Постанова

від 21.03.2019 по справі 0240/2984/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2984/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

21 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Кудрик Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та отримує пенсію за вислугу років як пенсіонер органів прокуратури України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до постанови Вінницького міського суду від 21.11.2016 року визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці №10441 від 09.09.2016 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років та зобов'язано призначити та виплачувати з 01.09.2018 року пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до Закону України Про прокуратуру . Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Вказане рішення суду виконане та пенсія позивачу призначена з 01.09.2018 року відповідно до ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначено у довідці прокурора області, однак виплата була зупинена на підставі внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774/VIII від 06.12.2016 року змін до закону України Про прокуратуру .

З 01.10.2017 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148/VIII від 03.10.2017 року виплата пенсії відновлена, однак у значно нижчому розмірі - 3118,26 грн., а з липня 2018 року - 3649,49 грн.

01.06.2018 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до відповідача про скасування перерахунку пенсії. Вказаний перерахунок призвів до фактичного зменшення пенсійних виплат. Позивач у заяві просив здійснювати виплати у раніше призначеному розмірі - 9539,60 грн. та виплатити різницю між раніше встановленим розміром та фактично виплаченою з жовтня 2017 року пенсією.

У відповіді Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 15.06.2018 року №0-77 вказано, що з 01.10.2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи ( крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу , а також на посадах та умовах, передбачених законами України Про прокуратуру , Про судоустрій та статус суддів , виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Позивач не погоджується з даними обставинами та звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015 року та на підставі якого в частині втратив чинність Закон № 1789-ХІІ), в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 р., з 1 січня 2017 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII із змінами, внесеними згідно Закону №1774-VIII від 06.12.2016 року, з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

В свою чергу, Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", (який набув чинності 11.11.2017 року) внесено зміни до Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, пунктом 13-1 передбачено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (набр.чин. 01.10.2011 року) (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру , виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Тобто відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що пенсія, яка призначена згідно Закону України "Про прокуратуру", з 01.10.2017 року виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами по справі, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру .

Як зазначалось, ОСОБА_2 з 01.09.2016 року (тобто після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи") призначено пенсію за вислугу років на підставі ЗУ "Про прокуратуру", яка, згідно протоколу №10441 від 09.09.2016 року, призначена саме на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року у справі № 127/20455/16-а.

Однак, в подальшому внесено відповідні зміни до законодавства та встановлено, що пенсія, яка призначена згідно Закону України "Про прокуратуру", виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а її виплата у попередньому розмірі поновиться після звільнення з роботи.

Відтак, ОСОБА_2 згідно розпорядження №809385 від 18.10.2017 року перераховано пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням того, що останній працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру та встановлено з 01.10.2017 року її розмір в сумі 3 118,26 грн., що відповідає вимогам діючого пенсійного законодавства. Відповідно, відсутні й підстави вважати протиправними дії органу пенсійного фонду.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року не встановлено розмір пенсії, а лише зобов'язано призначити та виплачувати з 01.09.2016 року , що і зроблено управлінням пенсійного фонду, шляхом прийняття протоколу №10441 від 09.09.2016 року, яким здійснено відповідне призначення. Тобто фактично судове рішення виконано, а отже вичерпало свою дію.

Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме внесення відповідних змін до законодавства стало підставою для проведення перерахунку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсії , що і відображено у розпорядженні, яке є чинним.

Крім того, посилання апелянта на порушення його конституційних прав, у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки вищенаведені правові норми не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Сорінг проти Сполученого Королівства Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі Ріс проти Сполученого Королівства Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05 вересня 2017 року у справі Fabian проти Угорщини Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий .

Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при обчисленні пенсії ОСОБА_2 згідно розпорядження №809385 від 18.10.2017 року не було порушено вимоги статті 14 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень, оскільки постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року у справі № 127/20455/16-а виконана в межах покладених зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач - Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області у спірних правовідносинах діяло у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що на нього не поширюється положення закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії у період служби в органах прокуратури є безпідставними, оскільки спростовуються встановленим фактом роботи позивача на посаді та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру .

Твердження апелянта про те, що припинення виплати пенсії за вислугу років і переведення на пенсію відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування може здійснюватись лише за бажанням особи не може братись судом до уваги, оскільки таке положення стосується осіб, які не працюють на посаді та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру .

Виходячи із системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність розпорядження № 809385 від 18.10.2017 року, винесеного Вінницьким приміським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області, про виплату з 01.10.2017 року призначеної ОСОБА_2 на виконання рішення суду пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки позивач працює на посаді та на умовах, передбачених законом України Про прокуратуру , пенсія йому призначена після набрання чинності Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року.

Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 520/16048/16-а.

За сукупністю наведених обставин, беручи до уваги наявність розпорядження пенсійного органу, яким здійснено відповідний перерахунок пенсії та встановлено її розмір, фактичне виконання судового рішення, суд доходить висновку, про відсутність підстав зобов'язувати суб'єкта владних повноважень здійснювати перерахунок пенсії на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року у справі № 127/20455/16-а.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмова у задоволенні адміністративного позову в даній адміністративній справі є правильним саме з наведених вище мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії змінити виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті судове рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2019 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.