Рішення

від 21.11.2018 по справі 826/8818/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 21 листопада 2018 року                                                    №826/8818/17 Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до                    Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про                    визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.05.2017 №Ю-52-7 та від 07.06.2017 № Ю-52-7; - зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Авант" грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу.      Позовні вимоги мотивовано тим, що підставою для формування оскаржуваних вимог був податковий борг по єдиному внеску в розмірі 59     710, 68 грн., що обліковувався у картці особового рахунку товариства станом на 31.12.2014. Разом з тим, суми недоїмки, визначена в оскаржуваних вимогах про сплату боргу з єдиного внеску, пройшла відповідну процедуру узгодження та оскарження і була скасована в судовому порядку. Відтак, вимоги відповідача про сплату боргу від 11.05.2017 №Ю-52-7 та від 07.06.2017 № Ю-52-7 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень від 10.09.2014№305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337 не надходили до інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску. Таким чином, у товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 59 710, 68 грн. Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу     VII     Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.05.2017 №Ю-52-7 на суму 81 436, 49 грн. та від 07.06.2017 № Ю-52-7 на суму 28   332, 29 грн. Підставою для формування оскаржуваних вимог був податковий борг по єдиному внеску у розмірі 81   436, 49 грн. станом на 30.04.2017 та у розмірі 28 332, 29 грн. станом на 31.05.2017.           Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" не погоджуючись із податковим вимогами, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою     Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455     та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Інструкція). Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу IV Інструкції пункту днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органами Державної казначейської інспекції України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції cума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Як зазначено відповідачем у запереченнях на позовну заяву, сума визначена у оскаржуваних вимогах контролюючого органу виникла внаслідок наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску у товариства з обмеженою відповідальністю «Авант» з вересня 2014 року в розмірі 59   710, 68 грн., оскільки кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень від 10.09.2014 №305 на суму 20 149, 01 грн., від 13.10.2014 №334 на суму 20 164, 02 грн. та від 31.10.2014 №337 на суму 19 410, 10 грн. не надходили до інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску. Таким чином, як встановлено під час судового розгляду справи, підставою для формування оскаржуваних вимог був податковий борг по єдиному внеску в розмірі 59   710, 68 грн.. Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2016 №826/6945/15 (суддя Гарник К.Ю.) встановлено, що сума в розмірі 59 710, 68 грн., визначена у вимозі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.01.2015 №Ю-0018-3 була сплачена позивачем в добровільному порядку, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок, що підтверджується копіями платіжних доручень від 10.09.2014  №305 на суму 20 149,01 грн., від 13.10.2014 №334 на суму 20 164, 02 грн., від 31.10.2014 №37 на суму 19 410,10 грн. Так, вказаною вище постановою було визнано протиправними та скасовано вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.01.2015 №Ю-0018 на суму 59 710, 68 грн. та від 04.03.2015 №Ю-0018. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 №826/6945/15 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 - без змін. Відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 №826/6945/15, якою було встановлено сплату позивачем суми єдиного внеску в розмірі 59 710,68 грн. та скасовано вимогу контролюючого органу від 14.01.2015 №Ю-0018-3, набрала законної сили 23.07.2018 та станом на 19.11.2018 є чинною. Так, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.      Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей     14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.      Враховуючи наведене, суд не бере до уваги твердження відповідача, що кошти, сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Авант» відповідно до платіжних доручень від 10.09.2014 №305 на суму 20 149, 01 грн., від 13.10.2014 №334 на суму 20 164, 02 грн. та від 31.10.2014 №337 на суму 19 410, 10 грн. не надходила до інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску, оскільки судовим рішенням від 10.06.2016 №826/6945/15, яке набрало законної сили, встановлено факт сплати коштів відповідно до платіжних доручень 10.09.2014 №305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337. Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо реалізації приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України     і застосування за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду відповідної відповідальності до банку, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 №826/6945/15 було встановлено, що переказ коштів відповідно до платіжних доручень від 10.09.2014 №305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337 не було зараховано з вини банку. При цьому, суд зазначає, що сума боргу в оскаржуваних вимогах зі сплати єдиного внеску відрізняється, оскільки позивачем було повторно сплачено суму єдиного внеску в розмірі 59 906, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.05.2017 №1292, копія якого наявна в матеріалах справи. Беручи до уваги наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень чинного законодавства під час сплати єдиного внеску, а тому формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску відповідачем є протиправним, зворотного під час судового розгляду справи представником контролюючого органу не доведено. Разом з тим, що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Авант" грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу, суд зазначає наступне. Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Порядок). Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду. Тобто, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу. Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків. Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав та інтересів позивача, доцільним буде задовольнити позовні вимоги у вказаній частині та зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Авант" грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями 10.09.2014 №305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337 в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.05.2017 №Ю-52-7 та від 07.06.2017 № Ю-52-7. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Авант" грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями 10.09.2014 №305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337 в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу. Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю "Авант" (02091, м. Київ, вул. Володимира Сосюри буд. 5, код ЄДРПОУ 31091103) судові витрати у розмірі 3 200, 00 грн. (три тисячі двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                               Літвінова А.В.