Постанова

від 25.04.2019 по справі 204/955/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1910/19 Справа № 204/955/18 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року

у цивільній справі за позовом Приватного підприємства АНЖИ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач - ПП АНЖИ звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Приватним підприємством Анжи в період з 15 січня 2014 року по 16 листопада 2017 року, працюючи водієм транспортної групи.

Під час роботи на підприємстві з відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

03 жовтня 2017 року між приватним підприємством Анжи та товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик був укладений договір про надання послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м Немирів, Вінницька область, Україна - м.Дніпро, Україна.

03 жовтня 2017 року, відповідач, керуючи автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав від товариства з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед вантаж - горілчані вироби марки Nemiroff у кількості 930, на загальну суму 1 130 018 грн 48 коп. для доставки на адресу товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет за товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 03 жовтня 2017 року.

04 жовтня 2017 р оку при прийнятті вантажу вантажоодержувачем у м.Дніпрі був виявлений факт недостачі вантажу у кількості 1350 пляшок горілки 250 мл. Nemiroff. З цього приводу був складений акт виявлених невідповідностей від 04 жовтня 2017 року, який в тому числі підписав і відповідач.

01 листопада 2017 року позивач отримав претензію від товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик з вимогою відшкодувати вартість недостачі товару у розмірі 45 495 грн.

Оскільки відповідач на момент завдання шкоди був працівником приватного підприємства Анжи , позивач відшкодував завдану ним шкоду шляхом перерахування суми заподіяної шкоди у розмірі 45 495 грн. При цьому, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідач повинен був приймати участь при прийомі-здачі матеріальних цінностей з оформленням у встановленому законодавством порядку документів.

У зв'язку з вищезазначеним, посилаючись на ст. ст. 1172, 1191 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 45 495 грнсудові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства АНЖИ суму матеріальної шкоди у розмірі 45 495 грн, судовий збір у розмірі 1762 грн, а всього 47 257 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом безпідставно стягнуто з нього матеріальну шкоду, оскільки роботодавець не довів суду наявність обставин для притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема не встановив вину останнього у нестачі, та дійсний розмір такої нестачі. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідач не довів відсутність своєї вини, що суперечить нормам чинного законодавства та залишив поза увагою той факт, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому висновки суду про покладення на відповідача такої відповідальності є помилковими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 15 січня 2014 року по 16 листопада 2017 року перебував у трудових відносинах з позивачем - Приватним підприємством Анжи , працював на посаді водія та був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.5 - 7).

Під час роботи відповідача у Приватному підприємстві Анжи , а саме 02 жовтня 2017 року між ПП «АНЖИ» та ОСОБА_1 був укладений договір № 31-31 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія, відповідно до п.1 якого відповідач, який займає посаду водія і виконуючи роботу, безпосередньо пов'язану зі зберіганням і перевезенням матеріальних цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язався:

а) дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей підприємства, а також матеріальних цінностей (майна) прийнятих ним при виконанні покладених на нього трудових обов'язків, і вживати заходів до запобігання шкоди;

б) своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і представляти в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей;

д) у разі псування, недостачі або знищення матеріальних цінностей з вини працівника відшкодувати адміністрації матеріальні збитки.

У пункті 3 вищевказаного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія позивач та відповідач обумовили, що у разі незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної адміністрації та його відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.4 договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Посадовою інструкцією водія транспортного засобу, затвердженою директором Приватного підприємства Анжи 04 червня 2013 року, а саме п. 2.5, 2.6, 2.7, 2.12 та 2.13, визначено, що водій транспортного засобу забезпечує збереження вантажу при транспортуванні, оформлює документацію щодо прийому та здачі вантажів, виступає довіреною особою підприємства при здаванні, прийманні та транспортуванні вантажу, здійснює прийом товару зі складів відповідно до супровідних документів, а також здійснює перевірку цілісності упаковки.

Також у пункті 4.1 вищевказаної Посадової інструкції закріплено, що водій транспортного засобу несе відповідальність в разі заподіяння матеріальної шкоди в межах, визначених цивільним та трудовим законодавством України.

25 березня 2015 року між Приватним підприємством Анжи як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик як експедитором було укладено договір транспортного перевезення № 250315, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався здійснювати експедитору перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та надавати інші допоміжні послуги, пов'язані із перевезенням, а експедитор зобов'язався приймати та сплачувати послуги перевізника на умовах, визначених цим договором (а.с. 9-11).

03 жовтня 2017 року між Приватним підприємством Анжи та Товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик було підписано Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 32878/000222956 до договору № 250315 від 25.03.2015 року, у якій Приватне підприємство Анжи зобов'язалось виконати для Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик перевезення продукції за маршрутом Немирів (Вінницька область) - Дніпро (Дніпропетровська область) (а.с. 12).

