Постанова

від 14.11.2018 по справі 909/67/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. Справа №909/67/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Зварич О.В.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, с.Майдан,Івано-Франківська область, б/н від 24.07.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 (суддя Булка В.І. повне рішення складено 18.06.2018)

у справі № 909/67/18

за позовом Фермерського господарства "Гамалюка М.М.", с. Майдан, Івано-Франківська область

до відповідача Майданської сільської ради, с. Майдан, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Агросервіс", м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, с.Майдан, Івано-Франківська область

про визнання нечинним рішення IV сесії VI скликання Манданської сільської ради від 20.03.2011; визнання за Фермерським господарством "Гамалюка М.М." про право власності на земельну ділянку"

за участю представників:

від позивача - Семенюк І.Я.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи-1 на стороні позивача - Гамалюк Б.М.

від третьої особи-2 на стороні відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Гамалюка М.М. звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Майданської сільської ради Тисменицького району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з додатковою відповідальністю Агросервіс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення IV сесії VI скликання Майданської сільської ради від 20.03.2011 про передачу 0, 20 га ОСОБА_2 у власність із незаконно вилучених сільськогосподарських земель Фермерського господарства Гамалюка М.М. в урочищі Мельниковичова гора , про визнання за Фермерським господарством Гамалюка М.М. права власності на земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована в урочищі Мельниковичова гора , в с. Майдан Тисменицького району, яка надана згідно з рішенням XIII сесії Майданської сільської ради народних депутатів від 20.09.1992 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні земельні ділянки, які знаходяться за межами села Майдан, були надані Фермерському господарству Гамалюка М.М. із земель Обласного народного підприємства Агросервіс відповідно до рішення XIII сесії ХХІ Майданської сільської ради народних депутатів від 20.09.1992 Про створення фермерського господарства . Крім того, позивач зазначає, що за час використання земельних ділянок ним сплачувалися всі обов'язкові платежі, а причиною не виготовлення Державного акта та не внесення відомостей до Державного кадастру стала бездіяльність Майданської сільської ради. За таких обставин, позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована в урочищі Мельниковичова гора .

Стосовно нечинності рішення IV сесії VI скликання Майданської сільської ради від 20.03.2011, позивач зазначає, що відповідно до цього рішення ОСОБА_2 у власність було передано 0,20 га землі в урочищі Мельниковичова гора із земель, які були незаконно вилучені у Фермерського господарства Гамалюка М.М. .

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі № 909/67/18 позов задоволено, визнано нечинним рішення IV сесії VI скликання Майданської сільської ради від 20.03.2011 про передачу 0,20 га ОСОБА_2 у власність із незаконно вилучених сільськогосподарських земель Фермерського господарства Гамалюка М.М. в урочищі Мельниковичова гора . Визнано за Фермерським господарством Гамалюка М.М. право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована в урочищі Мельниковичова гора с. Майдан Тисменицького району, яка надана згідно з рішенням XIII сесії Майданської сільської ради народних депутатів від 20.09.1992.

Беручи до уваги обставини справи, встановлені Господарським судом Івано-Франківської області при розгляді господарського спору у справі № 909/515/17, за результатами якого визнано нечинним рішення Майданської сільської ради Тисменицького району від 04.06.2004 Про передачу 0,50 га землі із Фермерського господарства Гамалюка М.М. в землі запасу Майданської сільської ради (рішення набрало законної сили 11.08.2017), з огляду на чинність розпорядження представника Президента України в Тисменицькому районі № 286 від 29.09.1992 та рішення XIII сесії Майданської сільської ради від 20.09.1992 Про створення фермерського господарства , а також з огляду на бездіяльність відповідача, місцевий господарський суд визнав нечинним рішення IV сесії VI скликання Майданської сільської ради від 20.03.2011 про передачу 0,20 га ОСОБА_2 у власність із сільськогосподарських земель Фермерського господарства Гамалюка М.М. в урочищі Мельниковичова гора .

