Рішення

від 25.10.2018 по справі 808/1872/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року (о 13 год. 20 хв.)Справа № 808/1872/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Ширшова А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Запоріжжя-агро

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Запоріжжя-агро (далі - ДП Запоріжжя-агро , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0006041414, №0006031414 та №0006021414.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (уточненій) зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Вважає, що позивачем наявними первинними документами та інших документами підтверджено факт придбання та постачання товару та його подальше використання у власній господарській діяльності підприємства, настання змін в майновому стані платника податків (позивача) та спростовано висновок контролюючого органу про безтоварність господарської операції між ДП Запоріжжя-агро та ТОВ ПІЗАН , ТОВ ВОРК ТАУН , ТОВ ЄВРОПА ДЕЙЗ , ТОВ МІЛТ , який є необґрунтований та недоказовим. Звертає увагу суду, що первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704. Окремо зауважує, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність чи відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом товарності або безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, в той же час, відповідачем визнано та не оскаржуються господарські операції, які підтверджено первинними документами щодо перевезення товару ТОВ ІНТЕРПОСТАВКАІНВЕСТ . З приводу зауваження відповідача щодо неможливості ідентифікувати імпортера та замовника, у зв'язку з тим, що сертифікати видані виробником-імпортером та не мають перекладу на українську мову, наголошує, що згідно із вимогами ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України передача сертифікатів є обов'язком продавця товару, невиконання якого може свідчити лише про недотримання останнім умов договору купівлі-продажу (поставки), а не про фактичну відсутність здійснення господарської діяльності. Зауважує, що відповідачем не зазначено, на підставі якої норми діючого законодавства видані сертифікати не можуть слугувати підтвердженням якості поставленого товару та чи є обов'язковість їх сертифікації та акредитування на території України. Факт використання товару у власній господарській діяльності підтверджено Технологічною картою, яка містить інформацію про найменування культур, площі посіву, вид, номенклатуру добрив та засобів захисту рослин, одиницю виміру, норми витрат, потреба, ціну засобу, загальну суму та період застосування. Зазначений документ є документом виробничого характеру, на підставі якого (за узагальненою інформацією) подається статистична звітність та фіксується використання добрив та засобів захисту рослин. Щодо висновку відповідача на безтоварність господарської операції на підставі не повного розрахунку за поставлений товар у перевіряємому періоді також є хибними та заперечуються умовами договору, якими визначено термін дії та виконання зобов'язань за взятими договірними відносинами із ТОВ ВОРК ТАУН , а саме: до 31 грудня 2017 року, тобто, у перевіряємому періоді строк для виконання зобов'язань за поставку товару не сплив, дія договору тривала та позивач не відмовляється від виконання взятих зобов'язань. Крім того, позивач наголошує, що як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, у разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. На підставі вищевикладеного вважає, що в Акті перевірки помилково зазначено про порушення ТОВ Запоріжжя-агро вимог податкового законодавства без врахування всіх обставин та документів, які не є податковими, але які оформлюються під час здійснення господарських операцій, але не прийняті до уваги під час перевірки, у зв'язку із чим просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 24 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Згідно із ухвалою від 24.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 03 жовтня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, 27 серпня 2018 року надав суду відзив (вх. №26714), у якому пояснює, що перевіркою не встановлено походження придбаних ТМЦ (Нановіт макро, Нановіт Фосфорний, Нурел Д, Сульфат Магнію) та засобів захисту рослин (абакус, нановіт мікро, енжіо) ДП Запоріжжя-Агро за період травень 2017 року по ланцюгам постачання. Вказує, що в ході перевірки було надано запит від 26.09.2017 про надання документів відносно здійснення перевезень засобів захисту рослин та добрив, сертифікатів або іншої інформації щодо походження ЗЗР та добрив, розрахунку вартості здійснених послуг внесення ЗЗР та добрив та інше, які надані 05.10.2017, а саме: сертифікати та товарно-транспортні накладні. Так, надані до перевірки та аналізу заводські сертифікати якості №04/2014 на багатокомпонентне добриво Нановіт мікро, Нановіт макро та Нановіт супер, видані ТОВ Агровіт Груп , які не містять дати їх складання; кількості випуску та назви замовника, якому надано даний сертифікат, заводський сертифікат якості №4 від 17.03.2017, виданий ТОВ Агровіт Груп на висококонцентроване добриво Нановіт фосфорний замовнику: ДП Запоріжжя Агро (партія №3 дата виготовлення 06.02.2017 у кількості 1000 л), проте при здійсненні аналізу ланцюга постачання до ДП Запоріжжя-Агро не встановлено постачальника ТОВ Агровіт Груп . Відносно Пульсар, Хлормекват-Хлорид750, Енжіо, Нурел Д, Сульфат Магнію, які ймовірно є імпортного походження, надані сертифікати, по яких не можливо ідентифікувати імпортера та мовника, який би був безпосереднім постачальником у ланці постачання товару до ДП Запоріжжя- Агро . Зауважує, що додаткові пояснення посадові особи до перевірки не надали. Таким чином, ГУ ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяло відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №27200 від 31.08.2018), у якій додатково зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строку, встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, є порушенням порядку оформлення результатів перевірок, а отже є підставою для визнання недійсними такого податкового повідомлення-рішення. Крім того, вважає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустили його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими контрагентами було одержання позивачем податкової вигоди. Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, зазначає, що процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого Відповідач фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення Відповідачем оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. В даному випадку до перевірки надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку та інших супутніх документів, які відображають використання товару у власній господарській операції, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки відповідача про безтоварність господарських операцій.

