Рішення

від 21.11.2018 по справі 910/12219/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2018Справа № 910/12219/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Поліемос

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт

про стягнення 448 459,32 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Поліемос звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт про стягнення 448 459,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 4/01/16 від 11.01.2016 в частині оплати в повному обсязі поставленої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 18.09.2018 відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Повідомлено відповідачу, що заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути подані у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З наявного в матеріалах справи поштового повернення вбачається, що ухвала про відкриття провадження у зазначеній справі була отримана відповідачем 24.09.2018.

16.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на подання відповідачем заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.11.2018 судом відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт про поновлення процесуального строку.

Oскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, то зазначеною ухвалою суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт про здійснення розгляду справи № 910/12219/18 за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

16.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на подання відповідачем відзиву на позов.

В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строків на подання відзиву на позов, відповідач посилається на те, що копія позовної заяви з доданими до неї документами ним отримана не була, а зміст позовної заяви йому став відомим лише 10.10.2018 після ознайомлення з матеріалами справи. В свою чергу, за відсутності копії позовної у нього була відсутня можливість надати свої заперечення щодо розгляду справи порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.11.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов з огляду на те, що ухвала про відкриття провадження у зазначеній справі була отримана відповідачем 24.09.2018. Тобто, відповідач у строк по 09.10.2018 мав право подати відзив на позов, проте наданими правами не скористався. Крім того, судом зазначається, що про наявність спору відповідачу стало відомо 24.09.2018, проте клопотання про ознайомлення з матеріалами справи ним до суду було подано лише 08.10.2018, тобто в останній день встановлений судом для надання відзиву на позов. Посилання відповідача на неотримання ним копії позовної заяви з доданими до неї документами також судом до уваги не приймаються з огляду на те, що з наявного в матеріалах справи витягу з сайту ПАТ Укрпошти вбачається, що копія позовної заяви з доданим до неї документами на адресу відповідача надійшла 24.09.2018 та залишалася у відділі зв'язку до 04.10.2018, після чого була повернута на адресу позивача. При цьому, невручення поштової кореспонденції відповідачу сталося внаслідок бездіяльності останнього.

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2016 між Приватним акціонерним товариством Поліемос (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт (покупець, відповідач) було укладено договір № 4/01/16, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник на підставі заявки, надісланої покупцем та погодженої обома сторонами специфікацій, зобов'язується поставити покупцю етикетку (упаковку), що далі іменується готова продукція.

За умовами п. 1.2 договору, покупець приймає на себе зобов'язання надати заявку на виготовлення готової продукції, де обумовлюються усі особливості, які необхідно врахувати при підготовці проектів дизайнів; надати дизайни в електронному вигляді; сплатити готову продукцію в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору виконавець на підставі поданої заявки складає специфікацію, в якій вказує найменування готової продукції, кількість, ціну, терміни і умови постачання.

За умовами п. 1.4 договору, подання заявок, затвердження специфікацій і дизайнів робиться за допомогою факсимільного зв'язку з подальшим наданням оригіналів впродовж 20 днів після їх підписання.

За умовами п. 2.1 договору, загальна сума договору складається із сум поставок готової продукції по видатковим накладним за термін дії договору.

Ціна, загальна вартість і термін поставки кожної партії готової продукції узгоджується сторонами в специфікаціях, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 2.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.3. договору сторонами були підписані специфікації, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно із пунктами 3.1., 3.2. продукція поставляється партіями. На кожну замовлену партію готової продукції складається Специфікація і затверджується Виконавцем і Замовником у двосторонньому порядку. Виконавець зобов'язується виконати поставку Готової продукції впродовж 20 календарних днів після підписання Специфікації і затвердження дизайну в порядку, передбаченому умовами договору.

Місце фактичної передачі продукції - склад виконавця. Інше обмовляється в специфікаціях (п. 4.1. договору).

Умовами п. 2.5 договору, покупець зобов'язується сплатити кожну партію готової продукції за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку-фактури - 100 % передоплата.

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи на відвантажену готову продукцію: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, посвідчення якості, гігієнічний висновок та матеріали або готову продукцію.

Відповідно до п. 4.2. договору, готова продукція вважається зданою виконавцем і прийнятою замовником по кількості і номенклатурі, вказаних у відвантажувальній накладній, підписаній уповноваженим представником замовника.

Згідно із п. 4.3. договору датою здачі готової продукції виконавцем вважається дата відвантажувальної накладної із складів виконавця на території України.

Датою виконання зобов'язання замовника по оплаті готової продукції вважається дата зарахування 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 5.1.4 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Дія договору продовжується на кожний наступний рік, якщо не пізніше одного місця до закінчення терміну дії договору не надійшло письмових заяв щодо небажання продовжувати його дію на наступний обумовлений період. Якщо одна із сторін виявить бажання достроково припинити дію цього договору, вона зобов'язання письмово повідомити про це іншу особу не пізніше ніж за один місяць до дати дострокового припинення дії договору. При цьому, сторони зобов'язані до дати припинення дії договору виконати остаточні взаєморозрахунки (п. 8.4. договору).

