Рішення

від 06.11.2018 по справі 820/4876/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2018 р. № 820/4876/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМПРОМ ПОСТАЧАННЯ" (АДРЕСА_1,61047, код ЄДРПОУ40123224) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив

Позовні вимоги заявлені до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 00000411409 від 25.04.2018 року.

Ухвалою від 02.07.2018 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження. В судовому засіданні 28.08.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу податкових зобов'язань, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими відносинами з контрагентом; бухгалтерський та податковий облік позивачем здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його використання, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивачем не підтверджено походження дрібняка кокосового, реалізованого на користь ПАТ Нікопольський завод феросплавів у відповідні дати, а отже позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у період з 02.04.2018 року по 03.04.2018 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Крампром постачання з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства при визначенні сум податкового кредиту ПАТ Нікопольський завод феросплавів та придбання товарів за період липень-грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2018 року № 1335/20-40-14-09-09/ 40123224, яким зафіксовані порушення вимог п.198.2 ст.198 , п.44.6 ст.44 ПК України: не підтверджено походження дрібняка коксового на суму 2016920.31 грн., в т.ч. ПДВ 336153.38 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018 року № 00000411409, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 420091.25 грн., в тому числі основний платіж 336153.00 грн., штрафні санкції 84038.25 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пп. 4.1.4 п.4.1ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (далі Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст.3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст.9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що між позивачем та ПАТ Нікопольський завод феросплавів укладено договір постачання № 1601892 від 14.04.2016 року відповідно до якого позивач зобов'язується поставити і передати у власність ПАТ продукцію коксохімічного виробництва відповідно до асортименті, якості , термінів та в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках до Договору. (п.1.1 Договору) Постачання товару здійснюється на умовах FCA (залізнична станція відвантажувача) п.2.1 Договору (а.с.45-56, т.1)

Із долучених до матеріалів справи документів (а.с.57-157, т.1), судом встановлено, що в межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання позивачем дрібняку коксового, яке оформлено видатковими накладними.

Фізичне переміщення товару підтверджується накладними на перевезення товарів залізничним транспортом, перевізниками виступали ТОВ Транс систем Лоджистік та ПАТ Українська залізниця відповідно до договорів про організацію перевезень вантажів від 17.12.2015 року № 1573/15, укладеного з ТОВ Транс систем Лоджистік та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 30.12.2015 року № ДФ /20169 (акт перевірки а.6)

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у позивача дрібняку коксового здійснені шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи. Також в акті перевірки (аркуш 6) зазначено, що відповідно до рахунку 361 розрахунку з покупцями за 2016 рік станом на 31.12.2016 року у ТОВ Крампром постачання по взаємовідносинам з ПАТ Нікопольський завод феросплавів наявна заборгованість на користь позивача.

За вказаними поставками позивачем на адресу ПАТ Нікопольський завод феросплавів виписані податкові накладні, які відповідають вимогам ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307 (а.с.159-185, т.1)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що до перевірки позивачем не надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження походження дрібняка коксового, реалізованого на адресу ПАТ Нікопольській завод феросплавів у наступні дати 25.05.2018, 26.08.2018, 06.09.2018, 16.09.2018, 27.09.2018, 13.12.2018 та 20.10.2018 на загальну суму 2016920.31 грн., в тому числі ПДВ 336153.38 грн.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що в ньому відображені взаємовідносини позивача щодо купівлі дрібняка коксового у чотирьох контрагентів: ТОВ СОМР5 відповідно до договору поставки від 08.06.2016 року № 08/06, ТОВ Укрпром Альянс на підставі договору поставки від 05.01.2016 року № 5/01/16, ТОВ Укрогнеупоркрксохим відповідно до договору поставки від 13.05.2016 року № 69, ТОВ Укркокспоставка на підставі договору від 19.05.2016 року № 13, внаслідок чого зроблено висновок про не підтвердження походження дрібняка коксового, реалізованого на адресу ПАТ Нікопольській феросплавний завод на загальну суму 2016920.31 грн., у зазначені вище дати.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Із долученого до матеріалів справи запиту податкового органу про надання документів та їх документального підтвердження від 03.03.2018 № 8255/10/20-40-14-09-16, яким у позивача вимагалися засвідчені підписом посадової особи позивача та скріплені печаткою підприємства оригінали документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із постачальниками та покупцями за період липень-грудень 2016 року, а також інформацію щодо використання у власній господарській діяльності товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах з ПАТ Нікопольській завод феросплавів за вказаний період (а.с.132-134, т.4)

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено , що на виконання вимог вказаного запиту позивачем надано відповідний перелік документів, який отриманий контролюючим органом 12.03.2018 року.

Пунктом 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

В судове засіданні відповідачем не надано суду повного переліку документів, які були надані позивачем до перевірки, як не надано доказів складання відповідного акту про відмову у наданні тих чи інших документів.

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що в ревізуємий період дрібняк коксовий придбавався позивачем у ТОВ Експомарет торг на підставі договору поставки № 1805/1 від 18.05.2016 року, ДП СДІ Україна на підставі договору поставки від 22.08.2016 року № 2208, ТОВ ТД Рітейл Солюшн на підставі договору поставки від 12.09.2016 року № 1209, ТОВ Ринакторс відповідно до договору поставки від 02.09.2016 року № 0209, ТОВ Аспект агро на підставі договору поставки від 04.08.2016 року № 0408, ТОВ СОМР5 відповідно до договору поставки від 08.06.2016 року № 08/06, ТОВ Укрпром Альянс на підставі договору поставки від 05.01.2016 року № 5/01/16, ТОВ Укрогнеупоркрксохим відповідно до договору поставки від 13.05.2016 року № 69, ТОВ Укркокспоставка на підставі договору від 19.05.2016 року № 13.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що в межах згаданих правочинів проведені господарські операції з постачання контрагентами позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками фактурами. Фізичне переміщення товару та підтверджується товарно-транспортними накладними, накладними на перевезення товарів залізничним транспортом.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи, виписками по рахунку 631. Наявність платіжних документів, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

За вказаними поставками позивачеві виписані податкові накладні, які відповідають вимогам ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307.

Судовим розглядом встановлено (а.с.26-72, т.4), що вивантаження придбаного у зазначених контрагентів дрібняка коксового відбувалося на орендованій виробничій ділянці у ТОВ ДОК Промліс за адресою: м. Краматорськ, вул.Шадринська,13 та на місцях загального користування на ст.Краматорськ згідно договору про надання послуг Д/КМЦ-16113-прибут від 01.03.2016 у ПАТ Українська залізниця .

Після накопичення необхідної кількості дрібняка коксового відбувалося його відвантаження на адресу ПАТ Нікопольській завод феросплавів відповідно до договору № 1601892 від 14.04.2016 року.

Оскільки, придбаний у зазначених вище контрагентів товар не можливо однозначно ідентифікувати за якимось ознаками та враховуючи те, що останній зберігався насипом , суд приходить до висновку, по недоведеність того, що саме реалізований на адресу ПАТ Нікопольскій завод феросплавів у зазначені в акті дати дрібняк коксовий на загальну суму 2016920.31 грн, в тому числі ПДВ 336153.38 грн. не має документального підтвердження свого походження.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що спірні правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

На підставі викладеного, суд вважає, щодо відсутність в діях позивача порушення вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірності визначення податковим органом підприємству суми грошових зобов'язань на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000411409 від 25.04.2018 року.

Стягнути на користь ТОВ "Крампром постачання" (код ЄДРПОУ 40123224) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 6302 (шість тисяч триста дві ) грн. 87 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 19.11.2018

Суддя Зоркіна Ю.В.