Рішення

від 12.11.2018 по справі 914/1579/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 Справа №914/1579/18

м.Львів

за позовом: Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних правовідносинах,

позивача-1: Міністерства оборони України, м.Київ

позивача-2: Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м.Львів

до відповідача: 72 окремого загону механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина НОМЕР_1 , м.Червоноград Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 90236,33грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від прокуратури: Гостєва Д.І. прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону;

від позивача-1: Боберський І.М. представник (довіреність №220/406/Д від 26.06.2018р.);

від позивача-2: Каблак О.П. представник (доручення від 26.01.2018р.);

від відповідача: Савчук Ж.О. представник (довіреність №5/9-166 від 14.08.2018)

Суть спору: на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, м.Київ, позивача-2: Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м.Львів до 72 окремого загону механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина НОМЕР_1 , м.Червоноград Львівської області про стягнення 90236,33грн., з яких 82672,01грн. основного боргу, 3029,19грн. пені, 4109,03грн. штрафу, 426,10грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.08.2018р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків.

12.09.2018р. за вх.№33552/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року відкрито провадження у справі №914/1579/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2018 року.

04.10.2018р. за вх.№37055/18 в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 10.10.2018р. розгляд справи відкладено на 07.11.2018р.

16.10.2018р. за вх.№38631/18 відповідач подав заяву про долучення додаткових документів.

31.10.2018р. за вх.№41558/18 військовою прокуратурою Львівського гарнізону подано відповідь на відзив на позовну заяву.

05.11.2018р. за вх.№41934/18 позивачем-2 подано відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.11.2018р. оголошено перерву до 13.11.2018р.

09.11.2018р. за вх.№43136/18 від позивача-2 поступило клопотання про долучення документів.

09.11.2018р. за вх.№43125/18 військовою прокуратурою Львівського гарнізону подано пояснення щодо допущеної технічної описки у позовній заяві та щодо підстав нарахування пені та штрафу.

12.11.2018р. за вх.№43332/18 відповідачем подано заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів про оплату суми основного боргу у розмірі 82672,01 грн.

Прокурор в судове засідання 13.11.2018р. з`явився, просив суд в частині основного боргу закрити провадження у справі, а пеню, штраф і відсотки стягнути, також покласти на відповідача судовий збір.

Представник позивача-1 в судове засідання 13.11.2018р. з`явився, просив суд в частині основного боргу закрити провадження у справі, а пеню, штраф і відсотки стягнути, також покласти на відповідача судовий збір.

Представник позивача-2 в судове засідання 13.11.2018р. з`явився, підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу, просив суд в частині основного боргу закрити провадження у справі, а пеню, штраф і відсотки стягнути, також покласти на відповідача судовий збір.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2018р. з`явився, підтвердив про те, що основний боргу відповідачем сплачено, просив суд в частині стягнення основного боргу закрити провадження у справі.

В частині стягнення пені і штраф відповідач вимоги заперечує, з підстав, викладених відзиві на позовну заяву, де зокрема зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом. Посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України та п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, і зазначає, що прокурор просить стягнути 3029,19 грн. пені, 4109,03 грн. штрафу за порушення саме грошового зобов`язання, а тому вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення 3% річних не заперечує. Крім того, неможливість виконання зобов`язання перед позивачем зумовлена об`єктивними причинами, які пов`язані із недостатнім бюджетним фінансуванням, а тому просить суд відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2018 року.

Представники прокуратури, позивачів - 1,2 у судовому засіданні 07.11.2018р., заперечили щодо відстрочення виконання рішення до 31.12.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 13.11.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пред`явлення першим заступником військового прокурора Львівського гарнізону даної позовної заяви в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, - Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до ст. 131-1 Конституції України, оскільки відповідно до вказаних положень Конституції та ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 за № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Розділом IX Декларації «Про державний суверенітет України» та ст. 17 Конституції України передбачено, що як незалежна і суверенна держава, Україна будує свої власні Збройні Сили, які є її гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», вони є військовим формуванням, на яке покладаються дані функції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №406/201 1 (далі - Положення), передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та яким здійснюється управління військовим майном, у тому числі закріплення військового майна за військовими частинами. Єдиним державним органом, в інтересах якого можуть бути заявлені позовні вимоги щодо витребування спірного нерухомого майна з власності іншої особи є Міністерство оборони України.

Згідно з п. 4 Положення, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999 надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Із врахуванням наведених вимог закону Військово-медичний клінічний центр Західного регіону є органом державної влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з її діяльності.

Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Кошти, одержані від здійснення військовими частинами, установами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовується виключно на національну оборону.

Наявність непогашеної заборгованості перед бюджетною організацією, при умові, що захист цих інтересів не здійснює Міністерство оборони України, порушує економічні інтереси держави, що у відповідності до вищенаведених вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво держави в суді.

Спори, які виникають при використанні бюджетних коштів, призначених на фінансування Збройних Сил України, порушують матеріальні інтереси держави, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Отже, у даному випадку перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону діє згідно з ст. 131-1 Конституції України, а саме звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, Міністерства оборони України, оскільки, вказаний орган належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.

У порядку, передбаченому п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», військовою прокуратурою Львівського гарнізону було надіслано повідомлення Позивачу 1 про наявність заборгованості Відповідача за договором перед Позивачем 2 та здійснення військовою прокуратурою заходів представницького характеру задля захисту інтересів держави.

13.03.2018 між начальником Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі - Виконавець) та 72 окремим загоном механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військовою частиною Т 0410 (далі - Замовник) укладений Договір № 3/18-10 (далі - Договір) про надання медичної допомоги та відшкодування витрат.

Відповідно до п. 1.1 Договору, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1923 Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, замовник (відповідач) доручає медичному закладу (позивачу-2) надання лікувально-профілактичної допомоги військовослужбовцям військового формування та відшкодовує виконавцю понесені у зв`язку з цим витрати в повному обсязі.

Згідно п. 2.3 Договору, вартість послуг, які надаються військовослужбовцям Військового формування, встановлюються наказом керівника Медичного закладу у розмірі фактичних витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг). (Додатки №3,4).

Відповідно до п. 2.4 Договору, відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям здійснюється у 10-дений термін з дня надходження рахунків та Акту виконаних робіт від Медичного закладу.

Згідно п. 4.1.5. договору військове формування зобов`язується протягом 10-ти днів з моменту отримання рахунку на надання медичної допомоги відшкодувати медичному закладу витрати на надання військовослужбовцям медичної допомоги.

Як стверджує Військово-медичний клінічний центр Західного регіону ним належним чином виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, що підтверджується актами наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018, № 39/40/41 від 12.04.2018, № 67/68/69 від 07.05.2018.

З метою отримання оплати за надані послуги Позивач 2 надіслав на адресу військової частини Т 0410 рахунки: №№ 22,23, 24 від 05.03.2018 на загальну суму 54 128, 97 грн..; №№ 39,40,41 від 12.04.2018 на загальну суму 31 506,26 грн.; №№ 64, 65, 66 від 07.05.2018 на загальну суму 23 971,62 грн.

Як стверджує прокурор, відповідно до супровідних листів за вих. №801 від 05.03.2018, вих. №1307 від 12.04.2018, вих. №1612 від 07.05.2018. позивачем було надіслано відповідачу рахунки на оплату та акти надання медичних послуг.

Керівництвом ВМКІД ЗР до військової частини НОМЕР_1 було надіслано претензію щодо відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2018 № 1146 з метою врегулювання спору між сторонами у досудовому порядку.

Однак, усупереч вимог п. 7.8 Договору, де сторони визнають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту отримання претензії, Відповідач надав відповідь на претензію від 16.05.2018 №5/9-107 у порушення строку, зазначеного у Договорі та лише частково погасив заборгованість за Договором у розмірі 16 791,28 грн., 2 300,00 грн. та 7 843,56 грн., на загальну суму 26 934,84 грн.

Станом на момент подання позову заборгованість військової частини Т 0410 перед ВМКЦ ЗР становила - 90 236,33 грн., в тому числі основний борг - 82 672,01 грн., пеня - 3 029,19 грн., штраф - 4 109,03 грн., 3% річних 426,10 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів 1 і 2 та відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи між начальником Військово-медичного клінічного центру Західного регіону та 72 окремим загоном механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військовою частиною Т 0410 13.03.2018 укладений Договір № 3/18-10 про надання медичної допомоги та відшкодування витрат.

На виконання договору Військово-медичний клінічний центр Західного регіону виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, що підтверджується актами наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018, № 39/40/41 від 12.04.2018, № 67/68/69 від 07.05.2018.

З метою отримання оплати за надані послуги Позивач 2 надіслав на адресу військової частини Т 0410 рахунки: №№ 22,23, 24 від 05.03.2018 на загальну суму 54 128,97 грн. та акт наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р., листом за вих. №801 від 05.03.2018; №№ 39,40,41 від 12.04.2018 на загальну суму 31 506,26 грн. та акт наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018 листом вих. №1307 від 12.04.2018; №№ 64, 65, 66 від 07.05.2018 на загальну суму 23 971,62 грн. та акт наданих медичних послуг № 67/68/69 від 07.05.2018, листом вих. №1612 від 07.05.2018

Як вбачається судом з наявних у справі матеріалів, на листі вих. №1307 від 12.04.2018 (яким надсилались відповідачу рахунки №№ 39,40,41 від 12.04.2018 на загальну суму 31 506,26 грн. та акт наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018) наявна відмітка відповідача про отримання 12.04.2018р. даного листа, відповідно рахунків та актів. Відтак, за умовами договору, а саме п.2.4 договору, відповідач зобов`язаний був оплати надані послуги у 10-денний термін, а саме у строк до 27.04.2018 включно.

На листі вих. №1612 від 07.05.2018р. (яким надсилались відповідачу рахунки №№ 64,65,66 від 07.05.2018 на загальну суму 31 506 грн. 26 коп. та акт наданих медичних послуг № 64/65/66 від 07.05.2018) наявна відмітка відповідача про отримання 05.05.2018р. даного листа та відповідно рахунків, проте, як пояснив представник позивача-2 та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, на листі від 07.05.2018р. наявна описка щодо дати отримання відповідно листа та рахунків, і слід вважати вірною датою отримання зазначених документів 07.05.2018р. Відтак, за умовами договору, а саме п.2.4 договору, відповідач зобов`язаний був оплати надані послуги у 10-денний термін, а саме у строк до 22.05.2018 включно.

Дослідивши лист за вих. №801 від 05.03.2018 (яким надсилались відповідачу рахунки №№ 22,23,24 від 05.03.2018 на загальну суму 54 128,97 грн. та акт наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р.) на ньому відсутня відмітка про отримання надісланих документів. Проте, як стверджує прокурор позивачем-2 та відповідачем підписаний 01.04.2018р. акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що відповідач знав про наявність рахунків №№22,23,24 від 05.03.2018р., і навіть частково оплатив згідно цих рахунків надані позивачем-2 послуги згідно договору № 3/18-10 від 13.03.2018р. (оплата 19.03.2018р. на суму 8000,00 грн. та оплата від 28.03.2018р. на суму 9768,12 грн.), що також не заперечується відповідачем. Враховуючи наведене, суд вважає що саме з 01.04.2018р. наявне прострочення заборгованості по акті наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р.

Проте, в процесі розгляду справи відповідачем оплачено суму основного боргу у розмірі 82672,01 грн., про що до справи подано копію виписки за 09.11.2018р. Факт оплати суми основного боргу у розмірі 82672,01 грн. підтверджено також представниками прокуратури та позивачів 1 та 2.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Заслухавши думку представників прокуратури та сторін, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі №914/1579/18 в частині стягнення основного боргу у розмірі 82672,01 грн. підлягає закриттю в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Прокурором з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України нараховано та заявлено до стягнення 3029,19 грн. пені та 4109,03 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив негрошове зобов`язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання ,в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, надання послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 роз`яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на те, що прокурор просить стягнути 3029,19 грн. пені в розмірі 0,1% та 4109,03 грн. штрафу в розмірі 7% за порушення відповідачем саме грошового зобов`язання, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 426,10 грн. суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, прострочення по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. слід вважати з 01.04.2018р. Беручи до уваги часткову оплату відповідачем заборгованості по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. у розмірі 17768,12 грн. (оплата 19.03.2018р. на суму 8000,00 грн. та оплата від 28.03.2018р. на суму 9768,12 грн.) станом на 01.04.2018р. заборгованість відповідача по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. становила 17364,66 грн. В подальшому (23.05.2018р.), відповідачем оплачено заборгованість по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. у розмірі у розмірі 9166,72 грн. А тому з 23.05.2018р. заборгованість по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. становила 8197,94 грн.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що дослідивши проведені відповідачем оплати: 19.03.2018р. на суму 1518,00 грн., 19.03.2018р. на суму 5182,64 грн., 19.03.2018р. на суму 1299,36 грн., 28.03.2018р. на суму 9768,12 грн., 23.05.2018р. на суму 782,00 грн., 23.05.2018р. на суму 2660,92 грн та 23.05.2018р. на суму 5723,80 грн., встановлено, що відповідачем у призначенні платежу зазначено про оплату на підставі договору №3/18-10 від 13.03.2018р. та рахунків, які відсутні в матеріалах справи, а тому суд робить висновок, що всі вищезазначені платежі слід зараховувати в погашення заборгованості по рахунку №22 від 05.03.2018р.

Здійснивши перерахунок 3% річних по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що:

по рахунку №22 від 05.03.2018р.:

за період з 01.04.2018р. по 22.05.2018р. від суми боргу 17364,66 грн. розмір 3% річних становить 74,22 грн.;

за період з 23.05.2017р. по 31.05.2018р. від суми боргу 8197,94 грн. розмір 3 % річних становить 6,06 грн.;

по рахунку №23 від 05.03.2018р.:

за період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 4646,00 грн. розмір 3% річних становить 23,29 грн.;

по рахунку №24 від 05.03.2018р.:

за період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 14350,19 грн. розмір 3% річних становить 71,95 грн.

Відтак, по акту наданих медичних послуг № 22/23/24 від 05.03.2018р. розмір 3% річних становить 175,52 грн.

Як вже зазначалось судом вище, по акту наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018р. прострочення настало з 28.04.2018р.

Здійснивши перерахунок 3% річних по акту наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018р. за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що:

по рахунку №39 від 12.04.2018р.:

за період з 28.04.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 16799,96 грн. розмір 3% річних становить 46,95 грн.;

по рахунку №40 від 12.04.2018р.:

за період з 28.04.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 3243,00 грн. розмір 3% річних становить 9,06 грн.;

по рахунку №41 від 12.04.2018р.:

за період з 28.04.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 11463,30 грн. розмір 3% річних становить 32,03 грн.;

Відтак, по акту наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018р.. розмір 3% річних становить 88,04 грн.

Як вже зазначалось судом вище, по акту наданих медичних послуг № 67/68/69 від 07.05.2018р. прострочення настало з 23.05.2018р.

Здійснивши перерахунок 3% річних по акту наданих медичних послуг № № 67/68/69 від 07.05.2018р. за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що:

по рахунку №67 від 07.05.2018р.:

за період з 23.05.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 14897,52 грн. розмір 3% річних становить 11,02 грн.;

по рахунку №68 від 07.05.2018р.:

за період з 23.05.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 2001,00 грн. розмір 3% річних становить 1,48 грн.;

по рахунку №69 від 07.05.2018р.:

за період з 23.05.2018р. по 31.05.2018р. від суми боргу 7073,10 грн. розмір 3% річних становить 5,23 грн.;

Відтак, по акту наданих медичних послуг № 39/40/41 від 12.04.2018р.. розмір 3% річних становить 17,73 грн.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 281,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 281,29 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 144,81 грн. 3% річних, 3029,19 грн. пені та 4109,03 грн. штрафу слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача, зазначеного у відзиві на позовну заяву, про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2018 слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може відстрочити виконання рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи обставини справи, а саме те, що суму основного боргу у розмірі 82672,01 грн. відповідачем погашено, що зумовило закриття провадження у справі в цій частині, відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 144,81 грн. 3% річних, 3029,19 грн. пені та 4109,03 грн. штрафу, та беручи до уваги задоволення позовних вимог лише в частині стягнення 281,29 грн. 3 % річних, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 31.12.2018.

Судові витрати по розгляду справи, відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1619,79 грн., оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 53, 73, 74, 76-80, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з 72 окремого загону механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (79010, м.Львів, вул.Личаківська, 26, код ЄДРПОУ 08160677) 281,29 грн. 3% річних.

3. Стягнути з 72 окремого загону механізації 1 об`єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 1619,79 грн. судового збору.

3. В решті, а саме щодо стягнення 144,81 грн. 3% річних, 3029,19 грн. пені та 4109,03 грн. штрафу в позові відмовити.

4. Провадження у справі закрити в частині вимоги про стягнення 82672,01 грн. основного боргу.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 31.12.2018 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19.11.2018.

Суддя Кітаєва С.Б.