Постанова

від 15.11.2018 по справі 910/225/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 910/225/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.11.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст складено 16.05.2018)

у справі №910/225/18 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області

до Тернопільської обласної державної адміністрації

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мельнице-Подільська парафія Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла

про скасування розпорядження від 24.04.2000 № 157

В судовому засіданні 15.11.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 Релігійна громада Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації про скасування п. 1.3 Розпорядження Голови Тернопільської ОДА від 24.04.2000 №157 "Про передачу у власність культових споруд і майна яке в них знаходиться релігійним громадам Української Греко-Католицької Церкви населеним пунктам області".

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження про передачу у власність релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви костелу, як культової споруди Римсько-Католицької Церкви порушує законні права та інтереси національних меншин громадян України польського походження у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області та інших осіб, які сповідують Римсько-Католицьку віру та є прихожанами позивача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що спірне розпорядження прийнято у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, на даний момент власником костьолу є Мельнице-Подільська парафія Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 02.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренку Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

30.07.2018 від позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.09.2018, встановлено строк учасникам апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали .

21.09.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує про вмотивованість спірного розпорядження та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Станом на 23.10.2018 від позивача відповідь на відзив не надходила.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оголошувалась перерва, останній раз на 08.10.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/225/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І.,Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 у справі №910/225/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 15.11.2018.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 15.11.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.04.2000 Тернопільською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 157 "Про передачу у власність культових споруд і майна яке в них знаходиться релігійним громадам Української Греко-Католицької Церкви населеним пунктам області". Відповідно до п. 1.3 вказаного розпорядження релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви передано у власність приміщення колишнього костьолу в смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області.

Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 19.03.2012 Мельнице-Подільською парафією Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла на підставі свідоцтва про право власності САЕ 255148 № 20 від 19.03.2012 виконавчого комітету Мельнице-Подільської селищної ради було зареєстровано право власності на церкву з господарською будівлею та надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Борщівський р-н, смт. Мельниця-Подільська, вул. Незалежності, 6, а також на відповідну земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, кадастровий номер 6120855400:02:003:0747.

Вказане розпорядження вичерпало свою дію шляхом його виконання Мельнице-Подільською парафією Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла та оформлення за нею права власності на передані приміщення колишнього костьолу в смт. Мельниця Подільська Борщівського району.

Колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Мельнице - Подільської селищної ради № 37 від 05.04.2016 Про розгляд відношення департаменту культури, релігії та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації надано дозвіл на реєстрацію статуту релігійної громади Римо - Католицької церкви Парафії Святого Генріха в смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області від Івана Франка, 11, кв. 3 Борщівського району Тернопільської області.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Тернопільської області №П-202/04-11 від 31.10.2016 костел в смт. Мельниця - Подільська Борщівського району Тернопільської області збудований у ХІХ ст. Мурований. Зруйнований або виведений з культового використання у средені ХХ ст.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 селище Мельниця - Подільська Борщівського району внесено до Списку історичних населених місць України. На території Мельнице - Подільської знаходяться наступні пам'ятки архітектури місцевого значення: костел св. Генриха 1861 охоронний №397 М, церква св. Михайла 1722 охоронний №408 про що, зокрема зазначено в листі Департаменту культури, релігії та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації №01-244/03.01-22 від 09.03.2016 щодо надання інформації про пам'ятки архітектури.

Релігійна громада Римсько - Католицької церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області (код ЄДРПОУ 40842779) утворена як юридична особа 19.06.2016 , про що свідчить відповідний запис №16361020000001154 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вищезазначене свідчить про те, що на момент видачі спірного розпорядження зазначеної релігійної громади не існувало, а отже жодним чином дана громада не могла претендувати в 2000 році на культову споруду - приміщення костьолу Святого Генріха і як наслідок спірне розпорядження не порушує законні права та інтереси релігійної громади (позивача).

Як зазначає відповідач, згідно зі ст. 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 все майно церковних і релігійних громад було визнано державною власністю, в тому числі костьол Святого Генріха, який знаходиться в смт. Мельниця - Подільська Борщівського району Тернопільської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації (в редакції станом на момент видання спірного розпорядження голови обласної держаної адміністрації) культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціям, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

До Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою від 11.03.2000 звернулися 10 громадян України, мешканці смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, які утворили Мельнице-Подільську парафію Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла з проханням передати у власність безоплатно приміщення костьолу Святого Генріха, яке знаходилося на балансі Мельниця - Подільської селищної ради. Дану заяву було зареєстровано в обласній державній адміністрації 16.03.2000 за вхідним № 47.

Для отримання відповідного висновку, до Борщівської районної державної адміністрації, як органу виконавчої влади, повноваження якого поширюється на територію, де знаходиться костел, відповідачем було надіслано запит.

За результатами розгляду Борщівською районною державною адміністрацією надано висновок від 27.03.2000 № 01-17/2-8, що в смт. Мельниця-Подільська діють громади УГКЦ і церква ХВЄ. Громада ХВЄ на приміщення костьолу не претендує. Отже, Борщівська районна державна адміністрація не заперечує щодо передачі приміщення костьолу громаді УГКЦ смт. Мельниця-Подільської у власність.

Враховуючи звернення релігійної громади УГКЦ смт. Мельниця- Подільської і висновок Борщівської районної державної адміністрації від 27.03.2000 № 01-17/2-8 та на підставі ст. 17 Закону України Про свободу совісті на релігійні організації , п. 6 Постанови Верховної Ради України Про порядок ведення в дію Закону України Про свободу совісті на релігійні організації , Указом Президента України від 04.03.1992 № 125 Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна , розпорядження Президента України від 22.06.1994 № 53-94-рп Про повернення релігійним організаціям культового майна та враховуючи відсутність на території смт. Мельниця-Подільської інших претендентів на культову споруду, головою Тернопільської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 24.04.2000 № 157 Про передачу у власність культових споруд і майна, яке в них знаходиться, релігійним громадам УГКЦ населених пунктів області , яким зокрема приміщення колишнього костьолу було передано у власність релігійній громаді УГКЦ смт. Мельниця-Подільської Борщівського району Тернопільської області.

На даний момент власником костьолу Святого Генріха, який знаходиться по вул. Незалежності, буд. 6, що у смт. Мельниця-Подільської Борщівського району Тернопільської області є Мельнице-Подільська парафія Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михайла (код ЄДРПОУ - 26024653), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 113210110 від 07.02.2018.

Так, оскаржуване розпорядження прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та іншими нормативно - правовими актами, які діяли на той момент (приймаючи оскаржуване розпорядження облдержадміністрація діяла в межах повноважень, встановлених Конституцією України та Законів України Про місцеві державні адміністрації , Про свободу совісті та релігійні організації , в порядку, передбаченому Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Розпорядження прийняте з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (облдержадміністрація реалізовувала свої повноваження в галузі управління майном, оскільки на момент видачі спірного розпорядження власником костьолу Святого Генріха була держава в особі облдержадміністрації (пункт 4 частини 1 статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації ).

Розпорядження прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (враховано заяву від 11.03.2000 віруючих (10 громадян України, мешканців смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області, які утворили Мельнице-Подільську парафію Української Греко-Католицької Церкви Храму Святого Архистратига Михаїла) та висновок Борщівської районної державної адміністрації від 27.03.2000 № 01-17/2-8).

Твердження апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 № 7-рп/2009 є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідач є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, діє в межах своїх повноважень на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані йому відповідною радою.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньо організаційних актів.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набирають чинності після реєстрації з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію (ч. 6 ст. 41 вищевказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 вказаного Закону акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенні Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 даного Закону).

Таким чином, обласна державна адміністрація як орган виконавчої влади відповідної адміністративно-територіальної одиниці, так само як і орган місцевого самоврядування (в сукупності - органи державної влади) вправі приймати рішення як нормативно-правового характеру, так і ненормативні правові акти (акти індивідуальної дії) та не вправі скасовувати прийняті рішення, в т.ч . ненормативні, що застосовуються одноразово, після реалізації вичерпують свою дію фактом їх виконання і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди, в т.ч і передачу у власність нерухомого майна (культової будівлі) релігійній організації (громаді).

Отже, суд першої інстанції посилаючись у рішенні на правові позиції, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 у справі №'7-рп/2009, постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 та постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 911/1563/17, взяв до уваги види актів державних органів влади, їх ознаки та сферу дії.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що позивач фактично оспорює правомірність набуття третьою особою речових прав на вищезгадане нерухоме майно, тобто має місце спір про право власності на колишній костьол між позивачем та третьою особою, однак обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 2000 року не забезпечує реального захисту прав позивача, утвореного в 2016 року та не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2016 у справі №916/654/15-г.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви Парафії Святого Генріха у смт. Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/225/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/225/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20.11.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко