Рішення

від 09.11.2018 по справі 916/993/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/993/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" (вул. ОСОБА_1, б. 37, м. Одеса, 65031; код ЄДРПОУ 00222338 )

До відповідачів: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, б. 17; код ЄДРПОУ 21708016); Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ІНВЕСТБАНК" ОСОБА_2 (вул. ОСОБА_3, б. 2-Б, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20935846)

За участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "УКРСПЕЦКОНСАЛТ" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, б. 25, кв. 8, код ЄДРПОУ - 37872803)

про визнання зобов'язання припиненим

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_4

Представники:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : ПП НІКА - не з'явився;

Від відповідача : Одеська митниця ОСОБА_5- згідно довіреності від 29.10.2018р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) „Комерційний банк „Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 про визнання зобов'язання за кредитними договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну суму 285 000 грн. 00 коп. зарахуванням зустрічних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

04 липня 2017р. ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати припиненим з 15.02.2017р. зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2017р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р., в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" відмовлено.

Постановою Верховного суду від 19.06.2018р. рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р. у справі №916/993/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018р. справу №916/993/17 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Рога Н.В., яка ухвалою від 16.08.2018р. прийняла справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначила підготовче засідання .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/993/17 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19.10.2018р. У розгляді справи по суті оголошувалась перерва до 09.11.2018р.

Представник позивача позов підтримує у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, що надійшли до суду 17.05.2017р. та відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 06.09.2018р.

Відповідач- ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях, що надійшли до суду 12.06.2017р. При новому розгляді справи представник ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» участь у судових засіданнях не брав.

Ухвалою суду від 06.09.2018р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія УКРСПЕЦКОНСАЛТ . Позиція третьої особи викладена у письмових поясненнях, що надійшли до суду 27.09.2018р.

Позивач у справі зазначає, що 20.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Позичальник) було укладено кредитний договір №03/15, відповідно до п. 1 якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 700 000 грн. на сплату митних платежів, податків, придбання матеріалів на виробництво, сплату рахунків за електроенергію та інших витрат, пов'язаних із діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок №2600335885980 Позичальника у ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» , а Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, на умовах і в строки, визначені в даному договорі. Строк повернення кредиту - до 28.04.2016р.

Шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору №03/15 від 20.11.2015р. сторонами було внесено зміни до його умов, а саме зменшено граничний розмір заборгованості до 360 500,00 грн., а строк повернення кредиту встановлено до 30.03.2017р.

Умовами п.п.1.1,1.2,1.3,5.5 договору банку надано право здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позичальника для забезпечення будь-яких платежів за кредитним договором. Порядок списання визначений пунктами 5.5.1 -5.5.4 договору і цей порядок не містить положень щодо додаткового погодження списання з Позичальником. При цьому, Банк має право на договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків Позичальника у випадку недостатності коштів у гривнях для сплати заборгованості за кредитом і відсотками за користування ним.

За таких обставин, позивач вважає, що Банк, укладаючи такий договір, фактично передбачав для себе у майбутньому можливість списання грошових коштів з рахунків Позичальника без будь-яких обмежень в способах такого списання. Згідно ж п.1.38 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому у договорі, укладеному між ним та клієнтом.

Крім того, 25.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №09/15, відповідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 10 000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 25.11.2015р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 29.04.2016р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

28 квітня 2016р. сторонами був підписаний договір про внесення змін до договору №09/15 банківського вкладу від 25.11.2015р., яким було внесено зміни до договору банківського вкладу в частині строку повернення Банком Вкладнику депозитних коштів - до 29.09.2016р.

13 січня 2016р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу №01/16, відповідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 275 000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 13.01.2016р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 12.01.2017р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

Відповідно до п.2.3 договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 та №01/16 Банк самостійно, меморіальним ордером здійснює повернення вкладу, включаючи нараховані відсотки, на поточний рахунок вкладника, у день закінчення строку дії договору та користування вкладом, згідно п.1.3 договору, при умові наявності повідомлення про взяття вкладного рахунку на облік податковим органом.

Позивач зазначає, що п.69.2 ст.69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

За таких обставин, позивач вважає, що Банк зобов'язаний був без будь-яких додаткових доручень та заяв від Вкладника, 29.09.2016р. та 12.01.2017р. меморіальними ордерами здійснити повернення вкладів на один із поточних рахунків ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» , відкритих у ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» .

Позивач також зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» , прийнятих за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р., між позивачем та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» було укладено договір застави рухомого майна від 20.11.2015р., договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит) від 25.11.2015р.

Окрім того, 13.01.2016р. між ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» ( Заставодавець) та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Заставодержатель) було укладено договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит), відповідно до п. 1 якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю у якості забезпечення повернення наданого Заставодавцю за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. кредиту, майнові права на грошові кошти, що будуть отримані за договором банківського вкладу №01/16 від 13.01.2016р. в сумі вкладу 275 000 грн.

