Постанова

від 07.11.2018 по справі 910/4398/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2018 р. Справа№ 910/4398/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участі представників сторін

від відповідача: Гриб Ю.М. - представник за дов. №09/12/1 від 12.01.2018;

від відповідача: Коктиш Г.Ю. - представник за дов. б/н від 17.04.2018,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 (повне рішення складено 27.07.2018)

у справі №910/4398/18 (головуючий суддя Джарти В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА"

про стягнення 178 290,91 грн.

Встановив

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" (далі - відповідач) про стягнення 178 290,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №ТS-01/2015 поставки програмного забезпечення та надання послуг з технічної підтримки від 05.01.2015 (далі - договір) та додаткової угоди №1 від 05.01.2015 до нього не виконав належним чином зобов'язання щодо виконання третього етапу календарного плану розробки ПЗ вартість робіт за яким становить 110 010,00 грн. Внаслідок невиконання вказаних робіт та ухилення від вимоги здійснити повернення грошових коштів Банк, звернувся із даним позовом про стягнення суми попередньої оплати та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 37 136,78 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 9 304,13 грн та пені у розмірі 21 840,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №910/4398/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 110010,00 грн - заборгованості по поверненню оплати, 9304,13 грн - три проценти річних, 37136,78 грн - інфляційних втрат та 2346,76 грн - судового збору. У іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума боргу відповідача підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що ним виконувались роботи, передбачені календарним планом, а саме етапом 3, крім того погодження таких послуг було здійснено шляхом електронного листування.

Також скаржник вказав, що відмова позивача від підписання акту не містить будь-яких обґрунтованих заперечень щодо обсягів та якості виконаних робіт за Етапом 3 Календарного плану до вказаної додаткової угоди, що унеможливлює розгляд виконавцем таких заперечень, усунення можливих недоліків за необхідності, та врегулювання сторонами розбіжностей, а посилання позивача на те, що роботи взагалі не виконувалися не відповідають дійсності. За таких обставин, вбачається безпідставне ухилення виконавця від підписання акту виконаних робіт у відсутності обґрунтованих заперечень щодо обсягів та якості виконаних робіт та наданих послуг, з огляду на що письмова відмова позивача від 26.04.2018 року за вих. №17/12 є немотивованою.

При цьому, апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги відомості представлені відповідачем з автоматизованої облікової системи запитів управління заявками виконавця, при тому що саме з використанням вказаної системи обумовлено здійснення сторонами інформаційного обміну при виконанні договору.

Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує про те, що в матеріалах справи містяться копії листів Банку від 26.04.2016, від 27.10.2017 та від 16.02.2018, в яких позивач просив здійснити повернення саме грошових коштів та не вимагав виконання договору або розірвання його, з огляду на що позивач вимагав від відповідача виконання саме грошового зобов'язання. Разом із тим, безпосередньо копії листів позивача від 26.04.2016, від 27.10.2017 складені одноособово позивачем, на підтвердження поштового відправлення яких позивачем не було представлено жодного належного доказу - не можуть свідчити про те, що вказані вимоги дійсно висловлювалися позивачем до відповідача.

28.08.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі № 910/4398/18.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.10.2018 року, справу №910/4398/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі №910/4398/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.

У судовому засіданні 07.11.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що факт виконання робіт відповідачем має бути підтверджений лише підписаним сторонами актом виконаних робіт, а не листуванням між сторонами договору. Тим більше, надане відповідачем до відзиву листування не свідчить про те, що 3 етап робіт був виконаний. Що таке листування стосується саме цього етапу. Позивач зі свого боку виконав усі можливі та необхідні дії, направив повідомлення за офіційним місцезнаходженням відповідача, однак відповідач проігнорував отримання цих повідомлень. Неотримання зазначених повідомлень обумовлено виключно бездіяльністю відповідача, що не може бути доказом порушення позивачем процедури надіслання повідомлень.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та 3% річних, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 05.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЙГАМА (виконавець) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (замовник) було укладено договір №TS-01/2015 поставки програмного забезпечення та надання послуг з технічної підтримки (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику ліцензії на використання ПЗ Системи згідно специфікації (додаток 2 до цього договору) та на умовах ліцензійної угоди (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти ПЗ системи і сплатити вартість ліцензії.

