Постанова

від 15.11.2018 по справі 1640/2479/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2479/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Зеленського В.В.

суддів: Чалого І.С. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер О.Є." на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. (суддя К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 13.08.18 р.) по справі № 1640/2479/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер О.Є."

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер О.Є." (далі по тексту - ТОВ "Партнер О.Є.", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.07.2018 № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер О.Є." (вул. Миру, 15 кім. 21, м. Горішні Плавні, Полтавська область, код ЄДРПОУ 37261078) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРОПУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

ТОВ "Партнер О.Є.", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати протиправною постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 02 липня 2018 року № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС;

- скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 02 липня 2018 року № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків обставинам справи.

Управління Держпраці у Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що на те, що судом першої інстанції було правильно зроблено висновок, що позивачем було допущено порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладання трудового договору, просило апеляційну скаргу відхилити, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 27.02.2018 р. № 4641/10-1-09 по запобіганню тіньової зайнятості та виплати доходів без сплати належних сум податків, зборів, внесків до бюджетів, для аналізу та вжиття заходів у діяльності ТОВ Партнер О.Є. .

15.06.2018 р. на підставі направлення № 954 від 11.06.2018 р. та наказу № 92П від 11.06.2018 р. головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці у діяльності ТОВ Партнер О.Є. .

В ході проведення інспекційного відвідування, зокрема, виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Так, ТОВ Партнер О.Є. було укладено цивільно - правові угоди з ОСОБА_2 на виконання робіт: № 1 від 01.08.2017 р., № 2 від 01.09.2017 р., № 3 від 02.10.2017 р., № 4 від 01.11.2017 р., № 5 від 01.12.2017 р., № 1 від 02.01.2018 р., № 2 від 01.02.2018 р., № 3 від 01.03.2018 р., № 4 від 02.04.2018 р., № 5 від 02.05.2018 р. За умовами зазначених договорів виконавець (ОСОБА_2.) зобов'язується надати послуги (виконати роботи), а саме: прокладення проводів по схованій проводці, монтаж світильників, монтаж поліетиленових труб, демонтаж світильників, встановлення вимикачів та розеток.

За наслідками інспекційного відвідування було складено акт № ПЛ1219/161/АВ від 15.06.2018 р., яким зафіксовано порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та видано припис № ПЛ1219/161/АВ/П.

Також, Управлінням Держпраці у Полтавській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД/ЗБ/ІП від 19.06.2018 , яким визначено дату розгляду - 02.07.2018, про що повідомлено головного бухгалтера ТОВ Партнер О.Є. під підпис.

За результатами розгляду справи було прийнято постанову № ПЛ 1219/161/АВ/П/ПТ/ТД/-ФС від 02.07.2018 р. про накладення на ТОВ Партнер О.Є. штрафу у розмірі 111 690 грн.

ТОВ "Партнер О.Є.", не погодившись з вищевказаною постановою відповідача, звернулося до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Партнер О.Є. було допущено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, а відтак оскаржена постанова Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111690 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. за №509 (далі по тексту - Порядок ).

У відповідності до п. 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з ст. 1 КЗпП України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно матеріалів справи вбачається, що протягом 2017 - 2018 років між гр. ОСОБА_2 та ТОВ Партнер О.Є. неодноразово укладалися договори, за умовами яких виконавець (ОСОБА_2.) зобов'язується надати послуги (виконати роботи), а саме: прокладення проводів по схованій проводці, монтаж світильників, монтаж поліетиленових труб, демонтаж світильників, встановлення вимикачів та розеток.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. ч. 1-2 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Вищевказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, яка була викладена в постанові від 18.01.2018 р по справі № 350/403/16-ц.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Слід зауважити, що при цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, колегія суддів зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Колегія суддів, аналізуючи спірні цивільно - правові угоди, зауважує на те, що, ні зазначені угоди, ні акти, складені на їх виконання не мають визначеного обсягу робіт. Однак, ці угоди (пункт 4.1.) мають визначений розмір вартості робіт - 1498,51 грн. щомісяця. При цьому розмір оплати визначався не за наслідками виконання робіт, а під час укладення угоди на початку місяця.

Крім того, про наявність прихованих ознак трудового договору свідчить тривалість та безперервність цих правовідносин - зазначені угоди між гр. ОСОБА_2 та ТОВ Партнер О.Є. укладалися щомісяця, починаючи з серпня 2017 року по травень 2018 роки.

Також, колегія суддів зауважує, що гр. ОСОБА_2 виконувалися, зокрема, роботи з підвищеною небезпекою.

Згідно з ст. 18 Закону України Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці.

Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 р. за №15 затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

Згідно пункту 1.7 Типового положення на підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

Отже, дотримання вищезазначених норм можливе лише за умови укладення з працівником, що виконує роботу з підвищеною небезпекою, трудової угоди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ Партнер О.Є. було допущено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111690 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваної постанови від 02.07.2018 р. №ПЛ1219/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер О.Є." залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 1640/2479/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 20.11.2018.