03 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 03 жовтня 2018 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 жовтня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ДП Запоріжжя- Агро (код ЄДРПОУ 34127231) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.09.2006, основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 26.03.2018 по 30.03.2018 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП Запоріжжя-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2-ий квартал 2017 року та податку на додану вартість за травень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ПІЗАН , ТОВ ВОРК ТАУН , ТОВ ЄВРОПА ДЕЙЗ , ТОВ МІЛТ , ТОВ ІНТЕРПОСТАВКАІНВЕСТ , за результатами якої ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 06.04.2018 №220/08-01-14-14/34127231.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ДП Запоріжжя- Агро вимог:

1) п. 44.1 ст.44 п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 092 253,00 грн., за 2 квартал 2017 року, згідно податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2017 року.

2) пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 737 849,00 грн., за травень 2017 року,

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2017 р. на суму 2 697 987,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення, проте листом-відповіддю на заперечення № 12546/10/08-01-14-14-13 від 03.05.2018 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 03.05.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0006041414, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну сумі 4 638 379,50 грн., з них 3 092 253,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 1 546 126,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0006031414, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну сумі 1 106 773,50 грн., з них 737 849,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 368 924,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0006021414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 2 697 987,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, ДП Запоріжжя-агро є сільськогосподарським підприємством, який здійснює свою діяльність на земельних ділянках, які передані Позивачу в оренду за зареєстрованими договорами оренди земельних ділянок, укладених із фізичними особами. Загальна площа за 2 389 кількістю зареєстрованих договорів орендованих земельних ділянок складає 14 078,0159 га - рілля, 327,2675 га - сіножаття станом на 31.12.2016, всього: 14 405,2834 га (з врахуванням уточнень), відповідно до Додатку 1 Відомості про наявність земельних ділянок податкової декларації платника податку єдиного податку четвертої групи. Фактично, станом на 31.12.2017 позивачем оброблялось земельних ділянок (у розрізі населених пунктів): с. Осипенко, с. Нововасилівка, с. Андрівка, с. Андріївка, с.Берестове. Земельні ділянки знаходяться у використанні позивача за зареєстрованими договорами, про що свідчить Податкова декларація єдиного податку 4-ої групи із додатком 1 Відомості про наявність земельних ділянок зведена.

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, для вирощування сільськогосподарських культур - зернових, бобових, соняшника та інше однією з складової виробничого процесу вирощування є забезпечення рослин добривами для стимулювання росту та врожайності, та, в подальшому, забезпечення збереженості врожайності шляхом застосування засобів захисту рослин. Для забезпечення виробничого процесу позивачем складається відповідні виробничі плани, у тому числі, так звані технологічні карти , які містять інформацію про перелік робіт, термін їх виконання, необхідність у засобах захисту рослин, добрив, кількості насіння, загальна площа, яка запланована до оброблення, найменування культур та інше (копія техкарт додано позивачем до позову).

Основними постачальниками цих засобів у перевіряємому періоді є

- ТОВ ПІЗАН (код ЄДРПОУ 40365912) - засобів захисту рослин, у т.ч. Нановіт Фосфорний, Нановіт макро, Сульфат Магнію, Нурел Д на загальну суму 4 707 892,00 грн. (без ПДВ),

- ТОВ ВОРК ТАУН (код ЄДРПОУ 41135162), засобів захисту рослин, у т.ч. Нановіт Супер, Абакус (БАСФ), Хлормекват-Хлорид 750 на загальну суму 4 191 999,00 грн. (без ПДВ),