У подальшому між сторонами 05.01.2015 було складено та підписано додаткову угоду№1 до договору, за умовами пункту 1.1. якої в зв'язку із виникненням у замовника необхідності виконання додаткових робіт за договором, замовник дає завдання, а виконавець додатково до зобов'язань, передбачених договором , бере на себе зобов'язання виконати роботи з розробки модулів програмного забезпечення UAPAY, а саме розробка підсистеми UAPAY Aggregator ПЗ системи (далі - ПЗ) за заявкою замовника згідно специфікації (додаток 2, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди), створеної відповідно до Бізнес-вимог до проекту Прийом платежів від населення (додаток 1, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди).

Згідно пункту 1.2. додаткової угоди№1 виконавець виконує розробку та передає замовнику в дослідну експлуатацію ПЗ, про що складається акт виконаних робіт (далі - акт). Разом з модифікованим ПЗ виконавець передає технічну документацію на роботу з ПЗ.

Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди, строк виконання робіт складає 66 (шістдесят шість) робочих днів з моменту отримання коштів за цією додатковою угодою згідно з календарним планом розробки ПЗ, що наведений в додатку 3, який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди

Умовами пунктом 2.1. додаткової угоди сторони погодили, що вартість робіт з розробки ПЗ за цією додатковою угодою становить 521100,00 грн, без ПДВ. Оплата робіт по розробці ПЗ проводиться в розмірі 100% передплати вартості робіт (пункт 2.1. додаткової угоди) протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди та отримання рахунку від виконавця (пункт 2.2. додаткової угоди).

Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди з моменту закінчення робіт з розробки ПЗ виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, який підписується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання двох примірників акту від виконавця.

Замовник протягом 5(п'яти) робочих днів з моменту одержання від виконавця двох примірників акту зобов'язаний підписати та повернути виконавцю один підписаний примірник акту, або направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акта у вказаний у цьому пункті строк, з зазначенням в ній виявлених неточностей та причин не підписання акту (далі - мотивована відмова) (пункт 2.6.додаткової угоди).

З наявної в матеріалах справи копії додатку №3 до додаткової угоди №1 Календарний план розробки ПЗ вбачається, що виконання робіт згідно додаткової угоди поділено на 4 етапи: етап 1 вартістю 295290,00 грн тривалістю 36 днів з датою початку - через 2 дні після підписання договору, етап 2 вартістю 115800,00 грн тривалістю 55 днів з датою початку - через 2 дні після підписання договору, етап 3 вартістю 110010,00 грн тривалістю 66 днів з датою початку - через 2 дні після підписання договору та етап 4 тривалістю 10 днів з датою початку - після етапу 3.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариством 26.02.2015 був виставлений для оплати Банком рахунок на оплату замовлення №10 на суму 521100,00 грн.

03.03.2015 згідно меморіального ордеру №83444 позивачем була здійснена попередня оплата замовлених послуг в розмірі 521100,00 грн на користь відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані послуги, передбачені 1 та 2 етапом календарного плану, загальною вартістю 411090,00 грн, про що сторонами складений та підписаний акт виконаних робіт №88 від 25.12.2015 (наявний в матеріалах справи).

У подальшому, як зазначає позивач, 26.04.2016 останній звернувся до відповідача з листом №20-6/41, в якому просив повернути сплачені за додатковою угодою №1 грошові кошти за 3 етап календарного плану розробки ПЗ в розмірі 110010,00 грн.

