Рішення

від 15.11.2018 по справі 920/688/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2018 Справа № 920/688/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/688/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмережбудмонтаж (39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Редутна, 48; ід. код 35796527)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Термострой (40024, м. Суми, вул. Тополянська, 17/11; ід. код 039867858)

про стягнення 125245,83 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмережбудмонтаж з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Термострой про стягнення 125245,83 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки огороджувальних конструкцій № -20/18 від 10.04.2018, у тому числі 102158,10 грн. основного боргу та 23087,73 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після здійснення передоплати за договором поставки відповідач не виготовив та не передав йому обумовлений договором товар.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача була повернута на адресу суду з довідкою пошти про неможливість вручення у зв'язку з закінченням терміну зберіганням та поміткою організація вибула .

Разом з тим, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується актуальність адреси місцезнаходження відповідача зазначеної у позовній заяві та ухвалі про відкриття провадження у справі.

Тому, суд продовжує судове засідання у відсутності представника відповідача, який вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

10 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмережбудмонтаж (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Термострой (продавець) було укладено договір поставки огороджувальних конструкцій №-20/18 (далі-Договір).

За умовами Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця сендвіч-панелі будівельної серії Термокс (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни поставки товару встановлюються сторонами у специфікаціях до Договору (пп. 1.1, 1.2 п.1 Договору).

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Договору продаж товару здійснюється за договірними цінами, встановленими в специфікаціях до Договору, які є невід'ємною його частиною.

Підпунктом 3.3. пункту 3 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах, встановлених в специфікаціях.

Відповідно до умов Додатку № 1 до Договору №-20/18 загальна сума специфікації складає 120186 грн., т.ч. ПДВ -20%. Умови оплати: 85% вартості даної специфікації - 102158,10 грн. - передоплата протягом двох днів з моменту підписання даної специфікації, 15% вартості даної специфікації - 18027,90 грн., остаточний розрахунок протягом двох днів після повідомлення продавцем про готовність продукції до відправки, (п.2).

Відповідач надіслав рахунок -фактури № СФ-0000020 від 13.04.2018 на повну суму специфікації 120186,00 грн.

На виконання умов Договору ТОВ Укрмережбудмонтаж 15 квітня 2018 року перерахувало попередню оплату в сумі 102158,10 грн.

Постачальник, взяв на себе зобов'язання за умовами Додатку № 1 до Договору №-20/18 виготовити продукцію в термін 10 банківських днів з моменту отримання передоплати (п.4), термін поставки два банківських дні з моменту остаточного розрахунку (п.5).

Разом з тим, відповідач в обумовлений строк продукцію не виготовив.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийнятті товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення продукції протягом 10 банківських днів з моменту отримання передоплати, чим порушив умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог щодо повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач не надав суду доказів виготовлення у встановлений строк передбаченої Договором продукції.

Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи попередньої оплати товару позивачем у сумі 102158,10 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23087,73 грн. штрафу, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з урахуванням наступного.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Договору встановлено, що прострочення термінів поставки або недопоставку товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,2% від вартості недопоставленої партії за кожен день прострочення.

Разом з тим, пунктом 5 Додатку № 1 до Договору передбачено, що термін поставки кожної партії товару: 2 (два) банківських дні з моменту остаточного розрахунку.

Відтак, враховуючи, що остаточний розрахунок за товар позивачем проведено не було, то й не відбулося порушення термінів поставки відповідачем, а отже й підстави для нарахування штрафу відсутні.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1878,69 грн. судового збору. Докази понесених судових витрат позивачем суду надані.

Відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1532,45 грн. грн. витрат по сплаті судового збору та 6525,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Термострой , (40024, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 17/11; ід. код 39867858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмережбудмонтаж (39630, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Редутна, 48; ід. код 35796527) 102158,10 грн. передплати, сплаченої за Договором поставки огороджувальних конструкцій №-20/18 від 10.04.2018, а також 1532,45 грн. витрат по сплаті судового збору та 6525,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення 23087,73 грн. штрафу - у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 20.11.2018.

Суддя В.Л.Котельницька