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд також дійшов висновку, що позов в частині визнання за Фермерським господарством Гамалюка М.М. права власності на земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована в урочищі Мельниковичова гора , с. Майдан Тисменицького району, та надана позивачу згідно з рішенням XIII сесії Майданської сільської ради народних депутатів від 20.09.1992, пред'явлено на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, третя особа - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі № 909/67/18 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджено питання місцезнаходження спірної земельної ділянки площею 3 га, та не враховано, що ані рішення XIII сесії Майданської сільської ради народних депутатів від 20.09.1992, ані наказ Обласного народного підприємства Агросервіс № 93 від 02.09.1992, не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку 0,70 га. Також апелянт вказує, що в листі Управління земельних ресурсів у Тисменицькому районі № 07-03-21/806 йдеться про сільськогосподарські землі ВАТ Агросервіс , які знаходяться за межами Майданської сільської ради, розпорядником яких є районна державна адміністрація, а не про спірну земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Мельниковичова гора .

Разом з цим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність в матеріалах справи проекту відведення, технічної документації по виготовленню Державного акта на право постійного користування та Державного акта, виданого позивачу на земельну ділянку площею 0,70 га в урочищі Мельниковичова гора .

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залучив його до участі у справі в якості відповідача.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2017 у справі № 909/515/17 не було встановлено права постійного користування Фермерського господарства земельною ділянкою площею 0,50 га в урочищі Мельниковичова гора .

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу від 16.08.2018, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі № 909/67/18 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований, зокрема, тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні Фермерського господарства Гамалюка М.М. , за користування якої з 1992 по 2017 роки сплачується податок, а ОСОБА_2 не надав суду жодної землерозпорядчої документації, яка була підставою для видачі йому Державного акта на право приватної власності та засвідчує обґрунтованість його вимог.

Перед початком судового засідання від апелянта надійшло клопотання від 13.11.2018 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю адвоката бути присутнім у судовому засіданні. Судова колегія, дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, як необґрунтованого, оскільки апелянтом не надано належних доказів неможливості адвоката Волосянко Р.О. бути присутнім у судовому засіданні від 14.11.2018.

На адресу суду апеляційної інстанції через канцелярію суду від апелянта надійшло клопотання від 10.11.2018 (в порядку ст. 42 ГПК України) про долучення документів до матеріалів справи. Додані документи долучені до матеріалів справи.

У судове засідання від 14.11.2018 з'явилися представники позивача та третіх осіб, які навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги .

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників позивача та третіх осіб, суд встановив наступне.

Відповідно до пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2011 сесією Майданської сільської ради було прийнято рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким громадянину ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в с. Майдан, урочище Мельниковичова гора , та передано цю земельну ділянку ОСОБА_2 у власність.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимога про визнання нечинним рішення сесії Майданської сільської ради від 20.03.2011, яким громадянину ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою, та на підставі якого видано останньому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.10.2012, та вимога про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку 0,50 га, яка розташована в урочищі Мельниковичова гора та надана згідно з рішенням сесії Майданської сільської ради від 20.09.1992.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив суду, що підприємницькою діяльністю на час прийняття оспорюваного рішення та даний момент не займається.

Дослідивши матеріали справи та приписи чинного законодавства, що регламентують земельні відносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду в даній справі може вплинути на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_2.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами: про визнання нечинним рішення сесії Майданської сільської ради від 20.03.2011, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, на підставі якого згодом видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.10.2012, та про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,50 га, до складу якої, як зазначає ОСОБА_2, входить вищезазначена земельна ділянка, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий спір є приватноправовим, і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичної особи.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково розглянуто цей спір в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене, прийняте у справі рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275, 278, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2, с. Майдан, Івано-Франківська область, б/н від 24.07.2018 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі № 909/67/18 скасувати.

3.Провадження у справі № 909/67/18 закрити.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2018.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Зварич О.В.