- ТОВ ЄВРОПА ДЕЙЗ (код ЄДРПОУ 40530223), засобів захисту рослин, у т.ч. Нановит мікро, Енжіо, Абакус (БАСФ) на загальну суму 1 730 765,70 грн. (без ПДВ);

- ТОВ МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320), засобів захисту рослин та добрива, у т.ч. Нановит мікро, Енжіо, Абакус (БАСФ), Сульфат Магнію, Пульсар на загальну суму 6 548 525,30 грн. (без ПДВ).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ПІЗАН виникли на підставі договору поставки № 11-2017 від 28.04.2017, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує засоби захисту рослин (далі по тексту - Товар), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних та/або Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. Договір набув чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року. Відповідно до розділу 3 Договору - ціна за одиницю Товару, що поставляється за Договором, визначається Сторонами у Специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору-1. Орієнтовна загальна сума Договору складається з суми поставлених партій Товару, зазначених в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Покупець здійснює оплату за Товар в строк до 31 грудня 2017 року.

Виконання сторонами умов договору підтверджується наданими під час перевірки Специфікаціями №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 08.05.2017, № 5 від 10.05.2017 (посилання на документи стор. 10 Акту) та видатковими накладними: № 1 від 03.05.2017; № 3 від 04.05.2017; № 5 від 05.05.2017, № 8 від 08.05.2017; № 9 від 10.05.2017 (посилання на документи стор. 9 Акту).

Транспортування товару здійснювалося ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ на підставі договору № 84 від 04.05.2017, що підтверджується товарно-транспортними накладними від № ТТН 0305- 11 від 03.05.2017; №0405-1 від 04.05.2017; № 1005-2 від 10.05.2017; № 0605-1 від 06.05.2017 (стор. 10-11 Акту).

Супровідними документами якості: сертифікатами відповідності - заводські сертифікати якості № 04/2014 на багатокомпонентне добриво Нановіт , мікро, Нановіт макро та Нановіт супер, видані ТОВ Нановіт Груп ( стор. 3 Акту).

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з банківського рахунку. Враховуючи, що платіжними дорученнями № 883 від 26.05.2017 здійснено оплату товару, а розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично до бюджету сплачений позивачем.

На підставі первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції складено та зареєстровано податкові накладні, а саме: від 03.05.2017 № 1, від 04.05.2017 № 3, від 05.05.2017 №5, від 08.05.2017 № 8, від 10.05.2017 №9.

На підтвердження реальності господарських операцій та подальшого використання у власній господарській діяльності свідчать також дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 за травень, червень 2017 року, де вказано розміщення Товару на складі позивача, його переміщення, використання у власному виробництві; картка рахунку 631 за травень, червень 2017 року про перерахування коштів за вказаним Договором, що підтверджують фактичне здійснення та понесення витрат; копія платіжного доручення № 883 від 26.05.2017; звіти про рух матеріальних цінностей по рахунку 208 міндобрива травень 2017 та червень 2017 року матеріально-відповідальної особи по складу ОСОБА_3 за формою № 121; форми сільгоспоблік № ВЗСГ-З - про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за травень; підтверджуючі матеріали про наявність складів для зберігання товару та документи на склади, право власності яких зареєстровано за Підприємством, а саме: копія технічного паспорту на будівлю за адресою: Бердянський р-н, с. Осипенко,вул. Маріупольське шосе, 69; Акти прийому-передачі добрив від ДП Запоріжжя-агро (Позивач) до ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ , який надавав послуги з обприскування; акти наданих послуг та виконання робіт із ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ .

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ВОРК ТАУН виникли на підставі договору поставки № 53/2017 від 27.04.2017, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених Договором, зобов'язується приймати та оплачувати засоби захисту рослин (далі по тексту - Товар ), асортимент, кількість та вартість яких визначатиметься відповідно до Специфікацій та рахунків-фактур Продавця до цього Договору, що є його невід'ємними частинами. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року. Відповідно до розділу 2 Договору - ціна Договору складає загальну вартість Товару, поставленого за цим Договором згідно відповідних Специфікацій до нього. Вартість окремих одиниць та окремих партій Товару визначатиметься Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Покупець зобов'язується оплачувати Продавцю вартість Товару не пізніше 90 днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Фактичним та реальним виконанням сторонами умов договору підтверджується наданими позивачем Відповідачу під час перевірки та до матеріалів справи Специфікаціями №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 06.05.2017, № 5 від 08.05.2017, №6 від 10.05.2018, №7 від 11.05.2017, №8 від 12.05.2017, №9 від 13.05.2017 (посилання на документи стор. 14-15 Акту) та видатковими накладними за № 341 від 03.05.2017, №342 від 03.05.2017, №343 від 03.05.2017, №424 від 04.05.2017, №425 від 04.05.2017, №426 від 04.05.2017, №512 від 05.05.2017, №514 від 05.05.2017, №515 від 05.05.2017, №600 від 06.05.2017, №601 від 06.05.2017, №602 від 08.05.2017, №802 від 08.05.2017, №1016 від 10.05.2017, №1120 від 11.05.2017, №1216 від 12.05.2017, №1302 від 13.05.2017 (посилання на документи стор. 13 Акту).

