Постанова

від 15.11.2018 по справі 825/1844/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1844/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" (далі - ПОСП Хлібороб ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001071400 від 05.04.2018 в частині накладення штрафних санкцій на загальну суму 328163 грн. в тому числі податкових зобов'язань на суму 262 530 грн. та штрафних санкцій на суму 65 633 грн., та визнання законним зарахування суми завищення від'ємного значення з умовного продажу ВРХ в розмірі 262 530 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Також просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00020591310 від 05.04.2018 на загальну суму 98 963,16 грн. в тому числі грошового зобов'язання з виплати військового збору в сумі 79 170,52 грн. та пені в сумі 19 792,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкової перевірки, за результатами якої було складено акт та прийнято податкове повідомлення - рішення та вчинені дії, є безпідставними, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в порушення вимог та норм податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.

В судове засідання з'явилися представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що Головним Управлінням Державної Фіскальної служби у Чернігівській області в період з 06.02.2018 по 13.03.2018 проводилась виїзна документальна перевірка ПОСП Хлібороб з питань дотримання

вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт перевірки №202/14/30935400 від 20.03.2018 (далі- акт про порушення позивачем, в тому числі, п.п.188.1ст.181, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, та п.п 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164; п.167.1. ст.167;п.171.1 ст.171;п.171.2 ст.171: абз. а п.176.2 ст. 176; п.п.1.1-1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

На підставі акту було винесено ряд податкових повідомлень-рішень, зокрема,:

- №00001071400 від 05.04.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 262 530 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 65 633 грн., всього 328163 грн.

- №00020591310 від 05.04.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору в сумі 79170, 52 грн. та пені в сумі 19792,64 грн., всього 98 963,16 грн.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001071400 від 05.04.2018.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу абз. 1 та 2 п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Зазначена норма абз. 2 п.188.1 ст. 188 ПК України з 01.01.2015 р. діяла в редакції, якою визначалося, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню газу, який постачається для потреб населення.

Отже, база оподаткування податком на додану вартість мала обчислюватися виходячи з договірної (контрактної) вартості самостійно виготовленого товару, але не нижче його собівартості.

З 13.08.2015 набрали чинності положення абз. 1 п.188.1 ст.188 ПК України, відповідно до яких, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У подальшому, з 01.01.2016 р. норми абз.1 та 2 п.188.1 ст188 ПК України викладені у новій редакції, відповідно до якої база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Враховуючи вищевикладене, у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. база оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації самостійно виготовлених товарів була поставлена у залежність від собівартості таких товарів та не могла бути меншою собівартості.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПОСП "Хлібороб" є платником єдиного податку 4 групи та перебуває на спеціальному режимі оподаткування згідно статті 209 Кодексу.

Пунктом 2 ст. 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на пункт 6.1 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132 фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Також, Методичними рекомендаціями № 132 визначено, що продукція власного виробництва поточного року відноситься на витрати за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

Із зазначеного слідує, що сільськогосподарське підприємство при здійсненні операцій з постачання власно виробленої сільськогосподарської продукції визначає податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з договірної вартості такої сільськогосподарської продукції, та складає за такою операцією податкову накладну, яку реєструє в ЄРПН та надає покупцю на його вимогу.

У випадку, якщо у 2015 році платник податку визначав планову собівартість сільськогосподарської продукції і при постачанні такої продукції її договірна вартість була меншою ніж планова собівартість, то платник податку зобов'язаний був додатково скласти податкову накладну на суму перевищення планової собівартості продукції над її договірною вартістю (з типом причини "17"), яка підлягає реєстрації в ЄРПН.

Після визначення фактичної собівартість власно виробленої сільськогосподарської продукції, податкові зобов'язання, які були визначені при постачанні такої продукції у 2015 році, мають бути відкориговані шляхом складання розрахунку коригування до податкових накладних, які були складені протягом зазначеного періоду з типом причини "17" (на суму перевищення планової собівартості над договірною):

- у бік збільшення - на суму перевищення фактичної собівартості над плановою, якщо фактична собівартість виявиться більшою за планову;

- у бік зменшення на суму перевищення планової собівартості над фактичною - якщо фактична собівартість виявиться меншою за планову.

В графі "Причина коригування" такого розрахунку коригування слід зазначити "Розрахунок фактичної собівартості сільськогосподарської продукції за 2015 рік".

У випадку же, якщо платником податку не обраховано у 2015 році планову собівартість продукції, або договірна вартість поставленої у 2015 році сільськогосподарської продукції перевищувала планову собівартість, а фактична собівартість продукції, обрахована платником, перевищує договірну вартість поставленої у 2015 році сільськогосподарської продукції, то платник податку на дату розрахунку фактичної собівартості повинен скласти податкову накладну на суму перевищення фактичної собівартості над договірною вартістю з типом причини "17", зареєструвати її в ЄРПН та збільшити податкові зобов'язання на зазначену суму.

Враховуючи вищевикладене, податкові накладні, складені на суму перевищення собівартості (планової/фактичної) над договірною вартістю поставленої у 2015 році продукції власного виробництва, не є "вартістю поставлених сільськогосподарських товарів/послуг" та включається до складу податкових зобов'язань з ПДВ та відображаються у податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Разом з тим, пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (в редакції, чинній в 2015 році), у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зокрема пункту 8 Стандарту 15 Дохід та пунктів 6, 10 Стандарту Запаси , пунктом 11 Стандарту 16 Витрати , дають підстави про те, що виробнича собівартість реалізованої продукції є складовою загальної собівартості.

Пунктом 10 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) визначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248. Пунктом 11 якого зазначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. У цьому ж пункті наведений склад собівартості, а саме те, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством, про що зазначено абзацом восьмим цього пункту.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, із змінами і доповненнями рахунок 70 "Доходи від реалізації" призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу. Рахунок 70 "Доходи від реалізації" має такі субрахунки: 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 702 "Дохід від реалізації товарів", 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", 704 "Вирахування з доходу", 705 "Перестрахування". За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 "Перестрахування"); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

При цьому, відповідно до п.11 ПсБО 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції/ робіт, послуг/ включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Отже, виробнича собівартість реалізованої продукції є складовою загальної собівартості.

Колегією суддів встановлено, що позивачем у Звіті про фінансовий результат за 2015 рік визначена сума по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 32 674 тис. грн. При цьому, згідно звіту про фінансові результати позивача за 2015 рік, чистий дохід від реалізації продукції за звітний період складає 1225540,41 тис. грн. Різниця між доходом та собівартістю -1487534,27 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства собівартість, за відповідні періоди 2015 р. складає: січень - 178 314,74 грн., лютий - 145515,30 грн., березень - 355951,96 грн., квітень - 142499,09 грн., травень - 315594,79 грн., червень - 243896,88 грн., липень - 250940,93 грн., серпень - 127685,21 грн., вересень - 229959,01грн., жовтень - 250233,75 грн., листопад - 198310,12 грн., грудень - 274172,90 грн., що перевищує дохід за даними бухгалтерського обліку підприємства у вказані періоди.

Різниця між доходом та собівартістю в січні 2015 року склала у січні - -107788,91 грн., лютому - -67096,55 грн., березні - -209765,29 грн., квітні - -51134,08 грн., у травні - -164209,80 грн., червні - -148541,88 грн., липні - -149366,77 грн., серпні - -56017,71 грн., вересні - - 131686,51 грн., жовтні - -143827,91 грн., листопаді - -110166,78 грн., грудні - -147932,08 грн.

Таким чином, висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем у періоді, що перевірявся, продукції за ціною нижче собівартості є вірними та не спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, тому висновки контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість є правильними.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 00020591370 від 05.04.2018 з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час перевірки в період з 11.05.2017 по 27.12.2017 встановлена не відповідність у перерахуванні позивачем військового збору за даними бухгалтерського обліку підприємства та даними по надходженню коштів до бюджету за платежем 11011000 (військовий збір) від ПСП Хлібороб , код за ЄДРПОУ 30935400 на загальну суму 79069,10 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що зазначена сума коштів не надійшла за 25 платіжним документам позивача через те, що ПСП Хлібороб , код за ЄДРПОУ 30935400 при заповненні деяких платіжних доручень на сплату грошового зобов'язання платника в полі "Призначення платежу" платіжного доручення, вказав код ЄДРПОУ 30834688 ( ПОСП Ічнянське , код за ЄДРПОУ 30834688, а в деяких - код ЄДРПОУ 30834824 (ТОВ Берегиня , має код за ЄДРПОУ 30834824).

Отже, згідно наданих для перевірки платіжних доручень ПСП Хлібороб сплатило в 2017 році за платника ПОСП Ічнянське , код ЄДРПОУ 30834688 по 18 платіжним дорученням 34985,96 грн. військового збору, а за платника ТОВ Берегиня , код ЄДРПОУ 30834824 по 7 платіжним дорученням 44083,14 грн. військового збору, які були зараховані в сплату податкових зобов'язань з військового збору наведених підприємств.

При можливості співставлення баз даних ДФС України та платників податків платниками ПОСП Ічнянське , код за ЄДРПОУ 30834688 та по ТОВ Берегиня , код за ЄДРПОУ 30834824 до моменту написання акту перевірки не заявлено про помилково зараховані платежі з військового збору за 2017 рік.

В свою чергу ПСП Хлібороб шляхом складання бухгалтерської довідки та написання листа-заяви до податкового органу, також не виправив та не повідомив про помилкове списання коштів з його рахунку в рахунок своїх контрагентів(платників) ПОСП Ічнянське та ТОВ Берегиня .

В силу п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 36 ПК України визначений податковий обов'язок платника податку, а саме - обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках передбачених податковим законодавством, - податковим агентом або представником платника податку.

Відповідно до ст. 110 Податкового кодексу платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, тобто об'єкт оподаткування військовим збором відповідає об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно п. 171.1 ст.171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

З огляду п. п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до п. п. 168.1.2. п. 168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Разом з тим, згідно із п. 2.3 глави 2 інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 21 01 2004 року N2 22 (зареєстровано в Мін'юсті України 29.03.2004 року за № 377/8976), із змінами та доповненнями, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Згідно п. п. ґ п. 176.2 ст.176 ПКУ особи, які мають статус податкових агентів у разі неповної чи несвоєчасної сплати суми податку на доходи фізичних осіб несуть за це відповідальність, яка передбачена цим ПКУ.

Крім того, відповідно до п. 1 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів від 24.07.2015 року № 666 у графі Призначення платежу зазначається код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату.

Згідно з п. 7 Порядку № 666 визначено, що у разі заповнення поля Призначення платежу з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання (код виду сплати 101 Сплата суми податків і зборів/єдиного внеску ).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що не зарахування 79069,10 грн. в сплату податкових зобов'язань з військового збору ПСП Хлібороб відбулось виключно з вини позивача, на якого законом покладена відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 00020591370 від 05.04.2018.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ПСП Хлібороб не підлягають задоволенню.

Зазначені твердження відповідача позивачем не спростовані, не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує адміністративний позов.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2018