15 грудня 2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2856 „Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» , у відповідності до п. 1 якого Фондом було вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.12.2016р. по 15.01.2017р. включно. 12 січня 2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та делегування повноважень банку» , відповідно до п.п. 1,3 якого Фондом було вирішено припинити тимчасову адміністрацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» з 13.01.2017р. та запровадити процедуру ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» строком на два роки з 13.01.2017р. по 12.01.2019р. включно.

Позивач зазначив, що 15.02.2017р. ним було подано до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та Фонду заяву про визнання кредитором та зарахування зустрічних вимог, у відповідності до якої позивач просив відповідачів припинити зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» на загальну суму 285 000 грн. зарахуванням зустрічних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

В свою чергу, Фонд листом №21-4481/17 (без дати) повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки 12.01.2017р. Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та делегування повноважень банку» .

21 квітня 2017р. позивач - ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» в друге направив на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» заяву про зарахування зустрічних позовних вимог. Фондом та Банком цю заву було отримано 24.04.2017р.

24 квітня 2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №1728 „Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» , у відповідності до якого Фондом було вирішено затвердити перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на загальну суму 206 235 666,98 грн., до якого, зокрема, увійшли вимоги позивача до банку за договорами банківського вкладу №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язання, здійснюється в силу положень ст.601 Цивільного кодексу України, п.8 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Випадки, коли залік зустрічних однорідних вимог не допускається, визначені положеннями ст.602 Цивільного кодексу України . При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього право чину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

З урахуванням зазначених положень, позивач вважає, що з огляду на приписи ст.601 Цивільного кодексу України, наявність заборгованості ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» перед ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» , яка полягає у поверненні коштів, що перебувають на банківському рахунку, наявність заборгованості ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» за кредитним договором, зазначені зобов'язання є зустрічними вимогами, оскільки є грошовими, та на юридичну природу однорідності вимог не впливає характер зобов'язань, їх зміст, мета та види.

Невизнання ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб факту припинення зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну суму 284 758 грн. 15 коп. зарахуванням зустрічних однорідних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09\15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом, та просить суд визнати припиненим з 15.02.2017р. зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечує, посилаючись на те, що п.1 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється.

Процедуру ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» розпочато з 13.01.2017р., призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені, зокрема, ст.ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Так, п.8 ч.2 ст.46 Закону встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: -за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; -кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Відповідач зазначив, що відповідно до ст.2 Закону кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

За таких обставин, відповідач вважає, що в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог юридичних осіб здійснюється в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст.52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора, в порушення ст.52 Закону, не допускається. Припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог банку та боржників, які одночасно є кредиторами цього банку, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги кредиторів банку, які одночасно є боржниками такого банку, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі, адже, відповідно до ст.3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Нормативно - правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень.

З урахуванням всього викладеного, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» .

Відповідач - ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» проти позову заперечує, посилаючись на те, що 15 .12.2016р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2856 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 16.12.2016р. по 15.01.2017р. (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» ОСОБА_2

На підставі рішення Правління Національного банку України від 11.01.2017р. №17-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Інвестбанк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №86 від 12.01.2017р. про запровадження процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» з 13.01.2017р. та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» ОСОБА_2

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно п.4 ч.5 ст.36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється:зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

За приписами п.8 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Відповідач зазначив, що договір застави майнових прав на депозит на суму 275 000 грн. було укладено 13.01.2016р., тобто менше ніж за рік до початку процедури виведення Фондом банку з ринку, що виключає можливість зарахування зустрічних вимог . Крім того, договір застави не містить положень про договірне списання.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що 20.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Позичальник) було укладено кредитний договір №03/15, відповідно до п. 1 якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 700 000 грн. на сплату митних платежів, податків, придбання матеріалів на виробництво, сплату рахунків за електроенергію та інших витрат, пов'язаних із діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок №2600335885980 Позичальника у ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» , а Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, на умовах і в строки, визначені в даному договорі. Строк повернення кредиту - до 28.04.2016р.

Шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору №03/15 від 20.11.2015р. сторонами було внесено зміни до його умов, а саме зменшено граничний розмір заборгованості до 360 500,00 грн., а строк повернення кредиту встановлено до 30.03.2017р.

Умовами п.п.1.1,1.2,1.3,5.5 договору банку надано право здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позичальника для забезпечення будь-яких платежів за кредитним договором. Порядок списання визначений пунктами 5.5.1 -5.5.4 договору і цей порядок не містить положень щодо додаткового погодження списання з Позичальником. При цьому, Банк має право на договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків Позичальника у випадку недостатності коштів у гривнях для сплати заборгованості за кредитом і відсотками за користування ним.

