Постанова

від 14.11.2018 по справі 808/208/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/208/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (головуючий суддя - Стрельникова Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чаплихо

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чаплихо (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000321403, №0000331403 від 09 січня 2018 року.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що з 01 квітня 2016 року він не є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, а отже підприємство не має в своєму розпорядженні об'єкта оподаткування і відповідно не має статусу платника орендної плати за земельну ділянку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Чаплихо до Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено (а.с.141-143).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що після відчуження об'єкта нерухомості та його реєстрації за іншою особою Позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (а.с.147-148).

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки №04127700031 від 05 травня 2010 року не припинено та він є чинним, орендна плата за земельну ділянку повинна нараховуватись згідно сум орендної плати за договором та з урахуванням її цільового призначення, коефіцієнтів індексації, індексів інфляції згідно законодавства.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що з 01 квітня 2016 року підприємство не є користувачем земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, а отже Позивач не має в своєму розпорядженні об'єкта оподаткування і відповідно не має статусу платника.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 13.11.2017 року по 17.11.2017 року посадовою особою Відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року, результати якої оформлено актом №670/08-01-14-03/38783793 від 24.11.2017 року.

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення з боку Позивача:

- ст. 288 Податкового кодексу України, а саме занижено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2016 року по 17.11.2017 року на загальну суму 21994,02 грн.;

- пп. 49.18.3 п. 49.18. ст.49, п.49.1 ст. 49, п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.113.1 ст.113, п.120.1 ст.120, п.п. 137.4, п.п.137.5(в) ст.137, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України підприємством не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.

На підставі висновків акту перевірки №670/08-01-14-03/38783793 від 24 листопада 2017 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000321403 від 09.01.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 27492 грн. 53 коп., у т.ч. за податковим зобов'язання у сумі 21994,02 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5498 грн. 51 коп.;

- №0000331403 від 09.01.2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем : орендна плата з юридичних осіб у сумі 170 грн.

Відповідно до змісту акту перевірки, згідно додаткової угоди від 18 березня 2014 року до договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2010 року реєстраційний номер № 041027700031, Приазовська районна державна адміністрація (орендодавець) передає в оренду ТОВ Чаплихо (орендар) земельну ділянку, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Приазовський р-н, Ботівська сільська рада, с. Строганівка (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).

На час отримання права оренди, на земельній ділянці знаходився об'єкт нерухомого майна, що належав ТОВ Чаплихо на праві приватної власності: склад прудів, свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 10 січня 2014 року, індексний номер 15924730.

Листом від 17.02.16р. за №1 ТОВ Чаплихо повідомило Орендодавця земельної ділянки (Приазовську районну державну адміністрацію) про факт припинення діяльності товариства та необхідність припинення дії договору оренди.

04 березня 2016 року ТОВ Чаплихо уклало із громадянином ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, а саме складу прудів, який належав товариству відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 10 січня 2014 року, індексний номер 15924730. Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. за №98 (НАТ410654).

29 січня 2016 року Позивачем було складено податкову декларацію з внесенням змін і припиненням сплати плати за землю починаючи з 01.04.17 року по земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного Кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регулюють положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні положень вказаних вище норм Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі №21-804а16.

Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

З огляду на вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що після відчуження об'єкта нерухомості та його реєстрації за іншою особою позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він не є.

Враховуючи наведене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, засновані на висновках акту перевірки від 24.11.2017 року №670/08-01-14-03/38783793, є протиправними та не ґрунтуються на законних підставах.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 21 травня 2018 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі №808/208/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 19 листопада 2018 р.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова