Рішення

від 21.11.2018 по справі п/811/1579/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року справа № П/811/1579/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в загальному позовному провадженні (в порядку письмового провадження) в м.Кропивницький адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ремтехсервіс" (далі - Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з заявою до відповідача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2017 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 591897 грн. та накладено штрафну санкцію - 147974 грн.;

- зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, податку на додану вартість за березень 2017 рік на 11309 грн.

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 307737 грн. та накладено штрафну санкцію - 76934 грн.

Водночас, просило суд визнати протиправними дії Управління щодо прийняття податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача підтримали вимоги заяви.

У судовому засіданні зазначили, що договори поставки, які укладені з ТОВ "Промостар Україна" (далі - Товариство 2), ТОВ "Прайм Індастрі" (далі - Товариство 3), ТОВ "Метиз-Трейд" (далі - Товариство 4), ТОВ "Пром-Аспект" (далі - Товариство 5) та ТОВ "Промконтинент" (далі - Товариство 6) упродовж 2016-2017 років, носили реальний характер та настали правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

На думку платника податків, він правомірно сформував в деклараціях з податку на додану вартість суму податкового кредиту та включив до витрат кошти за згаданими правочинами.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову.

Пояснив, що договори, які уклало Товариство зі згаданими контрагентами, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ними.

Доказом того, як вважає він, є аналіз податкової звітності та інформації стосовно контрагентів і документів бухгалтерського та податкового обліку Товариства.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 5 а.с.5).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, платник податків займається ремонтом і технічним обслуговуванням машин і устаткуванням промислового призначення.

Управління не заперечує цього.

05 травня 2016 року Товариство та Товариство 2 уклали договір поставки товару (Том 1 а.с.116-118).

Відповідно до змісту видаткової накладної від 16 травня 2016 року Товариство отримало товару на загальну суму 43771,20 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 8754,24 грн.) (Том 1 а.с.124).

У товарно-транспортній накладній вказано, що замовником перевезення є Товариство 2, а вантажоодержувачем - Товариство (Том 1 а.с.125).

Товариство розрахувалось у повному обсязі за товар 11 липня, 02 червня та 31 травня 2016 року у безготівковій формі, що доводиться змістом банківських платіжних доручень (Том 1 а.с.126-128).

Податок на додану вартість Товариство включило до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року.

20 вересня 2016 року Товариство та Товариство 3 уклали договір поставки товару (Том 1 а.с.227-230).

Відповідно до змісту видаткових накладних від 23 вересня та 26 вересня 2016 року Товариство отримало товару на загальну суму 315432,21 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 63086,44 грн.) (Том 1 а.с.240-241).

У товарно-транспортних накладних вказано, що замовником перевезення є Товариство 3, а вантажоодержувачем - Товариство (Том 1 а.с.242-243).

Товариство розрахувалось у повному обсязі за товар 03 жовтня, 11 жовтня, 16 грудня та 20 грудня 2016 року у безготівковій формі, що доводиться змістом банківських платіжних доручень (Том 2 а.с.2-5).

Податок на додану вартість Товариство включило до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року.

01 червня 2016 року Товариство та Товариство 4 уклали договір поставки товару (Том 2 а.с.88-91).

Відповідно до змісту видаткової накладної від 14 листопада 2016 року Товариство отримало товару на загальну суму 4898,25 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 979,65 грн.) (Том 2 а.с.105).

Перевезення товару здійснювалось "Новою поштою", про що зазначено в аналітичній довідці (Том 4 а.с.113-121).

Товариство розрахувалось у повному обсязі за товар 11 листопада у безготівковій формі, що доводиться змістом банківського платіжного доручення та з виписки з банківського рахунку (Том 2 а.с.122--123).

Податок на додану вартість Товариство включило до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року.

25 грудня 2016 року Товариство та Товариство 5 уклали договір поставки товару (Том 1 а.с.157-159).

Відповідно до змісту видаткових накладних від 26 грудня 2016 року Товариство отримало товару на загальну суму 1060812 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 212122 грн.) (Том 1 а.с.165, 167).

У товарно-транспортній накладній вказано, що замовником перевезення є Товариство 5, а вантажоодержувачем - Товариство (Том 1 а.с.166).

Товариство розрахувалось у повному обсязі за товар 29 грудня 2016 року, 24, 31 січня, 01, 06 лютого, 03 березня 2017 року у безготівковій формі, що доводиться змістом банківських платіжних доручень (Том 1 а.с.168-173).

Податок на додану вартість Товариство включило до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

10 березня 2017 року Товариство та Товариство 6 уклали договір поставки товару (Том 1 а.с.31-32).

Відповідно до змісту видаткових накладних від 13 березня 2017 року Товариство отримало товару на загальну суму 1591319,06 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 318263,81 грн.) (Том 1 а.с.43-46).

У товарно-транспортній накладній вказано, що замовником перевезення є Товариство 6, а вантажоодержувачем - Товариство (Том 1 а.с.47).

Товариство розрахувалось у повному обсязі за товар 27 березня, 18-19 квітня, 18, 19 травня, 05 липня, 03 серпня 2017 року у безготівковій формі, що доводиться змістом банківських платіжних доручень (Том 1 а.с.57-63).

Податок на додану вартість Товариство включило до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року.

З 29 по 31 серпня 2017 року податковий орган провів позапланову виїзну перевірку діяльності Товариства з питання правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах зі згаданими контрагентами (Том 3 а.с.61-99).

За наслідками перевірки ревізори склали акт від 04 вересня 2017 року, в якому описали виявлені порушення.

Ревізори досліджували документи первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства і його ж відповіді на їх запити.

Ревізори не досліджували акти перевірок контрагентів Товариства та не звертались до них з відповідними запитами.

Податковий орган досліджував інформацію з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, згідно якої встановлено взаємовідносини Товариства з контрагентами.

Ревізори встановили, що у контрагентів Товариства працювали особи за трудовими договорами, платниками податків нараховувався та сплачувався дохід.

На думку Управління, існують порушення щодо взаємовідносин контрагентів позивача зі своїми контрагентами щодо придбання товару, який реалізовувався Товариством (підміна товарних позицій, нереальність господарських операцій).

Відповідач не досліджував акти перевірок контрагентів контрагентів Товариства.

Ревізори зробили висновок, що не встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

На їх думку, товар придбано не відомо у кого.

Сплачені кошти контрагентам вважають такими, що перераховані безпідставно.

Керівник Управління погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 591897 грн. та накладено штрафну санкцію - 147974 грн.;

- зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, податку на додану вартість за березень 2017 рік на 11309 грн.

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 307737 грн. та накладено штрафну санкцію - 76934 грн. (Том 2 а.с.234-236).

Судом направлялись запити до контрагентів позивача (Том 3 а.с.106-109).

Усі контрагенти надіслали до суду первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження взаємовідносин з Товариством (Том 3 а.с.114-242, Том 4 а.с.1-62).

Судом призначалась судово-економічна експертиза (Том 4 а.с.96-98).

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 17 липня 2018 року №1-1707 документально не підтвердженні висновки ревізорів податкового органу щодо жодного порушення, яке, на їх думку, допустило Товариство (Том 4 а.с.202-243).

Експерт також зробив висновок, що наслідком господарських операцій Товариства з контрагентами стало збільшення у його власності матеріальних цінностей та зменшення грошових коштів у зв'язку з проведенням розрахунку за отримані цінності.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, якщо позивач оскаржує дії суб'єкта владних повноважень стосовно прийняття рішень і останнє, то предметом судового розгляду є рішення, оскільки дії трансформувались в нього.

Податковий орган стверджує, що товар Товариство придбало у невідомих осіб безкоштовно, а кошти безпідставно сплатило контрагентам.

Податкова інформація це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі таку інформацію вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з її висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 56.1-56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що жоден податковий орган не проводив перевірку контрагентів позивача.

Інформація, яку використовувало Управління під час перевірки, жодним чином не вказувала на порушення контрагентами позивача податкового законодавства.

Усі контрагенти позивача підтвердили взаємовідносини з останнім.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов'язання контрагентів з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Товариством.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на податкову інформацію щодо діяльності контрагентів, як незаперечний доказ недійсності їх правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки податкова інформація щодо контрагентів є підставою для висновків відповідно до приписів підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, які робляться за наслідками аналізу усієї сукупності матеріалів перевірки платника податків.

Під час перевірки Товариство надало усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання товару, його оприбуткування, сплату коштів та використання у господарській діяльності.

Зокрема, таким документами є: видаткові, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що під час перевірки Товариство надало належним чином оформленні первинні документи, які відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такий висновок зробив і експерт.

Товар, який придбало Товариством, міг доставлятися не з місця зберігання контрагентів, а з місця, з якого вони його придбали (транзит).

Це виключає необхідність оренди будь-яких приміщень і наймання значної робочої сили.

Доказами ж стосовно недійсності правочинів можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Отже, суд зробив висновок, що відповідач не надав належних доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Товариство з контрагентами.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Таким чином, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів за договорами, укладеними з контрагентами позивача, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною).

Водночас, Товариство правомірно включило до витрат, що враховується у фінансовому результаті до оподаткуванні, кошти сплаченні контрагентам.

Це виключає порушення приписів статті 134 Податкового кодексу України (не відбулось завищення витрат).

За таких обставин рішення відповідача є необґрунтованими, а тому їх належить визнати протиправними і скасувати відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення позову.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 23268,13 грн. та витрат на проведення судово-економічної експертизи - 45000 грн. (Том 1 а.с.3-8, Том 5 а.с. 2).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 15 вересня 2017 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ремтехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 591897 грн. та накладено штрафну санкцію - 147974 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 15 вересня 2017 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ремтехсервіс" зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, податку на додану вартість за березень 2017 рік на 11309 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 15 вересня 2017 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ремтехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 307737 грн. та накладено штрафну санкцію - 76934 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ремтехсервіс" судові витрати в сумі 68268,13 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей