Рішення

від 01.11.2018 по справі 204/955/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/955/18

Провадження № 2/204/712/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

за участю представника позивача Іваненко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом Приватного підприємства Анжи до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, в порядку регресу, -

В С ТА Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач Приватне підприємство Анжи звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просив стягнути з відповідача завдану позивачу матеріальну шкоду у сумі 45 495 грн. та суму судового збору у розмірі 1 762 грн. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах з Приватним підприємством Анжи в період з 15 січня 2014 року по 16 листопада 2017 року, і працював водієм транспортної групи. Під час роботи на підприємстві з відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 03 жовтня 2017 року між приватним підприємством Анжи та товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик був укладений договір про надання послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м. Немирів, Вінницька область, Україна - м. Дніпро, Україна. 03 жовтня 2017 року, відповідач, керуючи автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав від товариства з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед вантаж - горілчані вироби марки Nemiroff у кількості 930, на загальну суму 1 130 018 грн. 48 коп. для доставки на адресу товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет за товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 03 жовтня 2017 року. 04 жовтня 2017 р оку при прийнятті вантажу вантажоодержувачем у м. Дніпрі був виявлений факт недостачі вантажу у кількості 1350 пляшок горілки 250 мл. Nemiroff. З цього приводу був складений акт виявлених невідповідностей від 04 жовтня 2017 року, який в тому числі підписав і відповідач. 01 листопада 2017 року позивач отримав претензію від товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик з вимогою відшкодувати вартість недостачі товару у розмірі 45 495 грн. Оскільки відповідач на момент завдання шкоди був працівником приватного підприємства Анжи , позивач відшкодував завдану ним шкоду шляхом перерахування суми заподіяної шкоди у розмірі 45 495 грн. При цьому, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідач повинен був приймати участь при прийомі-здачі матеріальних цінностей з оформленням у встановленому законодавством порядку документів. У зв'язку з цим, посилаючись на ст. ст. 1172, 1191 ЦК України, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

14 травня 2018 року представник відповідача - ОСОБА_5 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх безпідставними та незаконними з огляду на наступне. Під час перевезення вантажу була здійснена крадіжка зі взломом, після виявлення якої водій ОСОБА_2 звернувся до органів поліції за фактом відсутності товару в авто (реєстраційний номер 24288 від 04.10.2017). В місті розвантаження представниками вантажоотримувача - ТОВ АТБ - Маркет - старшим кладівником та спеціалістом по якості, а також безпосередньо відповідачем - водієм ОСОБА_8, був складений Акт виявлений недоліків, внаслідок якого були виявлені та вказані недоліки. Розмір та вартість нестачі, виявленої при прийняті товару вантажоотримувачем в Акті встановлені не були. І хоча в своїй претензії ТОВ ЛВН Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик посилається, що нібито факт недостачі вантажу у кількості 1350 пляшок горілки 250 мл. зафіксовано в Акті виявлених невідповідностей від 04.10.2017 - дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Вина відповідача відсутня, так як нестача товару сталась у зв'язку з крадіжкою. Обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема і повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України є вина особи у взаємозв'язку з іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП. Хто саме з учасників є потерпілою особою, якій спричинено збитки, матеріали справи не містять. Крім того, недоведеність розміру збитків підтверджується відсутністю незалежної оцінки. Особливий порядок обчислення розміру шкоди встановлюють закон № 217/95-ВР та Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Будь-який договір про повну матеріальну відповідальність, копія якого знаходиться в матеріалах справи сторонами ніколи не укладався. Договір, який долучено позивачем до матеріалів справи підписував не відповідач, а невідома особа. Підпис в договорі відповідачеві не належить. Відсутні й інші обставини, що згідно зі ст. 134 КЗпП передбачають повну матеріальну відповідальність працівника. У зв'язку з викладеним просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12 червня 2018 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення проти позову не можуть бути прийняті в якості аргументованих з огляду на наступне. У відповідності до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 03.10.2017 року, відповідач прийняв від вантажовідправника алкогольні напої в асортименті з зазначенням цін, що вказані в розділі Відомості про вантаж ТТН, зокрема горілка місткістю 0,25л за ціною 27,55 грн. без ПДВ за одиницю. В оформленому Акті виявлення невідповідностей від 04.10.2017 року, підписаному відповідачем, зафіксовано недостачу 45 ящиків по 30 пляшок кожен, загальна кількість 1350 пляшок по 27,55 грн. на загальну суму 37 192,50 грн. плюс ПДВ 7 438,50 грн., всього 45 495,00 грн., отже використання в даному випадку Постанови КМ України від 22.01.1996 року № 116 Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей не обґрунтовано у зв'язку з наявністю кількості нестачі та ціни товару. Відповідач дійсно звертався до Чечелівського ВП з повідомленням про те, що в с. Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області невідома особа шляхом вільного доступу здійснила крадіжку 45 ящиків по 30 пляшок кожен об'ємом 0,25 л. горілки Немирів, однак розслідування даного кримінального провадження закрито за ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності кримінального правопорушення. Крім того, посадова інструкція водія транспортного засобу Приватного підприємства Анжи фактично закріплює зобов'язання особи, яка не тільки керує транспортним засобом, а й виконує роботи по прийманню вантажу, його супровід та доставці вантажоотримувачу. В результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань виникла недостача вантажу і, як наслідок, позивачу заподіяно збитків у вигляді відшкодування вартості недостачі вантажовідправнику. Заява відповідача про те, що він не підписував вказаний договір є спробою уникнути відповідальності, оскільки на всіх документах, підписаних відповідачем, підпис однієї особи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у позові.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача - ОСОБА_5 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. В наданих до суду письмових дебатах представник відповідача зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вина відповідача не встановлена, в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, розмір матеріальної шкоди не підтверджений та не доведений, а право на відшкодування шкоди у роботодавця виникло не в силу ст.ст. 1172, 1991 ЦК України, а в силу положень законодавства про працю.

Допитаний в судовому засіданні 18 червня 2018 року в якості свідка відповідач ОСОБА_7 суду пояснив що, на початку жовтня 2017 року він, керуючи автомобілем DAF, виконував перевезення вантажу з м. Немирів до м. Дніпра. Під час перевезення вантажу була зірвана пломба, що він помітив вже у Краснопіллі Дніпропетровській області, про що згодом повідомив працівників поліції. Коли саме була здійснена крадіжка товарів йому не відомо. При цьому, автомобіль під час перевезення товарів він не залишав. Близько чотирьох разів він зупинявся, щоб перевірити наявність пломб. До м. Дніпра він прибув вночі, близько 02.00 годин. Товар у м. Немирів він приймав по кількості палетів. Коли він підписував Акт невідповідності, то з фактом нестачі товару він погодився. Чи підписував він договір про повну матеріальну відповідальність він не пам'ятає, однак підпис у договорі не схожий на його підпис. З приводу підробки його підпису на договорі про повну матеріальну відповідальність до правоохоронних органів він не звертався.

Вислухавши представника позивача, враховуючи раніше надані покази відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 15 січня 2014 року перебував у трудових відносинах з позивачем - Приватним підприємством Анжи та працював на посаді водія, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 15 січня 2014 року про прийняття на посаду водія (а.с. 4) та наказом (розпорядженням) керівника Приватного підприємства Анжи Горбенко М.М. № 1-0000000031 від 15 січня 2014 року про прийняття на роботу (а.с. 5).

16 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення його з посади за власним бажанням (а.с. 6) та наказом (розпорядженням) керівника Приватного підприємства Анжи Горбенко М.М. № 7-0000000031 від 16 листопада 2017 року він був звільнений з посади водія за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 7).

При цьому, під час роботи відповідача у Приватному підприємстві Анжи , а саме 25 березня 2015 року між Приватним підприємством Анжи як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик як експедитором було укладено договір транспортного перевезення № 250315, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався здійснювати експедитору перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та надавати інші допоміжні послуги, пов'язані із перевезенням, а експедитор зобов'язався приймати та сплачувати послуги перевізника на умовах, визначених цим договором (а.с. 9-11).

03 жовтня 2017 року між Приватним підприємством Анжи та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик було підписано Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 32878/000222956 до договору № 250315 від 25.03.2015 року, у якій Приватне підприємство Анжи зобов'язалось виконати для Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик перевезення продукції за маршрутом Немирів (Вінницька область) - Дніпро (Дніпропетровська область) (а.с. 12).

03 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем DAF, номерний знак НОМЕР_1, причіп SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2, прибув на адресу завантаження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14, де отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед горілчані вироби на загальну суму (з ПДВ) 1 113 018,48 грн. для доставки Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет у м. Дніпро, що підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 03 жовтня 2017 року (а.с. 19), видатковою накладною № 10030008 від 03 жовтня 2017 року (а.с. 18) та відомостями про вантаж (а.с. 19 (зворотній бік)). Всі вищевказані документи про прийняття вантажу із зазначенням його виду, кількості та вартості відповідач власноручно підписав.

04 жовтня 2017 року при прийнятті вантажу вантажоодержувачем у м. Дніпрі було виявлено невідповідності, серед яких вскриття автомобіля, позиція 64820 горілка 250 мл Nemiroff Пшениця українська добірна 40 % об ск/бут прийнята не в повному обсязі, про що було складено Акт виявлених невідповідностей від 04 жовтня 2017 року, який був складений старшим комірником, спеціалістом по якості та відповідачем - водієм ОСОБА_2 та підписаний ними (а.с. 15). У зазначеному Акті також зазначено, що у зв'язку з виявленими невідповідностями постачальник зобов'язаний надати покупцю правильно оформлені первинні документи, а саме: видаткову накладу № 10030008 від 03.10.2017 року на суму 1 068 387,48 грн.

05 жовтня 2017 року працівниками Приватного підприємства Анжи був складений Акт, у якому зазначено, що водій ОСОБА_2 відмовився надати письмові пояснення по факту недостачі вантажу у кількості 1350 пляшок горілки 250 мл Nemiroff (а.с. 21).

За вих. № 09-27/1525 від 11 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед - виробник продукції ТМ Nemiroff звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик з Претензією, у якій просило відшкодувати суму завданих збитків у розмірі 45 495,00 грн., завданих втратою частини вантажу, а саме 45 ящиків по 30 пляшок кожен (що становить 1 350 пляшок) горілки Nemiroff об'ємом 250 мл, з яких 44631,00 грн. - вартість втраченого товару, 864,00 грн. - витрати вартості транспортування (а.с.17).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик звернулось до позивача - Приватного підприємства Анжи з Претензією від 01 листопада 2017 року вих. № 01/11/2017/5 про сплату суми грошових коштів у розмірі 45 495,00 грн., в якій зазначено, що ТОВ Дженерал Транс Альянс Логістик розглянуло претензійні вимоги від вантажовідправника ТОВ ЛВН Лімітед на суму 45 495,00 грн. та визнало такі вимоги законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також зазначено, що згідно ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України ПП Анжи зобов'язане відшкодувати ТОВ Дженерал Транс Альянс Логістик суму грошових коштів, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань по наданню послуг з перевезення вантажу автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с. 16).

01 грудня 2017 року позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик грошові кошти в сумі 45 495,00 грн. згідно претензії № 01/11/2017/5 від 01.11.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4740 від 01 грудня 2017 року (а.с. 23).

У зв'язку з тим, що відповідач був працівником позивача та між позивачем та відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, беручи до уваги, що позивач був вимушений відшкодувати заподіяну відповідачем шкоду у розмірі 45 495,00 грн., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками № 14 від 29 грудня 1992 року, судам роз'яснено, що у відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Судом встановлено, що під час роботи відповідача у Приватному підприємстві Анжи , а саме 02 жовтня 2017 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 31-31 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія (а.с. 8), відповідно до п. 1 якого відповідач, який займає посаду водія і виконуючи роботу, безпосередньо пов'язану зі зберіганням і перевезенням матеріальних цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язався:

а) дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей підприємства, а також матеріальних цінностей (майна) прийнятих ним при виконанні покладених на нього трудових обов'язків, і вживати заходів до запобігання шкоди;

б) своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і представляти в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей;

д) у разі псування, недостачі або знищення матеріальних цінностей з вини працівника відшкодувати адміністрації матеріальні збитки .

У пункті 3 вищевказаного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія позивач та відповідач обумовили, що у разі незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної адміністрації та його відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Посилання сторони відповідача на те, що між позивачем та відповідачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія не укладався та відповідачем не підписувався, жодними доказами не підтверджені, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються. Більш того, суд звертає увагу, що до правоохоронних органів з приводу підробки підпису у договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідач не звертався.