В обґрунтування позову, Приватним акціонерним товариством Поліемос зазначено, що протягом дії договору позивач виконував свої зобов'язання належним чином, поставляв відповідачу готову продукцію на умовах, визначених договором, а саме в період з 12.01.2016 по 24.01.2017 на загальну суму 641 142,65 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За твердженням позивача, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, в частині оплати поставленої йому готової продукції на суму 332 515,91 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на зазначену суму.

З огляду на вищезазначене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт 332 515,91 грн суми основного боргу, 77 003,21 грн інфляційних втрат, 19 844,53 грн пені та 19 095,67 грн три відсотки річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору № 4/01/16 від 11.01.2016, який укладений між Приватним акціонерним товариством ПОЛІЕМОС (за договором виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ , суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, тобто таким, що містить елементи різних типів договорів, зокрема, про надання послуг та поставку.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 2.5 договору встановлено, що покупець зобов'язується сплатити кожну партію готової продукції за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку-фактури - 100 % передоплата.

В підтвердження поставки продукції за договором № 4/01/16 від 11.01.2016 на суму 616 872,65 грн позивачем надано видаткові накладні: № 24 від 13.01.2016; № 125 від 01.02.2016; № 250 від 24.02.2016; № 384 від 22.03.2016; № 540 від 19.04.2016; № 621 від 04.05.2016; 620 від 04.05.2016; № 621 від 04.05.2016; № 743 від 02.06.2016; № 798 від 16.06.2016; № 844 від 01.07.2016; № 1219 від 16.09.2016; № 1262 від 22.09.2016; № 1280 від 27.09.2016; № 1399 від 20.10.2016; № 1498 від 09.11.2016; № 1602 від 22.11.2016; № 1644 від 30.11.2016; № 1739 від 14.12.2016; № 1750 від 15.12.2016 та № 121 від 24.01.2017 (а.с. 79-98). Вказані видаткові накладні в рядку договір, на підставі якого здійснюється передача готової продукції, зазначено договір № 4/01/16 від 11.01.2016.

Також позивачем в підтвердження отримання відповідачем товару згідно вищезазначених видаткових накладних додані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: № 8 від 24.01.2017, № 112 від 14.12.2016, № 73 від 19.10.2016, № 60 від 27.09.2016, № 86 від 08.11.2016, № 99 від 22.11.2016, № 61 від 15.09.2016, № 46 від 01.07.2016, № 47 від 15.06.2016, № 48 від 02.06.2016, № 35 від 27.04.2016, № 31 від 19.04.2016, № 25 від 21.03.2016, № 24 від 24.02.2016, № 10 від 01.02.2016, № 3 від 13.01.2016.

Також на підтвердження перевезення вантажу згідно вищезазначених видаткових накладних сторонами були складені товарно-транспортні накладні (а.с.99-138).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт поставки відповідачу та отримання останнім товару згідно вищезазначених видаткових накладних на суму 616 872,65 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу було виставлено рахунки на оплату товару згідно вищезазначених видаткових накладних.

Також в матеріалах справи містяться Акти наданих послуг: № 1497 від 09.11.2016; № 1601 від 22.11.2016; № 1749 від 15.12.2016, в яких визначено підставу їх складання - договір № 4/01/16 від 11.01.2016. Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

Із умов зазначених актів вбачається, що позивачем відповідачу на виконання умов договору № 4/01/16 від 11.01.2016 були надані послуги по виготовленню друкарських кліше.

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти наданих послуг є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини поставки та, відповідно, отримання готової продукції згідно умов договору № 4/01/16 від 11.01.2016, який визначено позивачем як підставу позову та порушення його умов.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та наданих послуг виконав частково, зокрема на рахунок позивача були перераховані кошти в розмірі 309 461,01 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

З огляду на вищенаведене заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 4/01/16 від 11.01.2016 становить суму у розмірі 331 681,64 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 331 681,64 грн, оскільки позивачем при її визначенні була допущена арифметична помилка.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить стягнути пеню у розмірі 19 844,53 грн, що нарахована за період з 05.05.2016 по 05.11.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі порушення термінів постачання або оплати готової продукції винна особа сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає положенням ст. 1, 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з повної оплати поставленої продукції не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Прийнявши до уваги проплати відповідача, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній виконано з помилкам (невірно визначено розмір пені нарахований на наступну заборгованість: 58 930,00 грн, 47 914,00 грн, 58 929,00 грн, 110 769,00 грн, 230 823,00 грн, 210 823,00 грн). Так, згідно перерахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 14 428,88 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 19 095,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 77 003,21 грн, що нараховані з 05.05.2016 по 06.08.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають повному задоволенню у розмірі 19 095,67 грн, а інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 73 948,90 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерне товариство Поліемос в частковому розмірі.

