Ухвала

від 20.11.2018 по справі 200/7462/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email - inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа № 200/7462/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.,

при секретарі судового засідання - Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, про визнання договору недійсним, позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс-Груп до ОСОБА_2, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

25.04.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, фінансово-економічного департаменту ДМР з вимогами про визнання договору зобов'язання №2/69 від 06.07.2007 року недійсним.

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини. 19.02.2009 року вона уклала з ОСОБА_1 міською радою договір оренди землі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 51, кадастровий номер №1210100000:03:309:0078. 03.07.2009 року вона уклала з Управлінням економіки ОСОБА_1 міської ради договір №133/3, на умовах якого зобов'язалась зробити внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до ст.27-1 ЗУ Про планування і забудови територій . Внесок було перераховано позивачем у повному обсязі. 06.07.2009 року вона уклала з виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської рали договір зобов'язання №2/69, за яким вона зобов'язалась передати ОСОБА_1 міській раді двокімнатну квартиру, площею не менше ніж 48,4 кв.м. в рахунок компенсації витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика мешканців будинку. Вважає даний договір недійсним, оскільки він суперечить ст.19, 144 Конституції України, ст.27-1 ЗУ Про планування і забудову територій , а також через відсутність повноважень у відповідача на його укладення. Так, ОСОБА_1 міською радою рішення з приводу укладення договору не приймалось, вимагати від неї будь-які матеріальні цінності, не передбачені законом відповідач, як суб'єкт владних повноважень не має права, а у Управління економіки ОСОБА_1 міської ради не було повноважень на підписання оспорюваного договору.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.В. від 26.04.2016 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження по справі.

13.07.2016 року до суду надійшли письмові пояснення Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ОСОБА_1 міської ради на позовну заяву, у яких просили в позові відмовити з тих підстав, що рішенням міської ради від 26.11.2008 року про передання земельної ділянки позивачу в оренду, на останню було покладено обов'язок з компенсації витрат на відселення мешканців з будівельного майданчика у розмірі двокімнатної квартири, площею не менше 48,4 кв.м., а сам договір укладено на виконання вимог ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду .

25.10.2016 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача до змісту позовної заяви.

27.10.2016 року до суду надійшли заперечення позивача на пояснення відповідача, у яких позивач викладає обставини незгоди з застосуванням до спірних правовідносин положень ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду .

27.10.2016 року позивачем подано клопотання про поновлення строку позовної давності.

22.11.2016 року ТОВ Аверс - Груп звернулось до суду заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

В судовому засіданні 22.11.2016 року під головуванням судді Кудрявцевої Т.О. із занесенням до журналу судового засідання відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ Аверс - Груп .

22.11.2016 року ТОВ Аверс - Груп подано позовну заяву до ОСОБА_2, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ОСОБА_1 міської ради з вимогами про визнання договору недійсним, яка обґрунтована аналогічним чином первісному позову.

В судовому засіданні 22.11.2016 року під головуванням судді Кудрявцевої Т.О. із занесенням до журналу судового засідання прийнято до спільного розгляду позов ТОВ Аверс - Груп .

27.01.2017 року справу прийнято до провадження суддею Шевцовою Т.В.

02.03.2018 року від Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради надійшли заперечення на позовну заяву, у яких зазначено, що на час початку будівництва вищезазначеного об'єкта з буд.51 по вул.Шевченка було відселено громадян з наданням їм квартири площею 48,36 кв.м., отже ОСОБА_2 має компенсувати міській раді витрати, пов'язанні з відселенням громадян. ОСОБА_2, укладаючи договір оренди земельної ділянки, погодилась з усіма його умовами та з рішенням міської ради від 26.11.2008 року. Оспорюваний договір від 06.07.2009 року підписано ОСОБА_2 без будь-яких зауважень та протоколу розбіжностей. 02.06.2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аверс-Груп було укладено договір суборенди землі, у зв'язку з чим, Департаментом скеровано ТОВ Аверс-Груп пропозицію переукласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та договір-зобов'язання. Окрім цього, зазначають, що ТОВ Аверс-Груп зверталось до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з аналогічними вимогами та рішенням від 03.09.2015 року, яке набрало законної сили 20.04.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