Посадовою інструкцією водія транспортного засобу, затвердженою директором Приватного підприємства Анжи 04 червня 2013 року, а саме п. 2.5, 2.6, 2.7, 2.12 та 2.13, визначено, що водій транспортного засобу забезпечує збереження вантажу при транспортуванні , оформлює документацію щодо прийому та здачі вантажів, виступає довіреною особою підприємства при здаванні, прийманні та транспортуванні вантажу, здійснює прийом товару зі складів відповідно до супровідних документів, а також здійснює перевірку цілісності упаковки.

Також у пункті 4.1 вищевказаної Посадової інструкції закріплено, що водій транспортного засобу несе відповідальність в разі заподіяння матеріальної шкоди в межах, визначених цивільним та трудовим законодавством України.

Як вже було зазначено вище, відповідач власноручно розписався у товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв від 03 жовтня 2017 року (а.с. 19), видатковій накладній № 10030008 від 03 жовтня 2017 року (а.с. 18) та відомостях про вантаж (а.с. 19 (зворотній бік)), чим підтвердив прийняття ним вантажу із зазначеній кількості та вартості.

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не виконав своїх посадових обов'язків належним чином, а саме не забезпечив збереження вантажу при транспортуванні в повному обсязі, що спричинило недостачу вантажу, а саме 45 ящиків по 30 пляшок кожен (що становить 1 350 пляшок) горілки Nemiroff об'ємом 250 мл. на загальну суму 45 495,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх трудових обов'язків позивач був вимушений відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю Дженерал Транс Альянс Логістик вартість недостачі вантажу у сумі 45 495,00 грн.

Тобто судом встановлено, що дійсно неналежне виконання відповідачем його трудових обов'язків призвело до понесення позивачем матеріальних збитків у розмірі 45 495,00 грн.

Твердження сторони відповідача на те, що під час перевезення вантажу була здійснена крадіжка та вина відповідача у цьому відсутня, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України не доведені, хоча статтею 81 ЦПК України закріплено, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторонами підтверджено, що відповідач 04 жовтня 2017 року звертався до відділення поліції за фактом крадіжки вантажу, однак як пояснили сторони, провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Посилання представника відповідача на Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січня 1996 року, є помилковими, оскільки розмір матеріальних збитків був встановлений виходячи з кількості недостачі вантажу та його вартості, зазначених у документах, що наявні в матеріалах справи, що в даному випаду не потребує додаткового проведення оцінки відповідно до національних стандартів оцінки та проведення інвентаризації.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками № 14 від 29 грудня 1992 року, судам роз'яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Як вже було зазначено вище, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачем був укладений, що не суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки трудові обов'язки відповідача були пов'язані з доступом та роботою з товарно-матеріальними цінностями та його посада відповідала вимогам ст. 135-1 КЗпП України та ч. 10 Розділу 1 Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Крім того, відповідальність відповідача як водія транспортного засобу в разі заподіяння матеріальної шкоди передбачена Посадовою інструкцією водія транспортного засобу, затвердженою директором Приватного підприємства Анжи 04 червня 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КЗпП України крім випадків, визначених ч.ч. 1 та 2 вказаної статті, покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Отже, наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду суд вважає доведеною позивачем, що узгоджується зі ст. 138 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх трудових обов'язків, відповідач не забезпечив збереження вантажу при транспортуванні в повному обсязі, що спричинило недостачу вантажу, чим завдав матеріальної шкоди позивачу, який на підставі укладеної угоди № 250315 від 25.03.2015 року та Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом виплатив спричинену шкоду їх працівником, перерахувавши на рахунок ТОВ Дженерал Транс Альянс Логістик грошові кошти в сумі 45 495,00 грн., та враховуючи, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає що з відповідача ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Анжи слід стягнути суму матеріальної шкоди у розмірі 45 495 грн.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Анжи підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 1762 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 134, 135-1, 136, 138 КЗпП України, ст. ст. 15, 1172, 1191 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Анжи (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вулиця Шина, будинок 14, код ЄДРПОУ 24241033) до ОСОБА_2 (адреса місце реєстрації: АДРЕСА_1) про відшкодування матеріальної шкоди, в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Анжи суму матеріальної шкоди у розмірі 45 495 грн., судовий збір у розмірі 1762 грн., а всього 47 257 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська