав договір оренди землі №2 від 0.01.2011 р., є неправдивим.

Також, при розгляді вищевказаної справи в апеляційній інстанції судом встановлено, що ОСОБА_4 пред'являв позов до суду з вимогами про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі. Тобто, ОСОБА_4 підтверджував факт укладення договору оренди землі і на підставі саме цього він мотивував свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі. Окрім цього, судовим рішенням було встановлено, що державна реєстрація договору оренди землі №2 від 0.01.2011 р. відбулася 23.10.2012р.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Бондаренко Г.Є. заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити із застосуванням строків позовної давності.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 02 травня 2018 року позов ОСОБА_4 до ФГ Мілона про визнання недійсним договору оренди землі було задоволено.

Було визнано недійсним договір оренди землі від 01.01.2011 р., укладений між ОСОБА_4 та ФГ Мілона з моменту його вчинення.

Стягнуто з ФГ Мілона на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі по 551,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ФГ Мілона подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 02 травня 2018 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він ніколи не укладав договір оренди № 2 від 01.01.2011 р. із апелянтом - ФГ Мілона . На протязі тривалого часу позивачеві не було відомо про існування договору. На підтвердження своїх доводів ним до суду першої інстанції було надано копію типового договору.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції посилався на копії державного акту на право власності на землю серії ЯГ № 919285 із кадастровим номером - 5120481400:01:002:008 та типового договору оренди землі №2 від 01.01.2011 р. Вище наведені документи є письмовими доказами, але позивач не надавав до суду їх оригінали.

Згідно вимог до письмових доказів відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), в яких маються дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчуються, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ставив під сумнів належність йому підпису у типовому договорі №2 від 01.01.2011 року та взагалі його укладання із апелянтом, однак посилався лише на копію, не надавши суду оригінал договору.

У зв'язку з цим, призначену у справі судову почеркознавчу експертизу договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2011р. щодо належності або відсутності підпису у спірному договорі позивачеві, провести не вдалося (а.с.123, 128). Вжиті судом першої інстанції заходи щодо отримання оригіналу договору №2 від 01.01.2011 р. не дали своїх результатів, у зв'язку із відсутністю такого примірника договору у відділі Держгеокадастру в Арцизькому районі Одеської області, копія якого була зроблена раніше саме вищевказаним державним органом з оригіналу та надана на запит позивача.

Крім того, під час кримінального провадження № 12014160220000713 за заявою Апелянта щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ Агрофірма Главани з приводу укладення із Позивачем договору оренди земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді в апелянта, Правоохоронними органами встановлювався факт укладення договору оренди №2 від 01.01.2011р. із апелянтом та його реєстрація у відділі Держкомзем Арцизького району Одеської області. Як вбачається з пояснень Позивача, які містяться у постанові про закриття кримінального провадження від 22.06.2015 року (а.с.170-172), йому не було відомо, що строк дії договору про оренду землі із апелянтом не закінчився. Отже, позивач ОСОБА_4 знав про існування спірного договору та не заперечував факт його укладення із апелянтом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що аудіозапис по справі № 492/1384/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ФГ Мілона про розірвання договору №2 від 01.01.2011 р., не є належним та допустимим доказом по цивільній справі № 492/181/16-ц в розумінні ст.ст. 77, 78, 100 ЦПК України.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що підпис на договорі оренди землі №2 від 01.01.2011р. року не належить ОСОБА_4, оскільки висновок судової почеркознавчої експертизи або інші докази в порядку ч. 1 ст. 218 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

Більше того, у липні 2014 року позивач ОСОБА_4 звертався до суду з позовом до ФГ Мілона про розірвання договору оренди землі від 01.01.2011 р. № 2.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23.02.2015 p. позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені (а.с.14-15).

Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.05.2015 р. вказане рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23.02.2015 p. було скасовано та ухвалено нове - про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимогах щодо розірвання договору оренди (а.с.16-17).

У вказаному судовому рішенні зазначено про те, що спірний договір оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2011 р.був укладений між позивачем ОСОБА_4 і відповідачем - ФГ Мілона , у зв'язку з чим з останнього на користь позивача ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість по орендній платі за 2013 рік у розмірі 3164,31 грн., а також понесені ним судові витрати.

За змістом ст. 129 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Крім того, у відповідності до 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, викладені обставини безспірно свідчать про дійсність укладеного договору оренди земельної ділянки №2 від 01.01.2011 р., якийбув укладений між позивачем ОСОБА_4 і відповідачем - ФГ Мілона , зареєстрований у відділі Держземагенства Арцизького району Одеської області від 23.10.2012 p., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512040004003293.

Дані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню.

Разом з тим, вищенаведене свідчить про односторонню незгоду позивача із раніше укладеним договором оренди землі, що не може визнаватися обставиною для визнання недійсним цього договору із підстав, передбачених ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вбачається зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спірний договір оренди за № 2 від 01.01.2011 р. є типовим договором оренди, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року за № 1, а тому істотні умови спірних договорів є обов'язковими та встановлені підзаконними нормативними актами.

В кінці типового договору, в розділі реквізити сторін Кабінетом Міністрів України чітко вказано зазначення паспортних даних фізичних осіб, місце проживання та ідентифікаційний код фізичної особи - платника податків. У матеріалах справи міститься копія паспорту, разом із ідентифікаційним кодом позивача, які співпадають з даними, які вказані в оскаржуваному договорі оренди землі.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що всі ці персональні дані були надані саме позивачем ОСОБА_4 при укладенні спірного договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до контролюючих або правоохоронних органів щодо незаконного викрадення апелянтом його персональних даних (паспортних даних та ідентифікаційного коду).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, які є аргументованими та доведеними матеріалам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є помилковим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_4у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому колегія суддів виходить із того, що згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ФГ Мілона про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відмовити.

Колегія суддів також зазначає, що у зв'язку з перебуванням судді Кононенко Н.А. у короткочасній відпустці 16.11.2018 року, повний текст судового рішення складений після відзиву її з відпустки, тобто 19.11.2018 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Мілона задовольнити.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 02 травня 2018 рокускасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Фермерського господарства Мілона про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства Мілона сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 828 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко