Постанова

від 16.11.2018 по справі 479/910/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.11.18

22-ц/4812/85/18

Єдиний унікальний номер судової справа № 479/910/17

Провадження № 22-ц/812/85/18

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 листопада 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Осипенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Кривоозерського районного суду миколаївської області від 05липня 2018 року , ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кондрачуком А.П., вступну та резолютивну частини проголошено цього ж дня о 09 год. 47 хвилин, повний текст складено 13 липня 2018 року , у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відділ Головного управління Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області, про визнання договорів оренди землі недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М ( далі - ПСВП Рутенія-М ), третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання договорів оренди землі недійсними.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що їй на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та НОМЕР_4 виданих Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області 05 травня 2004 року належить дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2, площа кожної 4,11 га, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

06 жовтня 2017 року їй стало відомо про існування договорів оренди, зареєстрованих відділом Держкомзему у Кривоозерському районі Миколаївської області 29 грудня 2011 року та 19 квітня 2012 року, за якими належні їй земельні ділянки передані у користування ПСВП "Рутенія-М" строком на 15 років.

Посилаючись на те, що спірні договори вона не укладала, особисто не підписувала та не уповноважувала будь-яку іншу особу на підписання цих договорів, наміру передавати в користування відповідачу належні їй земельні ділянки вона не мала, просила визнати недійсними договори оренди землі укладені 03 січня 2011 року між нею та ПСВП "Рутенія-М", державну реєстрацію яких проведено відділом Держкомзему у Кривоозерському районі Миколаївської області 29 грудня 2011 року за № 482390004000535 та 19 квітня 2012 року за № 482390004001177.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено -Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПСВП Рутенія - М зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і повністю узгоджується з матеріалами справи.

Треті особи правом на подачу відзиву не скористалися.

Указами Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах та від 28 вересня 2018 року № 297/2018 Про переведення суддів , ліквідовано апеляційний суд Миколаївської області та утворено новий Миколаївський апеляційний суд. Суддів апеляційного суду Миколаївської області переведено на роботу на посадах суддів Миколаївського апеляційного суду.

У порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

За змістом повідомлення, розміщеного в газеті Голос України , днем початку роботи Миколаївського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.

У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач, представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 від 05 травня 2004 року та Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 05 травня 2004 року належать земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та кадастровим номером НОМЕР_3, площею по 4.11 га кожна, які розташовані в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( т.1 а.с.9-10,11-12).

03 січня 2011 року між ОСОБА_4 та ПСВП Рутенія-М підписано два договори оренди земельної ділянки, які зареєстровано у відділі Держкомзему у Кривоозерському районі регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів на право тимчасового користування землею вчинено відповідні записи за № 482390004000535 від 29 грудня 2011 року та № 482390004001177 від 19 квітня 2012 року відповідно (т. І а.с.24-29,30-35) .

За умовами вказаних договорів в оренду для володіння та користування на 15 років передано дві земельні ділянки, що належить ОСОБА_4, розміром 4.11 га кожна, кадастрові номери НОМЕР_3, НОМЕР_2, розташовані в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За нормами ст.792 ЦК України та ст.13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.6, ст. 35 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладання договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування ( ч.ч.1,3 ст.16 Закону України Про оренду землі ).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України)

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Положеннями ст.110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, для вирішення питання про наявність чи відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на оспорюваних договорів оренди в суді першої інстанції проведено судову почеркознавчу експертизу №83 від 15 березня 2018 року, відповідно до висновку якої підписи від імені ОСОБА_4 у графах Орендодавець у договорах оренди земельної ділянки від 03 січня 2011 року (кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3), укладені між ОСОБА_4 та ПСВП Рутенія М , виконанні ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 57-62).

За таких обставин не можна вважати, що вищевказані договори оренди землі від 03 січня 2011 року не відповідають волі орендодавця та вимогам закону. А відтак відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Як вбачається із тексту доручення без дати ( т.2 а.с.4,11(зворот) особа, прізвище, ім'я та по-батькові, якої не вказано, уповноважує ОСОБА_5 на укладання від її імені угоди з дирекцією регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру на виконання комплексу робіт з питань держаної реєстрації договорів оренди( в тому числі, будь-яких змін та додаткових угод до нього щодо зміни або припинення договору оренди), належної їй земельної ділянки та з Управлінням Держкомзему у Кривоозерському районі про надання довідки про статус земельної ділянки та інше. Для чого йому надається право від імені цієї особи підписувати заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписувати від її імені будь-які документи, в тому числі заяви, клопотання, платіжні документи, скарги та інше, здійснювати оплату. Повноваження представника на підписання від імені особи- власника земельної ділянки договорів оренди з особою орендарем відсутні.

Крім того, в дорученні відсутнє посилання на будь-які договори оренди земельної ділянки, не вказані ідентифікуючі ознаки земельних ділянки (кадастровий номер, державний акт на право власності тощо). Дане доручення не посвідчено представником органу місцевого самоврядування та не зареєстровано в реєстрі доручень. Хоча і містить підпис фізичної особи.

За такого доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги наявність в матеріалах наданих до суду Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області доручення, а тому договори підписувала інша особа, не заслуговують на увагу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

А тому, посилання представника позивача на те, що з 2011 по 2017 р.р. спірні земельні ділянки перебували у оренді у іншого орендаря за договорами оренди з позивачем є необґрунтованим, оскільки не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами відповідно до ст.ст.76-80 ЦПК України.

Твердження апелянта про те, що судовим експертом не вірно зроблено висновок про належність саме їй підпису на договорах оренди землі, оскільки вона своєї згоди на укладання договорів оренди не надавала, а перебуваючи у шоковому стані була позбавлена можливості подати клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи є безпідставними, оскільки висновок експерта щодо належності підпису позивачеві є категоричним.

З матеріалів справи вбачається, що експертизу проведено на підставі наданих експериментальних, вільних та умовно-вільних зразків підписів позивача, які містяться у матеріалах справи.

За такого, колегія суддів вважає, що експертизу проведено у відповідності до вимог ст.107 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

У задоволенні клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у суді апеляційної інстанції відмовлено, оскільки позивачем не зазначено правових підстав для її призначення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2018 року залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді В.В. Коломієць

Н.О. Шаманська