03 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем DAF, номерний знак НОМЕР_1, причіп SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2, прибув на адресу завантаження: Вінницька область, м.Немирів, вул.Українська, 14, де отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед горілчані вироби на загальну суму (з ПДВ) 1 113 018,48 грн для доставки Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет у м.Дніпро, що підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 03 жовтня 2017 року (а.с.19), видатковою накладною № 10030008 від 03 жовтня 2017 року (а.с.18) та відомостями про вантаж (а.с.19 (зворотній бік)). Всі вищевказані документи про прийняття вантажу із зазначенням його виду, кількості та вартості відповідач власноручно підписав.

04 жовтня 2017 року при прийнятті вантажу вантажоодержувачем у м.Дніпрі було виявлено невідповідності, серед яких вскриття автомобіля, позиція 64820 горілка 250 мл Nemiroff Пшениця українська добірна 40 % об ск/бут прийнята не в повному обсязі, про що було складено Акт виявлених невідповідностей від 04 жовтня 2017 року, який був складений старшим комірником, спеціалістом по якості та відповідачем - водієм ОСОБА_1 та підписаний ними (а.с.15). У зазначеному Акті також зазначено, що у зв'язку з виявленими невідповідностями постачальник зобов'язаний надати покупцю правильно оформлені первинні документи, а саме: видаткову накладу № 10030008 від 03.10.2017 року на суму 1 068 387,48 грн.

05 жовтня 2017 року працівниками Приватного підприємства Анжи був складений Акт, у якому зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення по факту недостачі вантажу у кількості 1350 пляшок горілки 250 мл Nemiroff (а.с.21).

За вих. № 09-27/1525 від 11 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВН Лімітед - виробник продукції ТМ Nemiroff звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик з Претензією, у якій просило відшкодувати суму завданих збитків у розмірі 45 495,00 грн, завданих втратою частини вантажу, а саме 45 ящиків по 30 пляшок кожен (що становить 1 350 пляшок) горілки Nemiroff об'ємом 250 мл, з яких 44 631,00 грн - вартість втраченого товару, 864,00 грн - витрати вартості транспортування (а.с.17).

Розмір матеріальних збитків був встановлений виходячи з кількості недостачі вантажу та його вартості, зазначених у документах, що наявні в матеріалах справи, що не потребує додаткового проведення оцінки відповідно до національних стандартів оцінки та проведення інвентаризації.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик звернулось до позивача - Приватного підприємства Анжи з Претензією від 01 листопада 2017 року вих. № 01/11/2017/5 про сплату суми грошових коштів у розмірі 45 495,00 грн, в якій зазначено, що ТОВ Дженерал ОСОБА_2 Логістик розглянуло претензійні вимоги від вантажовідправника ТОВ ЛВН Лімітед на суму 45 495,00 грн та визнало такі вимоги законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також зазначено, що згідно ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України ПП Анжи зобов'язане відшкодувати ТОВ Дженерал ОСОБА_2 Логістик суму грошових коштів, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань по наданню послуг з перевезення вантажу автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.16).

01 грудня 2017 року позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Дженерал ОСОБА_2 Логістик грошові кошти в сумі 45 495,00 грн згідно претензії № 01/11/2017/5 від 01.11.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4740 від 01 грудня 2017 року (а.с.23).

Факт крадіжки при перевезенні вантажу належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.76-78 ЦПК України не доведені. Сторонами підтверджено, що відповідач 04 жовтня 2017 року звертався до відділення поліції за фактом крадіжки вантажу, однак як пояснили сторони, провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.130, 134, 135-1, 136, 138 КЗпП України, ст.ст.15, 1172, 1191 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, були предметом дослідження суду першої інстанції, їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів. Суд першої інстанції належним чином визначився із характером спірних правовідносин та встановив, що із відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, який був чинним під час роботи відповідача на підприємстві відповідача, не оспорювався ним, був укладений без будь-яких застережень відповідно до посадової інструкції.

Відповідно до частин першої-другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі статтею 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Пунктами першим та другим частини першої статті 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зввЂ�язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_3 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_3 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (далі - Перелік посад і робіт).

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14 розвЂ�яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобоввЂ�язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що зміст обов'язків посади відповідача, що зазначена в штатному розкладі як водій, згідно п.п.1.8, 2.5, 2.6, 2.7, 2.12, 2.13 посадової інструкції, охоплює також обов'язки експедитора по перевезенню вантажів та роботи по прийманню та обробці для доставки (супроводження) вантажу, що згідно Переліку посад і робіт, затвердженого постановою Державного комітету ОСОБА_3 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_3 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, є підставою для укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невстановлення судом вартості нестачі товару, виявленої при прийнятті товару вантажоотримувачем також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки також були предметом дослідження суду першої інстанції та їм надана правильна юридична оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04).

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілу не підлягають, оскільки судове рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_4