16.03.2018 року до суду надійшов відзив виконкому Дніпровської міської ради, у якому посилаються на пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності та просять суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Також, зазначають, що ст.8 ЦК України, ст.171, 174 ЖК України передбачено обов'язок з надання квартир наймачам житла, що підлягає знесенню. Ч.5 ст.351 ЦК України визначено, що знесення житлового будинку не допускається до забезпечення особи, яка проживала у ньому як власник, наймач або член сім'ї, помешканням у розмірах та в порядку, встановленому законом Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду . Вказаним законом обов'язок відселення власників та наймачів квартир покладений на забудовника. ОСОБА_2 не виконала прийнятих на себе зобов'язань, не сплатила у повному обсязі пайовий внесок, не компенсувала квартиру, не виконала будівництво комерційної нерухомості. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 07.02.1989 року було здійснено відселення території майбутньої забудови по вул.Шевченка, 51 мешканців будинку та надано їм двокімнатну квартиру, загальною площею 48,6 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження за позовом ТОВ Аверс-Груп з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в листопаді 2014 року ТОВ Аверс-Груп звернулось до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з аналогічним позовом до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_1 міська рада та фінансово-економічний департамент ОСОБА_1 міської ради, про визнання недійсним договору-зобов'язання № 2/69 від 06 липня 2009 року, який укладено між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради. ТОВ Аверс-Груп посилалось на те, що 02 червня 2014 року між ОСОБА_3 та товариством укладено договір суборенди, посвідчений нотаріально, згідно з яким орендар надала, а суборендар узяв у суборенду, земельну ділянку по вул. Шевченка, 51 у м. Дніпропетровську площею 0,0931 га, з кадастровим номером 1210100000:03:309:0078, для проектування та будівництва будівлі офісного призначення з вбудованими торгівельними приміщеннями і кафе. Товариство узяло на себе обов'язок зі сплати залишку внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська у сумі 489107 гривень 50 копійок. 06 липня 2009 року ОСОБА_1 міською радою із ОСОБА_2 укладено договір-зобов'язання № 2/69, затверджений міським головою та посвідчений нотаріально, яким її зобов'язано перерахувати у цільовий фонд міської ради гроші у сумі 698725 гривень та компенсувати раді витрати по відселенню із будівельного майданчика у розмірі двокімнатної квартири, із житловою площею не менше, ніж 48,4 кв.м. Даний договір вважали недійсним, оскільки відповідно до вимог п.п. 5-6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими особами органів містобудування та архітектури на безоплатній основі. Нормами п. 7 ст. 40 цього Закону України встановлено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових чи нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченого цією статтею, а також, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , замовник сплачує пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка може бути зменшена на суму кошторисної вартості інженерних мереж чи об'єктів інфраструктури, а у разі перевищення вартості цих об'єктів розміру пайової участі, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між понесеними витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури. Згідно з вимогами ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюється органами місцевого самоврядування, замовник зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті; пайова участь полягає у перерахуванні замовником, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до місцевого бюджету коштів для створення та розвитку зазначеної інфраструктури; у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного з ним договору про пайову участь. У ст. 27-1 Закону України Про планування та забудову територій зазначено, що замовник зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом здійснення пайового внеску, що полягає у перерахуванні до місцевого бюджету коштів на ці цілі, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Вважає, що внаслідок того, що наведеними нормами чинного законодавства України прямо заборонено органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва передачу ним у власність будь-яких матеріальних чи нематеріальних активів, зокрема житла, вимога виконавчого комітету міської ради про передачу двокімнатної квартири порушує його права та інтереси.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.09.2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Аверс-Груп відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 228 від 07 лютого 1989 року, родині Матвієнко-Ремезових, що мешкали у житловому будинку по вул.Шевченка, 51 у м. Дніпропетровську, який рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 812 від 17 липня 1987 року визнано непридатним для житла, виділено двокімнатну квартиру житловою площею 27,4 кв.м., загальною площею 48,36 кв.м. ОСОБА_2 мала бажання отримати в оренду для будівництва комерційних об'єктів земельну ділянку по вул. Шевченка, 51 у м. Дніпропетровську. З цією метою вона звернулася до власника землі - територіальної громади м. Дніпропетровська в особі ОСОБА_1 міської ради з пропозицією укласти відповідний правочин. Отримавши згоду на цю свою пропозицію, уклала із власником в особі міської ради, низку договорів, за одним з яких, на підставі вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зобов'язалася сплатити кошти на створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська. Також, на підставі вимог Закону України Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду , уклала із виконавчим комітетом міської ради, який здійснив відселення із території майбутньої забудови вул. Шевченка, 51 у м. Дніпропетровську мешканців, які мали житло, договір про передачу у власність міської ради двокімнатної квартири загальною площею не менше 48,4 кв.м. Не здійснюючи комерційного будівництва, та не виконавши в повному обсязі взяті на себе, на підставі договорів, зобов'язання, тобто не виплативши у повному обсязі зазначену у договорі суму на створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, не передавши у власність ради житлову квартиру, уклала договір суборенди. Суд не вбачає у діях ОСОБА_2 при укладанні нею договору № 2/69 від 06 липня 2009 року із виконавчим комітетом міської ради, ні передбаченої нормою п. 3 ст. 203 ЦК України вади у вигляді її невільного волевиявлення, внаслідок відсутності надання належних та достовірних доказів, ні помилки в обставинах укладання цього договору, які мають істотне значення. Суд дійшов висновку, що укладаючи правочин - оскаржений договір, кожна зі сторін бажала отримати те, що отримала - ОСОБА_2 бажала отримати земельну ділянку для здійснення нею комерційної діяльності, а відповідач - житло, за рахунок інвестора-забудовника, якою, до укладення договору суборенди, вважалася ОСОБА_2 /т. а.с.142-147/

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.09.2015 року. Даною ухвалою суду апеляційної інстанції також встановлено факт часткового виконання ОСОБА_2 обов'язку внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року встановлено, що Договір-зобов'язання № 2/69 від 06.07.2009 року про компенсацію витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика укладений у відповідності з вимогами ст. ст. 11-12 ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду від 22.12.2006 року № 525-У (з послідуючими змінами та доповненнями). Договір оренди землі від 19.02.2009 року укладався між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_2 на підставі рішення сесії ОСОБА_1 міської ради № 240/39 від 26.11.2008 року Про передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по вул.Шевченка, 51 в оренду для проектування та будівництва будівлі офісного призначення з вбудованими торговельними приміщеннями і кафе , а отже ОСОБА_2 достеменно було відомо про те, що вона повинна компенсувати міській раді витрати по відселенню з будівельного майданчика у розмірі двокімнатної квартири, у зв'язку з чим нею і було укладено спірний договір-зобов'язання № 2/69 від 06.07.2009 року про компенсацію витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика у відповідності з вимогами ст. ст. 11-12 ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду від 22.12.2006 року № 525-У (з послідуючими змінами та доповненнями). Також, є безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що укладення спірного договору-зобов'язання № 2/69 від 06.07.2009 року відбулося в порушення вимог ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності, оскільки цей Закон № 3038-УІ було прийнято 17.02.2011 року, а спірний договір укладався 06.07.2009 року і як було вище вказано він, зокрема, відповідає вимогам ст. ст. 11-12 чинного на той момент ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду від 22.12.2006 року № 525-У (з послідуючими змінами та доповненнями). /т.1 а.с.148-152/

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.07.2016 року залишено без змін рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.09.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року. /т.1 а.с.153-157/

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ Аверс-Груп були розглянуті Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська з проголошенням рішення 03.09.2015 року, яке набрало законної сили 20.04.2016 року, провадження в цій частині належить закрити.

Відповідно до ст.7 Закону України Про судовий збір ТОВ Аверс-Груп підлягає поверненню сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12 , 1 3, 15, 16, 58, 60 , 76, 77 , 81, 133, 141, 209 , 255 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс-Груп до ОСОБА_2, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору недійсним - закрити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Дніпра повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Аверс-Груп сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн. за квитанцією №1 від 21.11.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів апеляційної скарги з дня отримання ухвали.

Суддя Т.В. Шевцова