Транспортування товару здійснювалося ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ на підставі договору № 84 від 04.05.2017, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1-0305 від 04.05.2017; 1-0405 від 04.05.2017; № 2-0405 від 04.05.2017; № 3-0405 від 04.05.2017; № 4-0405 від 04.05.2017; № 5-0505 від 04.05.2017; №2-0605 від 06.05.2017; № 3-0605 від 06.05.2017; № 4-0605 від 06.05.2017; № 1-0605 від 06.05.2017; № 5-0605 від 06.05.2017; № 1-1005 від 10.05.2017; № 2-1005 від 10.05.2017; № 1-1105 від 11.05.2017; № 2-1105 від 11.05.2017; № 1-1305 від 13.05.2017; № 2-1305 від 13.05.2017 (стор. 15-16 Акту).

Сертифікатами відповідності (заводські сертифікати якості № 04/2014 на багатокомпонентне добриво Нановіт супер, видані ТОВ Нановіт Груп ), сертифікати, які видані імпортерами-виробниками Абакус (БАСФ), Хлормекват-Хлорид750 підтверджується походження товару.

На підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарської операції складено та зареєстровано податкові накладні ТОВ ВОРК ТАУН , а саме: від 03.05.2017 № 341, 342, 343; від 04.05.2017. № 424, 425, 426; від 05.05.2017 № 512, 515, 514; від 06.05.2017 № 600, 601; від 08.05.2017 № 602, 802; від 10.05.2017 № 1016; від 11.05.2017 № 1120; від 12.05.2017 № 1216; від 13.05.2017 № 1302.

Факт використання товару у власній господарській діяльності підтверджено Технологічною картою, яка містить інформацію про найменування культур, площі посіву, вид, номенклатуру добрив та засобів захисту рослин, одиницю виміру, норми витрат, потреба, ціну засобу, загальну суму та період застосування. Зазначений документ є документом виробничого характеру, на підставі якого (за узагальненою інформацією) подається статистична звітність та фіксується використання добрив та засобів захисту рослин (копія додається до позову та форма 29-сг (статистична звітність)).

Договірні відносини між позивачем та ТОВ ЄВРОПА ДЕЙЗ виникли на підставі договору поставки № 23/11-2017 від 28.04.2017, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує засоби захисту рослин (далі по тексту - Товар), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних та/або Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року. Відповідно до розділу 3 Договору - ціна за одиницю Товару, що поставляється за Договором, визначається Сторонами у Специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Орієнтовна загальна сума Договору складається з суми поставлених партій Товару, зазначених в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Покупець здійснює оплату за Товар в строк до 31 грудня 2017 року.

Фактичним та реальним виконанням сторонами умов договору підтверджується наданими позивачем Відповідачу під час перевірки та до матеріалів справи Специфікаціями №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 06.05.2017 (посилання на документи стор. 18-19 Акту) та видатковими накладними за № 2 від 03.05.2017, №3 від 03.05.2017, №4 від 04.05.2017, № від 05.05.2017, №7 від 06.05.2017, №15 від 06.05.2017, №16 від 05.05.2017 (посилання на документи стор. 18 Акту).

Транспортування товару здійснювалося ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ на підставі договору № 84 від 04.05.2017, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 05505-1 від 05.05.2017; 0605-2 від 06.05.2017 (стор. 19 Акту).

На підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарської операції складено та зареєстровано податкові накладні ТОВ ЄВРОПА ДЕЙЗ , а саме: від 03.05.2017 № 2, №3; від 04.05.2017 № 4; від 05.05.2017 № 6; від 06.05.2017 № 7, №15, №16.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ МІЛТ виникли на підставі договору купівлі-продаду № 88 від 03.05.2017, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити і передати Покупцю в строки, передбачені цим Договором, продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар) в асортименті, кількості та за цінами згідно із відповідними Додатками (видаткових накладних) до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у Договорі. Товаром за Договором є гербіциди, засоби захисту рослин (надалі ЗЗР ) та/або добрива (надалі добрива ). Загальна вартість Товару та фактична номенклатура, асортимент та кількість Товару, що постачається Продавцем, визначаються у видатковій накладній на поставку Товару. Загальна сума договору визначається сукупністю ціни товару визначених у накладних та/або рахунків-фактур до даного Договору, які є невід'ємною частиною цього договору, даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій У випадку розбіжностей ціни у рахунках-фактури, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Тобто, умовами договору передбачено визначення номенклатури товару відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичним та реальним підтвердження виконанням сторонами умов договору є наступні первинні документи, а саме: видаткові накладні за №101 від 04.05.2017, № 102 від 04.05.2017, №151 від 05.05.2017, №300 від 08.05.2017, №301 від 08.05.2017, №401 від 10.05.2017, №450 від 11.05.2017, №451 від 11.05.2017, №501 від 12.05.2017, №502 від 12.05.2017, №550 від 13.05.2017, №551 від 13.05.2017, №650 від 15.05.2017, №651 від 15.05.2017, №700 від 16.05.2017, №702 від 16.05.2017, №705 від 16.05.2017, №706 від 16.05.2017, №751 від 17.05.2017, №752 від 17.05.2017, №753 від 17.05.2017, №754 від 17.05.2017, №800 від 18.05.2017, №802 від 18.05.2017, №850 від 19.05.2017, №855 від 19.05.2017, №1001 від 22.05.2017.

Транспортування товару здійснювалося ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ , на підставі договору № 84 від 04.05.2017, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 0505-7 від 05.05.2017; №1005-1 від 10.05.2017, №1205-1 від 12.05.2017, №1705-1 від 17.05.2017, №2205-11 від 22.05.2017.

Подальше облікування товару на рахунку 208 та подальше використання товару у власній господарській діяльності (послуги обприскування) підтверджено позивачем відповідними документами та не викликають сумніву у відповідача. Первинні документи: акти надання послуг (виконання робіт) з обприскування, які здійснювались ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ , акти прийому-передачі товару, отриманого від ТОВ МІЛТ та переданого для виконання послуги від позивача до ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ , та інші документи, прийнято до уваги відповідачем та зауважень до господарської операції між позивачем та ТОВ ІНТЕРСПОСТАВКАІНВЕСТ відповідач не має.

Отже, переданий товар ТОВ МІЛТ використовувався ДП Запоріжжя-агро в межах господарської діяльності.

На підтвердження цього свідчить дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 за травень, червень 2017 року, де вказано розміщення Товару на складі позивача, його переміщення, використання у власному виробництві; платіжні доручення № 935 від 08.06.2017, №937 від 08.06.2017, №936 від 08.06.2017, що є фактом понесених витрат позивача за вказаною господарською операцією; звіти про рух матеріальних цінностей по рахунку 208 міндобрива травень та червень 2017 року матеріально-відповідальної особи по складу ОСОБА_3, за формою № 121; форми сільгоспоблік № ВЗСГ-З - про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за травень; підтверджуючі матеріали про наявність складу та що зазначений склад є власні" Підприємства, а саме: копія технічного паспорту на будівлю за адресою: Бердянський р-н, с. Осипенко,вул. Маріупольське шосе, 69; Акти прийому-передачі добрив від Позивача до Контрагента-5, який надавав послуги з обприскування; акти наданих послуг та виконання робіт із Контрагентом-5 (усі перелічені документи додаються до позову).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Сертифікати відповідності, які видані імпортерами-виробниками Абакус (БАСФ), Енжіо, Пульсар, сульфат магнію підтверджують походження товару.

З приводу зауваження Відповідача щодо неможливості ідентифікувати імпортера та замовника, у зв'язку з тим, що сертифікати видані виробником-імпортером та не мають перекладу на українську мову, зазначаємо, що згідно із вимогами ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України передача сертифікатів є обов'язком продавця товару, невиконання якого може свідчити лише про недотримання останнім умов договору купівлі-продажу (поставки), а не про фактичну відсутність здійснення господарської діяльності.

Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію № 46-93 від 10.05.1993 встановлена обов'язкова сертифікація продукції, що імпортується. Так, відповідно до ст. 18 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.

Відповідачем не зазначено, на підставі якої норми діючого законодавства видані сертифікати не можуть слугувати підтвердженням якості поставленого товару та чи є обов'язковість їх сертифікації та акредитування на території України.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо наявності кримінальних проваджень, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства Запоріжжя-агро (71160, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Поліни Осипенко, буд. 18, код ЄДРПОУ 34127231) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0006041414, №0006031414 та №0006021414, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Дочірнього підприємства Запоріжжя-агро суму судового збору у розмірі 126 647,10 грн. (сто двадцять шість тисяч шістсот сорок сім гривень десять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.11.2018.

Суддя І.В. Батрак