Рішення

від 16.10.2018 по справі 914/1405/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа №914/1405/18

м. Львів

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Трансфер , м. Харків

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК , м. Львів

про стягнення 150 691, 93 грн.

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Забора Ю. П.

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Трансфер , м. Харків до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК , м. Львів та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК ОСОБА_2 ПІВДЕНЬ , м. Чорноморськ про стягнення 150 691, 93 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2018р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Внаслідок усунення позивачем виявлених недоліків, ухвалою від 03.09.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.09.2018р.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 23.08.2018р., позивач просить суд прохальну частину позовної заяви читати в наступній редакції:

1. В погашення боргу за виконані перевезення, стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК на користь позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ТРАНСФЕР 150 691, 93 грн., у тому числі: 140 000,00 грн. - основний борг, 10 691, 93 грн. - інфляційні збитки.

2. Покласти на відповідача обов'язок відшкодування позивачу судового збору у розмірі 2 260, 38 грн.

3. Стягнути з відповідача, на користь позивача, суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 12 900, 00 грн.

25.09.2018р. розгляд справи відкладено на 16.10.2018р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судове засідання 16.10.2018р. позивач явку повноважного представника не забезпечив. Заявою від 20.09.2018р. просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду від 03.09.2018р. не виконав, відзиву на позов не подав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, куди і скеровувались ухвали господарського суду від 03.09.2018р. та 25.09.2018р. рекомендованими листами з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою відділення поштового зв'язку: за закінченням терміну зберігання .

Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.165 ГПК України, за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

12.06.2018р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Трансфер (позивач, за договором - перевізник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК (відповідач, за договором - замовник) укладено договір №4472 на виконання транспортних послуг.

Згідно умов вказаного договору, перевізник надає замовнику транспортні послуги на території України та за її кордоном. Під транспортними послугами розуміється перевезення вантажу та інші пов'язані з цим послуги. Умови перевезення, вказуються в разовій заявці яка надається перевізнику замовником на перевезення конкретного вантажу і являється невід'ємною частиною даного договору. У заявці (замовленні) можуть бути встановлені додаткові умови щодо надання транспортних послуг (здійснення перевезення), які є обов'язковими до виконання сторонами.

Пунктом 2.1 договору визначено, що права і обов'язки сторін регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів зі змінами, які були внесені Протоколом від 05.07.1978р. Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП/TIR (Конвенція МДП/TIR), Статутом автомобільного транспорту України, діючим законодавством України, даним договором і додатками до нього.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, договір між сторонами укладено у спрощений спосіб - шляхом обміну електронними листами, що узгоджується із звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень та відповідає положенням ст. 181 ГК України.

06.07.2017р. на адресу перевізника - ТзОВ Транспортна компанія Трансфер від замовника - ТзОВ ТЕК РАС ЛОГІСТИК електронною поштою надійшло замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом №5890-П за маршрутом м. Свецє (Польща) - м.Дніпропетровськ з вартістю перевезення 32 000, 00 грн.

В підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності до ч.3 ст. 909 ЦК України та ст.4 КДПВ, складено коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR №30396904.

Вказане перевезення виконано перевізником без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення, що підтверджується відсутністю приміток у графі 24 CMR та наявністю підпису та печатки вантажоодержувача у цій графі.

Щодо умов оплати в замовленні зазначено про перерахунок коштів протягом 15 календарних днів після отримання оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що є підставою для здійснення оплати вказаного перевезення 21.07.2018р. надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом. Згідно даних сервісу відстеження Укрпошти, вказане поштове відправлення вручено одержувачу 24.07.2017р.

Однак, ТзОВ ТЕК РАС ЛОГІСТИК вартість перевезення оплачено лише частково у розмірі 20 000, 00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість згідно замовлення №5890-П у розмірі 12 000, 00 грн.

Крім того, позивачем було здійснено й інші перевезення згідно заявок відповідача №5909-П, 5908-П, №5932-П та №5944-П за маршрутом м. Свецє (Польща) - м.Дніпропетровськ з вартістю перевезення 32 000, 00 грн. кожна.

В підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності до ч.3 ст. 909 ЦК України та ст.4 КДПВ, складено міжнародні товаротранспортні накладні CMR №30398650, №30398875, №30401880 та №30403425.

Вказані перевезення виконано перевізником без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення, що підтверджується відсутністю приміток у графі 24 CMR та наявністю підписів та печаток вантажоодержувача у цій графі.

Умовами оплати передбачено перерахунок коштів протягом 15 календарних днів після отримання оригіналів документів.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем документів, що є підставою для здійснення оплати вказаних перевезень. Однак, в порушення передбачених договором зобов'язань, ТзОВ ТЕК РАС ЛОГІСТИК свого обов'язку щодо оплати за надані послуги належним чином не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 140 000, 00 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, не маючи можливості виконати власні грошові зобов'язання, 01.09.2017р. між відповідачем - ТзОВ ТЕК РАС ЛОГІСТИК , позивачем (ТзОВ Транспортна компанія Трансфер ) та третьою стороною (ТзОВ ТЕК ОСОБА_2 ПІВДЕНЬ ) укладено договір №010917-3 (з покладенням виконання зобов'язання на третю особу).

Згідно умов вказаного договору, третя сторона взяла на себе грошові зобов'язання у здійсненні банківського переказу або (передання іншим чином) на користь ТзОВ Транспортна компанія Трансфер коштів.

Відповідно до п.7 договору №010917-3, у випадку порушення зобов'язань, визначених п.1 цього договору, відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством, несе боржник. Порушенням грошових зобов'язань є її невиконання, або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 140 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, наявність між сторонами договірних відносин підтверджується договором №4472 на виконання транспортних послуг, а також наявними у позивача оригіналами міжнародних товаротранспортних накладних CMR (наданих суду для огляду).

Однак, зобов'язань, передбачених договором та замовленнями на перевезення вантажу щодо оплати за надані послуги, відповідачем не виконано, чим порушено право позивача на одержання коштів.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 140 000, 00 грн. - вартості наданих послуг перевезення, підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, згідно наведеного в позовній заяві розрахунку, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 10 691, 93 грн. за період 01.10.2017р. - 16.07.2018р.

Перевіривши періоди нарахування та здійснивши самостійно перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон у відповідності до чинного законодавства, суд встановив, що з відповідача на користь позивача за вказаний період підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 9 637, 08 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимогу про стягнення 12 900, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в розмірі 12 800, 00 грн. на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси позивача в суді при розгляді даної справи.

Зокрема, судом оцінено договір про правову допомогу від 04.07.2018р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2018р., докази оплати послуг адвоката (квитанцію до прибуткового касового ордера №04-07 від 18.07.2018р.) на суму 12 800, 00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу є правомірними та підлягають задоволенню частково - у розмірі, підтвердженому матеріалами справи.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання, підтверджена матеріалами справи та становить 140 000, 00 грн. - основного боргу, 9 637, 08 грн. - інфляційних нарахувань та 12 800, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Доказів зворотнього суду не надано.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС ЛОГІСТИК , м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 (код ЄДРПОУ 35774697) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Трансфер , м. Харків, вул. Сидоренківська, 58 (код ЄДРПОУ 37459701) - 140 000, 00 грн. - основного боргу, 9 637, 08 грн. - інфляційних нарахувань та 12 800, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 244, 56 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

У зв»язку із відрядженням судді Мороз Н. В. у період з 25.10.2018р. по 26.10.2018р., повний текст рішення виготовлено у перший робочий день, після повернення судді з відрядження, а саме 29.10.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.