Рішення

від 03.10.2018 по справі 0240/2984/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2984/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Вінницького приміського об'єднаного управліня Пенсійного фонду України Вінницької області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо зменшення розміру виплачуваної ОСОБА_1 пенсії та зобов'язати виплачувати пенсію за вислугу років у розмірі, визначеному Законом України Про прокуратуру виплативши різницю не отриманої пенсії, починаючи з 01.10.2017.

Ухвалою суду від 06.09.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( в письмовому провадженні ).

Підставою звернення до суду з даним позовом стало неправомірне рішення суб'єкта владних повноважень про перерахунок розміру призначеної пенсії позивачу, що призвело до суттєвого зменшення пенсійних виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та отримує пенсію за вислугу років як пенсіонер органів прокуратури України. До матеріалів справи позивачем надано постанову Вінницького міського суду від 21.11.2016 визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці №10441 від 09.09.2016 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язано призначити та виплачувати з 01.09.2018 пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до Закону України Про прокуратуру . Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Вказане рішення суду виконане та пенсія позивачу призначена з 01.09.2018 відповідно до ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначено у довідці прокурора області, та складова 9536,60 грн. однак виплата була зупинена на підставі внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774/VIII від 06.12.2016 змін до закону України Про прокуратуру .

З 01.10.2017 відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148/VIII від 03.10.2017 виплата пенсії відновлена, однак у значно нижчому розмірі - 3118,26 грн., а з липня 2018 року - 3649,49 грн.

01.06.2018 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до відповідача про скасування перерахунку пенсії. Вказаний перерахунок призвів до фактичного зменшення пенсійних виплат. Позивач у заяві просив здійснювати виплати у раніше призначеному розмірі - 9539,60 грн. та виплатити різницю між раніше встановленим розміром та фактично виплаченою з жовтня 2017 року пенсією.

У відповіді Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 15.06.2018 №0-77 вказано, що з 01.10.2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи ( крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу , а також на посадах та умовах, передбачених законами України Про прокуратуру , Про судоустрій та статус суддів , виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

З 1 жовтня 2017 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії №2148-VIII від 03.10.2017 року проведено автоматизований перерахунок державних пенсій в зв'язку з осучасненням заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016 рік (3764 грн.) та зменшенням величини оцінки страхового стажу до 1%. Розрахунок нового розміру пенсії проведено з використанням нової середньомісячної заробітної плати. Зазначено, що середньомісячна заробітна плата для розрахунку пенсії складає 13129.51 грн. Коефіцієнт стажу для розрахунку пенсії складає 0,23750.

Позивач не погоджується з даними обставинами та звернувся до суду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначає, що після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру , поновлюється. Таким чином, оскільки позивач на даний час працює на посаді та умовах Закону України "Про прокуратуру", пенсія з 01.10.2017 року обчислена та нарахована тільки в частині відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч. 13 якої пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно ч. 20 вказаної статті, у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 637, яка набрала чинності 06.09.2017 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 та збільшено посадові оклади працівників прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 637 не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому за відсутності визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин постанови ВС від 17.04.2018 у справі №418/926/16-а, оскільки у вказаній справі вирішувалося питання вибору норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення саме розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань перерахунку пенсії.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведеного вище, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар