Постанова

від 15.11.2018 по справі 826/806/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/806/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Міністерства охорони здоров'я України Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (Держкоммедбіопром), треті особи Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Головне управління ДФС у м. Києві, Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення служби лікарських засобів і виробів медичного призначення про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (Держкоммедбіопром) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення прострочену заборгованість перед державною згідно з договором №11-09-505/10 від 01 березня 1994 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача виникла заборгованість перед державою за договором про фінансування на зворотній основі №11-09-505/10 від 01 березня 1994 року у розмірі 429077,00 грн. та не повернута в добровільному порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2018 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також, в судове засідання з'явилися треті особи ГУ ДФС у м. Києві та Міністерство фінансів України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи убачається, що Міністерство фінансів України та Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення уклала договір №11-09-505/10 від 01.03.1994.

Згідно умов договору Міністерство фінансів України здійснює на зворотній основі фінансування відповідача в сумі 600000,00 грн. під готову продукцію, що виготовлена в рахунок держзамовлення і реалізується в межах України, без права використання цих коштів на споживання та погашення заборгованості перед бюджетом, з оплатою 120 % річних.

Крім того, відповідно до умов вказаного договору, Держкоммедбіопром зобов'язується передбачити в договорах з підприємствами і організаціями, які отримують фінансову допомогу на зворотній основі, заходи по забезпеченню повернення в установлений строк сум одержаної фінансової допомоги та процентів, а також укласти з цими підприємствами і організаціями договори про заставу товарів в обороті або переробці на відповідну суму допомоги та процентів. При цьому, відповідач зобов'язується установити контроль за цільовим використанням отриманих коштів.

Враховуючи невиконання зобов'язань за договором №11-09-505/10 укладеним 01.03.1994 між Міністерством фінансів України та Державним комітетом з медичної та мікробіологічної промисловості, за умовами якого, останній має повернути позичкові кошти з урахуванням відсотків до 30.05.1994, позивач звернувся до суду.

Виконання зобов'язань та перерахуванням коштів з боку Міністерства фінансів України підтверджується описом видаткових розписів по республіканському бюджету України переданих Міністерством фінансів України в ОПЕРУ Національного банку м. Києва від 14.03.1994 та платіжним дорученням від 14.03.1994 №57 про фактичне перерахування суми бюджетної позички Міністерством фінансів України на виконання умов договору №11-09-505/10.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство охорони здоров'я України, попри всіх приписів та нормативних вимог, щодо здійснення фінансового контролю стосовно установ в сфері свого управління, не було забезпечено, юридичне оформлення передачі фінансових зобов'язань перед державою, від Комітету медичної та мікробіологічної промисловості який ліквідовується до Державного департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, у зв'язку з чим, саме Міністерство охорони здоров'я України прийняло на себе та має відповідати, за зобов'язаннями простроченої заборгованості перед державою за договором про фінансування на зворотній основі №11-09-505/10 від 01.03.1994 у розмірі 429077. 00 грн.

Апелянт вказує, що підстави для стягнення простроченої заборгованості відсутні, оскільки Міністерство охорони здоров'я України не є правонаступником Комітету медичної та мікробіологічної промисловості України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174).

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку № 174 боржник - це суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою.

Згідно із пп. 5 п. 2 Порядку № 174 заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - це зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

За приписами п. п. 6, 9, 10 вказаного Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Згідно положень п.9 ч.2 Порядку, заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, тощо) фінансовою допомогою є простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою.

Відповідно до ч. 10 Порядку, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації божника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до подання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві №283 від 12.06.2017, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості внесла на розгляд органу державної податкової служби подання для здійснення до Міністерства охорони здоров'я України (Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення) заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.06.2017 у сумі 429 077,00 грн.

Згідно з пп.19-1.1.38 п.19.1 ст.19 ПК України податкові органи забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позичками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві)гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Абзацом 2 пункту 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Матеріали справи містять копії документів, які підтверджують надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу та їх отримання останнім (платіжне доручення а.с.11). Наявні відомості щодо часткового повернення вказаних коштів.

Відтак, позивачем доведено у встановленому порядку наявність правових підстав для стягнення з Міністерства охорони здоров'я України Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (Держкоммедбіопром) простроченої заборгованості за Договором від 01.03.1994 №11-09-505/10 на загальну суму 429077,00 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках.

Стосовно доводів апелянта про те, що Міністерство охорони здоров'я України не є правонаступником Держкоммедбіопром за Договором від 01.03.1994 №11-09-505/10, то колегія суддів критично оцінює такі посилання, з огляду на наступне.

З початку 1999 року з метою вдосконалення структури органів виконавчої влади та підвищення ефективності державного управління, Державою реалізовано по проведенню змін до структури центральних органів виконавчої влади, зокрема Указом Президента України №1573/99 від 15 грудня 1999 року Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади прийнято рішення про ліквідацію Комітету медичної та мікробіологічної промисловості України, поклавши його функції на Міністерство охорони здоров'я України.

Указом доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк вирішити питання щодо створення відповідних департаментів ті інших структур (на базі ліквідованих центральних органів виконавчої влади) у складі новоутворених та діючих органів виконавчої влади.

Відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 року №588 Про утворення Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення було утворено у складі Міністерства охорони здоров'я України на базі Комітету медичної та мікробіологічної Промисловості і Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, що ліквідуються. Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення як урядовий орган державного управління.

Відповідно до пункту 3 даної Постанови Міністерство охорони здоров'я України зобов'язано забезпечити разом з комісіями з ліквідації Комітету медичної та мікробіологічної промисловості і Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення передачу їх майна зазначеному Департаменту.

Тобто, Комітет медичної та мікробіологічної промисловості, перебуваючи в процедурі ліквідації, юридично та фактично знаходився в сфері управління Міністерства охорони здоров'я України, на яке у зв'язку з цим було покладено певні обов'язки.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26 вересня 2000 року №227 Про передачу майна ліквідованих структур Державному департаменту з контролю за якісно, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення визначено те, що ліквідаційним комісіям передати документи, основні фонди, грошові кошти, інше майно та активи ліквідованих Комітету медичної та мікробіологічної промисловості, Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, Комітету з нової медичної техніки та Комітету з питань імунобіологічних препаратів, що залишались після розрахунків з кредиторами, до Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Відповідно до п.7 ст.77 Господарського Кодексу України, казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні, у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерство охорони здоров'я України прийняло на себе зобов'язання простроченої заборгованості перед державою за договором про фінансування на зворотній основі №11-09-505/10 від 01 березня 1994 року у розмірі 429077, 00 грн.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (Держкоммедбіопром) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2018 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Міністерства охорони здоров'я України Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (Держкоммедбіопром), треті особи Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Головне управління ДФС у м. Києві, Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення служби лікарських засобів і виробів медичного призначення про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2018.