Позивачем у позові було заявлено про стягнення з відповідача на його користь 33 947,96 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем в підтвердження надання професійної правничої допомоги по зазначеній справі долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 01/01-КА від 09 січня 2018, укладений між адвокатом Камінською Анною Анатоліївною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1342 від 28.09.2012) та Приватним акціонерним товариством Поліемос (клієнт).

Згідно п.1 договору № 01/01-КА адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги у представництві та захисті інтересів Клієнта щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів з ТОВ Фарма Груп Експорт (код ЄДРПОУ 37270852), які належать клієнту внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ Фарма Груп Експорт умов договору № 4/01/16 від 11.01.2016 та інших пов'язаних з ним правочинів (далі - доручення).

Пунктом 6.1. договору № 01/01-КА визначено, що адвокат має право на отримання гонорару у зв'язку з виконанням доручення клієнта у порядку, встановленому цим договором. Гонорар полягає в оплаті послуг адвоката за виконання доручення.

Відповідно до п.6.2. договору № 01/01-КА Клієнт сплачує на користь адвоката гонорар як оплату послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги, визначеного у ст. 1. цього договору, грошові кошти у розмірі 25 547,96 грн, що будуть стягнені з ТОВ Фарма Груп Експорт , а також компенсацію понесених адвокатом витрат, пов'язаних з відрядженням адвоката і здійсненням ним обов'язкових платежів від імені та в інтересах клієнта з метою виконання цього договору.

Пунктом 6.2.1. договору № 01/01-КА встановлено, що попередній розрахунок оплати надання професійної правничої допомоги становить 33 947,96 грн., з яких: оплата послуг за надання професійної правничої допомоги - 25 547,96 грн., витрати адвоката - 8400,00 грн. Сума витрат адвоката може бути скорегована (змінена) сторонами, в залежності від фактично понесених витрат Адвоката.

В підтвердження факту оплати професійної правничої допомоги адвокатом Камінською Анною Анатоліївною, долучено до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 09.01.2018 на суму 10 000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 15.01.2018 на суму 10 000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 17.01.2018 на суму 5 547,96 грн, тобто, на загальну суму 25 547,96 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що вищенаведені квитанції до прибуткових касових ордерів не є належними доказами в підтвердження здійснення оплати за надані правничі послуги з огляду на те, що згідно бази Діловодства спеціалізованого суду вбачається, що в Господарському суді міста Києва розглядалася справа № 910/924/18 за позовом Приватного акціонерного товариства ПОЛІЕМОС до Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Експорт Груп про стягнення 425 799,36 грн заборгованості за договором №61 від 16.12.2011.

При цьому, з тексу рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/924/18 вбачається, що адвокатом Камінською Анною Анатоліївною у зазначеній справі також надавалася правнича допомога на підставі договору про надання правової допомоги № 01/01-КА від 09.01.2018.

За надання адвокатських послуг по справі № 910/924/18, Приватним акціонерним товариством Пліемос було сплачено адвокату Камінській Анні Анатоліївні кошти на загальну суму 25 547,96 грн, в підтвердження чого надано наступні прибуткові косові ордери: №1 від 09.01.2018 на суму 10 000,00 грн., №2 від 15.01.2018 на суму 10 000,00 грн. та № 3 від 17.01.2018 на суму 5 547,96 грн кошти на загальну суму 25 547,96 грн.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами і доповненнями (далі - Положення), визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3.3 глави 3 Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2 до Положення), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже з вищенаведеного вбачається, що Приватним акціонерним товариством Пліемос в підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у справі № 910/12219/18 були надані квитанції до прибуткових касових ордерів, згідно яких він підтверджував понесення витрат на правничу допомогу за розгляд в Господарському суді міста Києва справи № 910/924/18.

Щодо витрат адвоката у розмірі 8 400,00 грн, то останні підлягали відшкодовані позивачу у випадку проведення судових засідань. Оскільки судові засідання у справі № 910/12219/18 не проводилися, що не потребувало відряджень адвоката до суду, то стягнення з відповідача витрат на відрядження до суду у розмірі 8 400,00 грн є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на правову допомогу під час розгляду справи № 910/12219/18, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарма Груп Експорт (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 37270825) на користь Приватного акціонерного товариства Поліемос (62458, Харківська обл., смт. Покотилівка, вул. Жихарська, б. 88, код ЄДРПОУ 31632688) суму основного боргу у розмірі 331 681,64 грн, 14 428,88 грн пені, 19 095,67 грн три відсотки річних, 73 948,30 грн інфляційні втрати та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 587,33 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.