Постанова

від 28.03.2019 по справі 916/993/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/993/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Федорончукі Д.О.

за участю представника від відповідача 1 - Кустової Т.В. за довіреністю № 27-13699/18, дата видачі : 02.07.18;

/інші учасники процесу не використали законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлені належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 26.02.2019/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2018, проголошене о 14:24:13 суддею Рогою Н.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 19 . 11.2018,

у справі №916/993/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН"

до відповідачів:

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ІНВЕСТБАНК" Красюка Ігоря Івановича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "УКРСПЕЦКОНСАЛТ"

про визнання зобов'язання припиненим

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) "Холдингова компанія "МІКРОН" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ІНВЕСТБАНК" Красюка Ігоря Івановича /далі також банк/ з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1, а.с. 119) про визнання припиненими з 15.02.2017 зобов'язання позивача перед банком за кредитним договором № 03/15 від 20.11.2015 на загальну суму 284 758,15грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ "Холдингова компанія "МІКРОН" до ПАТ "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках банківської установи на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) за № 09/15 від 25.11.2015 та №01/16 від 13.01.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 44-48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. ст. 598, 601, 602 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, в позові ТОВ "Холдингова компанія "МІКРОН" відмовлено.

Постановою Верховного суду від 19.06.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд визнав передчасним висновок судів про те, що строк виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором ще не настав на момент подання ним заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки судами не було надано жодної правової оцінки доводам та доказам позивача щодо повторного звернення ним із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 21.04.2017.

Касаційний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст. ст. 43, 47, 84, 105 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

За підсумками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області 09.11.2018 позовну заяву ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" до банку задоволено та визнано припиненим з 15.02.2017 зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" перед ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015 на загальну сум 284758,15 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015 та №01/16 від 13.01.2016, а також стягнуто на користь ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 275 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач після настання строків виконання зобов'язань за договорами кредиту та банківських рахунків надіслав на адресу відповідачів 15.02.2017 та 21.04.2017 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому на думку місцевого суду, у даному випадку обмеження встановлені п. 8 ч.2 ст.46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовуватися не можуть. В свою чергу наявні зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог так як боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим же банком за кредитним договором, з урахуванням того, що кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що на його думку воно є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також скаржник наголошує на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права та просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2018 у справі скасувати, ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що на момент розгляду справи у ПАТ "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" розпочата процедура ліквідації.

Також фонд наголошував на тому, що зустрічні вимоги позивача не відповідають одній із вимог, визначених ст. 601 ЦК України, а тому зарахування зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не може бути здійснене.

На думку скаржника Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є неналежним відповідачем у даній справі. Згідно ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Скаржник вважає безпідставним застосовувати норми п. 8 ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки укладеними договорами не передбачено договірного списання коштів, а суд першої інстанції залишив дані обставини поза увагою.

Крім того, суд не надав жодної правової оцінки факту укладення 30.01.2018 між банком (первісний кредитор) і ТОВ "Юридична компанія "УКРСПЕЦКОНСАЛТ" (новий кредитор) договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №8, відповідно до якого права вимоги за кредитними договорами № 03/15 від 20.11.2015 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, перейшло до нового кредитора.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 20.11.2015 між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" (Позичальник) було укладено кредитний договір за №03/15. Згідно до п. 1 договору Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 700 000 грн. на сплату митних платежів, податків, придбання матеріалів на виробництво, сплату рахунків за електроенергію та інших витрат, пов'язаних із діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок №2600335885980 Позичальника у ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк", а Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, на умовах і в строки, визначені в даному договорі. Строк повернення кредиту - до 28.04.2016р. /т. 1, а.с. 13-20/.

Згідно з п.п. 7.1 строк дії кредитного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до повного повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, сплати штрафних санкцій та інших платежів за цим договором, з урахуванням положень п.п. 6.5 договору.

Згідно п.п. 5.5 договору банку надано право здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позичальника для забезпечення будь-яких платежів за кредитним договором.

Додатковими угодами до кредитного договору №03/15 від 20.11.2015, 28.04.2016 сторонами було внесені зміни до його умов, а саме зменшено граничний розмір заборгованості до 360 500,00 грн., а строк повернення кредиту встановлено до 30.03.2017.

25.11.2015 сторонами укладено договір банківського вкладу (депозиту) №09/15, згідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 10000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п.п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 25.11.2015. Вклад надається Банку Вкладником на строк до до 29.09.2016 /в редакції договору про внесення змін до договору від 28.04.2016/ починаючи з дати зарахування грошових коштів /т. 1, а.с. 23-24/.

Того ж дня для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон", прийнятих у відповідності до кредитного договору №03/15 від 20.11.2015, між позивачем та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" укладено договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит) за договором банківського вкладу№09/15 /т. 1, а.с. 40-42/.

13 січня 2016р. між ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" (Банк) та ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" (Вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) за №01/16, відповідно до п. 1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в загальній сумі 275000 грн. на зберігання на вкладному рахунку №2610032086980 у філії ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" у м. Одесі і зобов'язується виплатити вкладнику зазначену суму і відсотки, нараховані на неї, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Вкладник перераховує кошти у сумі, зазначеній у п. 1.1 даного договору, на вкладний рахунок 13.01.2016р. Вклад надається Банку Вкладником на строк до 12.01.2017р. починаючи з дати зарахування грошових коштів /т. 1, а.с. 28-29/.