27.10.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням підписати акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2017. В подальшому позивач 16.02.2018 повторно звернувся до Твідповідача з вимогою здійснити повернення грошових коштів.

Оскільки вказані вище вимоги залишені з боку відповідача без виконання, протягом тривалого часу договірні послуги надані не були, акт виконаних робіт підписаний сторонами не був, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 3-127гс11).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, суд відзначає, якщо у договорі про надання послуг сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права у вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, оскільки умови укладеної між сторонами додаткової угоди №1 мають імперативний характер щодо обов'язку виконавця виконати роботи та направити акт виконаних робіт в обумовлений додатковою угодою строк, то такий обов'язок сторони не може бути підмінений вчиненням інших дій.

При цьому, Північний апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо погодження обсягу та порядку виконання робіт за 3 етапом шляхом електронного листування, оскільки з наданих до матеріалів справи роздруківок електронних листів не вбачається посилань на виконання робіт передбачених 3 етапом календарного плану.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач направив на адресу позивача акт виконаних послуг за спірний 3 етап, однак таке направлення було вчинено відповідачем вже після звернення позивача із даним позовом до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Факт виконання робіт відповідачем має бути підтверджений лише підписаним сторонами актом виконаних робіт, а не листуванням між сторонами договору.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 110010,00 грн перерахованої відповідачу попередньої оплати, підтверджена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, Господарського процесуального кодексу України доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 110010,00 грн попередньої оплати.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21840,00 грн пені, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що у випадках не передбачених цією додатковою угодою сторони керуються положеннями договору, пунктом 7.3. якого передбачено, що у разі порушення виконавцем строків надання ліцензій на використання ПЗ системи та послуг, передбачених даним договором (в т.ч. термінів усунення помилок і збоїв у роботі ПЗ), виконавець виплачує Замовнику за його письмовою вимогою неустойку в розмірі 0,5% щомісячної вартості послуг з технічної підтримки ПЗ Системи за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня" (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі №910/29752/15).

Як було встановлено вище, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому пунктом 7.3. договору.

У той же час, відповідачем до суду першої інстанції було подане клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення нарахованої пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованої пені сплив 12.06.2016.

Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, зважаючи на заявлену відповідачем вимогу про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9304,13 грн трьох процентів річних та 37136,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за період з 12.06.2015-06.04.2018, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи містяться копії листів позивача від 26.04.2016, 27.10.2017 та 16.02.2018, в яких позивач просив повернення грошових коштів.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України отримання відповідачем вищевказаних листів від 26.04.2016 та 27.10.2017.

Щодо посилання позивача на роздруківку з сайту УКРПОШТИ (том 1, а.с 229-231), як на доказ про направлення на адресу відповідача листа від 27.10.2017, колегія суддів приймає його як належний, проте зазначене не свідчить про отримання відповідачем саме вимоги про повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як правильно зазначено скаржником, єдиний лист, що був отриманий відповідачем від позивача - претензія від 16.02.2018 на підтвердження отримання якого позивачем були надані належні докази (том 1, а.с 35), відповідно прострочення відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обліковується починаючи з 24.02.2018.

Північний апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2018 по 06.04.2018 дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 379,76 3% річних та 1210,11 грн інфляційних втрат.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року підлягає зміні в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" - частковому задоволенню.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі № 910/4398/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі № 910/4398/18 змінити в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" (04205, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 35; ідентифікаційний код 35624403) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, місто Київ, провулок Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) 379,76 грн (триста сімдесят дев'ять гривен 76 копійок) - три проценти річних, 1210,11 грн (одна тисяча двісті десять гривен 78 копійок) - інфляційних втрат та 1946,56 грн (одна тисяча дев'ятсот сорок шість гривень 56 копійок) - судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (0100. м. Київ, вул. провулок Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙГАМА" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 35, ідентифікаційний код 35624403) 1150,51 грн (одна тисяча сто п'ятдесят гривен) 51 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/4398/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту 13.11.2018.