Постанова

від 08.11.2018 по справі 399/122/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 399/122/18

провадження № 22-ц/4809/183/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого - Кіселика С.А. (суддя доповідач),

Суддів : Єгорової С.М., Мурашка С.І.

За участі секретаря судового засідання Кравченко Я.С.,

представника позивача - ОСОБА_1;

третьої особи - ОСОБА_2;

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсними рішень, припинення права власності, зобов'язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо неприйняття рішення про виділення йому в натурі (на місцевості), для оформлення права власності, земельної ділянки НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Дружба" і зобов'язати Онуфріївську районну державну адміністрацію Кіровоградської області прийняти протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили рішення про виділення в натурі (на місцевості) для оформлення права власності позивачу в складі єдиного масиву на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, урочище Липки, земельної ділянки НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Дружба" як власнику права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 від 22.08.2000 року. Також позивач просив визнати недійсними розпорядження Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області: № 1-р від 04.01.2017 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_2, № 91-р від 28.02.2017 про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі її у власність громадянину ОСОБА_2, а також припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 34515841 від 29.03.2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як власник декількох сертифікатів, має переважне право на виділення земельних ділянок єдиним масивом. Вважає, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави бездіяльності і відмови у виділенні позивачу земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), оскільки рішення відповідача щодо здійснення розподілу земельних ділянок з урочища Липки в першу чергу жителям с. Деріївка, суперечить положенням статті 29 Земельного кодексу України так - як у даному випадку жодних процедур ліквідації підприємства не відбувалось, натомість виконується розподіл земель власниками земельних часток (паїв).

Як додаткові підстави для недійсності розпорядження відповідача № 91р від 28.02.2017 року позивач зазначає перевищення відповідачем своїх повноважень в частині передання земельної ділянки у власність, оскільки райдержадміністрація, згідно закону, виконує стосовно земельних часток (паїв) виключно технічну функцію, а саме має повноваження розпоряджатися і передавати земельну ділянку у власність, так - як відповідна земля перебувала в колективній власності колишніх КСП, а не в державній чи комунальній власності відповідача. При цьому просив суд врахувати, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів. Додатково зазначив, що заяви від імені третьої особи про дозвіл на виготовлення технічної документації від 03.10.2017 та про її затвердження від 20.02.2017 написані різними особами, що може містити ознаки умисного підроблення документів.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії зазначив, що виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості за умови подання заявником достатнього пакету документів - це обов'язок відповідного державного органу, а не його право. Вказане повноваження райдержадміністрації не є дискреційним, що виключає можливість вибору одного з декількох варіантів рішення.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права особи яка не була залучена відповідачем у справі у спосіб, що не передбачений законом, а саме позбавив ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку залучивши його до участі у справі лише в якості третьої особи.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Новоутворений Кропивницький апеляційний суд, почав свою роботу з 05.102018 року.

Цього ж дня справа із Апеляційного суду Кіровоградської області надійшла до Кропивницького апеляційного суду і 08.10.2018 року її було розподілено та передано судді доповідачу, а 09.10.2018 року визначено членів колегії суддів.

Справа судом переглядається в межах визначених ст. 367 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи, його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача, яка заперечувала проти апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст. ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір на підставі досліджених доказів суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 є власником прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, у кількості тридцять один сертифікат. /а.с. 13, 23/.

23 березня 2001 року між позивачем та СТОВ Еліта Придніпров'я було укладено договір оренди земельних часток (паїв), посвідчених сертифікатами згідно додатку 1 /а.с. , 14,15/.

11 січня 2017 року, позивач звернувся до відповідача з заявою, яку останній отримав 18 січня 2017 року, про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). В заяві позивач просив на підставі Закону України № 899, прийняти розпорядження про виділення в натурі земельних ділянок єдиним масивом, а саме: урочище Липки - 24 ділянки та урочище Лінівка - 7 ділянок на підставі сертифікатів на право на земельні частки (паї) в загальній кількості 31 пай згідно додатку № 1 до заяви /а.с. 16-18/.

Однак, вiдповiдач протягом місячного терміну заяву позивача по суті не розглянув і 17.02.2017 року надав вiдповiдь про потребу додаткового вивчення звернення позивача /а.с. 19/.