13.01.2016 між ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" ( Заставодавець) та ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" (Заставодержатель) укладений договір застави (майнових прав на грошові кошти на депозит) за договором банківського вкладу №01/16, відповідно до п. 1 якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю у якості забезпечення повернення наданого Заставодавцю за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015 кредиту, майнові права на грошові кошти, що будуть отримані за договором банківського вкладу №01/16 від 13.01.2016р. в сумі вкладу 275 000 грн. /т. 1, а.с. 45-47/.

Згідно до п.п. 2.3 договорів банківського вкладу (депозиту) за №09/15 та за №01/16 Банк самостійно, меморіальним ордером здійснює повернення вкладу, включаючи нараховані відсотки, на поточний рахунок вкладника, у день закінчення строку дії договору та користування вкладом, згідно п.п. 1.3 договору, при умові наявності повідомлення про взяття вкладного рахунку на облік податковим органом.

15.12.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2856 „Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", у відповідності до п. 1 якого Фондом було вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.12.2016 по 15.01.2017 включно.

12 січня 2017р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" та делегування повноважень банку", відповідно до п.п. 1,3 якого Фондом припинено тимчасову адміністрацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" з 13.01.2017 та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" строком на два роки з 13.01.2017 по 12.01.2019 включно.

Таким чином, відповідно до п.3 ч.2 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб /далі-Закон/ 3 ) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі і за договорами банківського рахунку №09/15 та №01/16, вважається таким, що настав.

15.02.2017 позивачем було подано до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" та Фонду заяву про визнання кредитором та зарахування зустрічних вимог, у відповідності до якої той просив відповідачів припинити зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" на загальну суму 285 000 грн. зарахуванням зустрічних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09/15 від 25.11.2015р. та №01/16 від 13.01.2016р. /т. 1, а.с. 50-53/. Колегія вважає, що зазначена заява і є заявою про дострокове повернення кредиту, оскільки п.5.6 кредитного договору не містить будь-яких вимог до оформлення такої заяви, а банк міг почати виконання зарахування через п'ять днів після її отримання, як встановлено цим пунктом договору.

Але, листом №21-4481/17 Фонд повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог, через те що 12.01.2017 Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №86 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" та делегування повноважень банку". /т. 1, а.с. 54-56/.

21.04.2017 ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" в друге направив на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" заяву про зарахування зустрічних позовних вимог, яку відповідачами було отримано 24.04.2017р.

24.04.2017 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1728 „Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк", у відповідності з яким Фонд затвердив перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" на загальну суму 206 235 666,98 грн., до якого, зокрема, увійшли вимоги ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" за договорами банківського вкладу №09/15 від 25.11.2015 та №01/16 від 13.01.2016.

Позивач звернувся з позовом до суду через невизнання ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб припинення зобов'язання ТОВ „Холдингова компанія „Мікрон" за кредитним договором №03/15 від 20.11.2015 на 284758 грн. 15 коп. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог до ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" щодо повернення депозитних коштів, розміщених на рахунках ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк" на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) №09\15 від 25.11.2015 та №01/16 від 13.01.2016.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом не погоджувався та зазначив, що в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог юридичних осіб здійснюється в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора, в порушення даної статті, не допускається.

Також Фонд зазначив, що він не є належним відповідачем у даній справі, адже, відповідно до ст. 3 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Задовольняючи позов місцевий суд зазначив, що у даному випадку обмеження встановлені п.8 ч.2 ст.46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовуватися не можуть, адже, наявні зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, так як боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитним договором, з урахуванням того, що кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У відповідності до п.4-1 ч.1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Ст. 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до ст. 1 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Проте згідно з абзацем два ч.2 ст. 46 обмеження, встановлені в п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону, не можуть поширюватися на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що цією нормою в редакції, що діяла на час звернення позивача до банку, передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме: наявність заяви про зарахування зустрічних вимог; вимоги мають бути зустрічними та однорідними; строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку; договірне списання з рахунку передбачено умовами договору, і всі ці умови мають місце в даному випадку.

Апеляційний суд зазначає, що приписи ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції ст.46, чинній до 12.08.2015, дійсно встановлювали заборону зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, стороною якого є неплатоспроможний банк, однак, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" цю норму було доповнено відповідною положенням щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, яке чинне з 12.08.2015. Даним Законом також було внесено зміни до ст. 602 ЦК України , відповідно до яких не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Судова колегія вважає хибним твердження скаржника про безпідставність застосовування норми ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з посиланням на укладення між сторонами договорів, у яких не передбачалося договірне списання коштів, адже суд при вирішенні спору повинен виносити рішення у відповідності до закону. Саме ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку,

Судова колегія зазначає, що повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про правомочність здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку ч. 2 ст. 46 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №910/4413/17 в постанові від 31.05.2018 та у справі № 910/18160/17 від 18.07.2018.

Посилання Фонду на укладення 30.01.2018 між банком (первісний кредитор) і ТОВ "Юридична компанія "УКРСПЕЦКОНСАЛТ" (новий кредитор) договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за №8, відповідно до якого права вимоги за кредитними договорами № 03/15 від 20.11.2015 перейшли до нового кредитора, апеляційним судом не приймаються з огляду на те, що підписання договору про відступлення прав вимоги відбулося після звернення позивача до банку з заявою про зарахування зустрічних вимог.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі інші доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з'ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2018 року у справі №916/993/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2019 о 12.45.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Савицький Я.Ф.