Крім того, 25.11.2015р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №09/15, відповідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 10 000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 25.11.2015р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 29.04.2016р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

28 квітня 2016р. сторонами був підписаний договір про внесення змін до договору №09/15 банківського вкладу від 25.11.2015р., яким було внесено зміни до договору банківського вкладу в частині строку повернення Банком Вкладнику депозитних коштів - до 29.09.2016р.

13 січня 2016р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу №01/16, відповідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 275 000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 13.01.2016р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 12.01.2017р. починаючи з дати зарахування грошових коштів.

Відповідно до п.2.3 договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 та №01/16 Банк самостійно, меморіальним ордером здійснює повернення вкладу, включаючи нараховані відсотки, на поточний рахунок вкладника, у день закінчення строку дії договору та користування вкладом, згідно п.1.3 договору, при умові наявності повідомлення про взяття вкладного рахунку на облік податковим органом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» , прийнятих за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р., між позивачем та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» було укладено договір застави рухомого майна від 20.11.2015р., договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит) від 25.11.2015р.

Окрім того, 13.01.2016р. між ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» ( Заставодавець) та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» (Заставодержатель) було укладено договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит), відповідно до п. 1 якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю у якості забезпечення повернення наданого Заставодавцю за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. кредиту, майнові права на грошові кошти, що будуть отримані за договором банківського вкладу №01/16 від 13.01.2016р. в сумі вкладу 275 000 грн.

Отже, між сторонами у справі виникли певні правовідносини, що регулювали взаємні права та обов'язки .

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №2856 від 15.12.2016 розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.12.2016 по 15.01.2017.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" та делегування повноважень банку" №86 від 12.01.2017 припинено тимчасову адміністрацію Банку з 13 січня 2017 року та запроваджено процедуру ліквідації Банку строком на два роки з 13.01.2017 по 12.01.2019.

15 лютого 2017 року позивач подав до Банку та Фонду заяву про визнання кредитором та зарахування зустрічних вимог. У заяві позивач просив відповідачів припинити його зобов'язання на загальну суму 285 000 грн. зарахуванням зустрічних вимог до Банку щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках Банку на підставі Договорів вкладу.

Фонд листом №21-4481/17 (без дати) повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог у зв'язку з прийняттям рішення №86 від 12.01.2017 про початок процедури ліквідації Банку.

21 квітня 2017р. позивач - ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» в друге направив на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» заяву про зарахування зустрічних позовних вимог . Фондом та Банком цю заву було отримано 24.04.2017р.

24 квітня 2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №1728 „Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» , у відповідності до якого Фондом було вирішено затвердити перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на загальну суму 206 235 666,98 грн., до якого, зокрема, увійшли вимоги позивача до банку за договорами банківського вкладу №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Суд виходить з того, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України . Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту при зверненні за позовом у даній справі.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 зазначеного Кодексу встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, п.4-1 ч.1 ст. 602 Кодексу встановлює, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст.1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення повністю або частково одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними; 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, з огляду на положення ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою, зазвичай, є одностороннім правочином, який оформлюється заявою однієї зі сторін.

За таких обставин, вимоги Банку до Позивача за Кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. та вимоги Позивача до Банку за Договором банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. є зустрічними та однорідними (грошовими).

Відповідно до пункту 5.6 Кредитного договору позичальник має право достроково повернути кредит письмово повідомивши банк за 5 робочих днів до дня повернення, якщо сума достроково повертаємих коштів складає більш ніж 150 000 грн. або у гривневому еквіваленті до валюти, у якій виданий кредит . Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору позивач зобов'язаний повернути кредит у строк до 30 березня 2017 року.

Слід зауважити, що позивачем у справі заява про зарахування зустрічних однорідних вимог подавалася двічі - 15.02.2017р. та 21.04.2017р. Отже,

Дійсно, відповідно до п.8 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Але, зазначений Закон є спеціальним законом, що регулює порядок виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації та одночасно передбачає випадки та умови, за яких таке обмеження не застосовується.

Зокрема, обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Враховуючи матеріали справи, виходячи з фактичних обставин, зокрема з факту надсилання позивачем на адресу Банку та Фонду 15.02.2017р. та 21.04.2017р. заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд вважає, що у даному випадку обмеження встановлені п.8 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб застосовуватися не можуть, адже, наявні зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог так як боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитним договором, з урахуванням того, що кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Мікрон цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Мікрон до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 про визнання припиненим з 15.02.2017р. зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. - задовольнити.

2. Визнати припиненим з 15.02.2017р. зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015р. на загальну сум 284 758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон» до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк» на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк» (вул. Велика Арнаутська, 2-Б, м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20935846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Мікрон (вул.М.Боровського, буд.37, м.Одеса, 65031; код ЄДРПОУ 00222338) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 275 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 19 листопада 2018 р.

Суддя Н.В. Рога