Листом від 03.03.2017 відповідач вiдмовив позивачу у видiленнi земельних дiлянок з посиланням на рiшення сесії Деріївської сiльської ради вiд 24.12.2016, де вирiшено здiйснювати розподiл дiлянок з урочища Липки в першу чергу жителям с. Дерiївка /а.с. 20, 22/. В тому числi вiдповiдач вiдмовив позивачу у видiленнi в натурi спiрної земельної дiлянки НОМЕР_2 площею 4, 4269 га, право на яку позивач пiдтверджував сертифiкатом на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 вiд 22.08.2000 року. Зазначена земельна дiлянка була видiлена i згодом оформлена у власність на третю особу- ОСОБА_2 /а.с. 26/.

В подальшому, розпорядженням голови РДА № 146-р вiд 05.04.2017, заява позивача була частково задоволена, частина дiлянок згiдно 16 сертифiкатiв була видiлена позивачу на запитуванiй території та згодом оформлена у власнiсть. У видiленнi решти дiлянок в кiлькостi 15шт. на запитуваному урочищi Липки вiдповiдач вiдмовив.

Також, згiдно окремого розпорядження вiд 25.04.2017, виданого на виконання мирової угоди сторiн у справi Онуфріївського районного суду Кіровоградської областi № 399/184/17 вiдповiдач видiлив позивачу ще три дiлянки (№№ 505,509, 510) на території урочища Липки /а.с. 23/

Крім того, встановлено, що заява про надання дозволу на виготовлення технiчної документацiї вiд iменi третьої особи зареєстрована в журналi реестрацiї вхiдної документацiї вiдповiдача 03.01.2017. Наступного дня - 04 сiчня 2017 року- вiдповiдач видав розпорядження № 1-р, яким надав третiй особi дозвiл на розроблення технiчної документацiї. Заява про затвердження технiчної документацiї та передання земельної дiлянки у власнiсть вiд iменi третьої особи зареестрована в журналi реестрацiї вхiдної документацiї вiдповiдача 21.02.2017. Розпорядженням N 91-p вiд 28.02.2017 вiдповiдач затвердив технiчну документацiю та передав земельну дiлянку у власнiсть ОСОБА_2 /а.с. 27-31, а.с. 85-99/.

Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем при вирішенні питання про виділ земельних ділянок порушено право позивача на виділення земельної ділянки єдиним масивом, допущена дискримінація щодо позивача, як щодо вибору ділянок, так і в частині черговості розгляду його заяви на виділення землі, що виражається у тривалому розгляді заяви позивача у порівнянні із строком розгляду аналогічної заяви відповідача.

Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню ( п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України), оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору порушив норми процесуального права, зокрема суд прийняв судове рішення про припинення право власності на земельну ділянку особи, яка не була притягнута до участі в справі в якості відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, який відповідно до правовстановлюючих документів є власником спірної земельної ділянки НОМЕР_2, залучено до участі у справі не як сторону спору, а як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до теорії права треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору не є суб'єктом спірного правовідношення. Тобто між третьою особою, яка не заявляє вимог щодо предмета позову, і протилежною стороною немає матеріально-правових відносин. Стимулом до участі у цивільному процесі зазначеного виду третіх осіб є юридична заінтересованість в цивільній справі.

Заінтересованість третіх осіб без самостійних вимог щодо результатів розгляду судом цивільної справи між сторонами визначається тим, що ухвалене судом у цивільному процесі рішення може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Метою безпосередньої участі у розгляді цивільної справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх допомога при відстоюванні інтересів та захисту прав тієї особи, на стороні якої вони беруть участь при розгляді цивільної справи, та унеможливлення процесуальними засобами ухвалення для сторони такого рішення суду, яке для третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, буде мати значення.

Натомість рішення суду першої інстанції безпосередньо впливають на права ОСОБА_2 оскільки цим рішенням він позбавляється права власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до положень п. 3 ч.5 ст. 12 ЦПК України суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Однак, суд першої інстанції вимоги закону не виконав не роз'яснив позивачу положення ст..51 ЦПК України і ухвалив рішення яке порушує права ОСОБА_2, як власника спірної земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції позбавлений можливості постановити нове судове рішення по суті спору, оскільки діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливість залучення сторін до участі у справі на стадії апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору порушив норми процесуального права і прийняв судове рішення про права особи, що не була залучена до участі у справі, що згідно з п. 4 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Разом із цим позивач не позбавлений права звернутись до суду із позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.367, ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2018 року скасувати.

ОСОБА_4 в задоволенні позову до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсними рішень, припинення права власності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2113 грн. 59 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення тільки на підставі встановленій статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя С.А.Кіселик

Судді: С.М. Єгорова

С.І. Мурашко.