Рішення

від 12.11.2018 по справі 0940/1382/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. справа № 0940/1382/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий двір" про стягнення боргу в сумі 430 663,68 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий двір" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 430663,68 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем, станом на день подання адміністративного позову рахується податковий борг в розмірі 430663,68 гривень по орендній платі за земельну ділянку державної або комунальної власності з юридичних осіб в сумі 378 870,70 гривень, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкового зобов`язання по орендній платі за землю за період з 01.03.2017 року по 01.07.2018 року згідно податкови[ декларацій за вказаний період та штрафних санкцій в розмірі 535,73 гривні, а також по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 51257,25 гривень, що виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 року по 01.04.2018 року згідно податкових декларацій за вказаний період. Заборгованість станом на день розгляду справи боржником не сплачена. На підставі наведеного позивач просить позов задоволити та стягнути дану заборгованість.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В період з 03.09.18 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено на 20 календарних днів.

Відповідач скористався правом подання відзиву, в якому не заперечив щодо наявності вищевказаного податкового боргу, посилаючись на складне фінансове становище. Водночас, клопотав про надання розстрочки у виконанні судового рішення.

Клопотання про розстрочення виконання судового рішення, в судовому засіданні, усною ухвалою суду від 12.11.2018 року повернуто позивачу, як необґрунтоване в силу його передчасності, в порядку статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши відповідно до вимог статті 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжий двір" є юридичною особою та перебуває на обліку у Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області як платник податків і зборів, у тому числі, як платник плати за землю та нерухомого майна відмінного від земельної ділянки.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжий двір" подало до Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності за звітний податковий період з 01.03.2017 року по 01.07.2018 року, в яких самостійно задекларувало грошові зобов'язання з орендної плати за землю із зазначенням щомісячного розміру орендної плати (а.с. 14-16).

Так, згідно декларації за 2017 рік відповідач самостійно визначив за період з березня по грудень 2017 року суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 243490,83 гривні (щомісячний розмір податку за березень-грудень 22563,32 гривні).

Згідно з декларацією за 2018 рік відповідач самостійно визначив за період з січня по червень 2018 року суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 135 379,87 гривень.

В зв'язку з поданням уточнюючої декларації з плати за землю, відповідачем самостійно застосовано штрафні санкції (3% від невірно відображеної суми) в розмірі 535,73 гривні.

Окрім того, відповідачем подано до Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківської області податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний період 2017 року, відповідно до якої платником самостійно визначено зобов'язання за даний період у розмірі 36035,40 гривень (з щоквартальною сплатою 9008,85 гривень), а також подано декларації за звітний період 2018 року в якій відповідач самостійно визначив за I квартал 2018 року суму грошового зобов'язання з орендної плати з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 60887,40 гривень(із щоквартальною сплатою 15221,85 гривень).

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України).

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.1, пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.1, пункт 285.2 статті 285 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункту 288.2, пункту 288.3 статті288 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відтак, самостійно визначені відповідачем суми грошових зобов`язань у податкових деклараціях з орендної плати за землю за період з 2017 по 2018 роки є узгодженими та підлягають обов`язковій сплаті в загальному розмірі 379 406,43 гривень.

Окрім того, статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

На підставі вищевказаних норм Кодексу, відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017-2018 років, таким чином, самостійно визначивши та узгодивши податкове зобов'язання з даного податку в сумі 51 257,25 гривень.

Водночас, як встановлено в судовому засіданні, що підтверджується матеріалами справи, вищевказані податкові зобов'язання своєчасно та в добровільному порядку виконані не були.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу надіслано податкову вимогу від 29.07.2014 року за № 832-25, яку відповідач отримав 31.07.2014 року, про що свідчить особистий підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий двір".

На час розгляду справи податкова вимога є не відкликаною.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в сумі 430 663,68 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено, внаслідок чого підлягає стягненню у судовому порядку.

Доказів, які б свідчили про погашення податкового боргу відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжий двір" (78200, вул. Чайковського буд. 7, м. Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34378363) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 430 663,68 (чотириста тридцять тисяч шістсот шістдесят три) гривень шістдесят вісім копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 19 листопада 2018 р.