Постанова

від 20.11.2018 по справі 757/7377/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа №757/7377/18-ц

провадження № 22-ц/824/1336/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

заявник - Головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1

заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Авістар (правонаступник ОСОБА_4)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року у складі судді Матійчук Г.О.

у справі за поданням головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду з клопотанням про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Обґрунтовуючи вимоги, зазначав, що з метою запобігання невиконанню судового рішення ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року тимчасово обмежено заявника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-3135/12 від 11 жовтня 2012 року, № 2-2861/ 11 від 19 липня 2011 року, №757/19001/13-ц від 13 листопада 2013 року, № 757/18999/13-ц від 18 листопада 2013 року.

Вказував на те, що зобов'язання за вищезазначеними справами виконані у повному обсязі, але ухвала суду про обмеження виїзду за межі України не була скасована та продовжує діяти, що перешкоджає заявнику вільно пересуватися за межі України.

Ураховуючи викладене, просив суд скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 13 серпня2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному врахуванні обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що на час розгляду справи судом всі виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 були завершені шляхом повернення виконавчих документів стягувачам на підставі статті 37 Закону України Про виконавче провадження , а тому, на думку апелянта, висновок суду про незавершеність вказаних виконавчих проваджень є таким, що не відповідає обставинам справи та повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами - постановами державного виконавця від 05 квітня 2018 року.

Посилається на те, що державний виконавець не вправі скасувати своєю постановою тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 та забезпечити вилучення інформації про нього з бази Державної прикордонної служби України, оскільки виконавчі провадження відносно боржника були завершені у зв'язку з поверненням виконавчих листів стягувачам, а свої боргові зобов'язання перед стягувачами ОСОБА_2 добровільно виконав вже після того, як державний виконавець завершив виконавчі провадження шляхом повернення виконавчих листів стягувачам.

Уважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 розділу 4 Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, яким передбачено, що інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.

Окрім того, зазначає, що не має значення те, що боржник виконав судові рішення після повернення виконавчих листів стягувачам, адже він їх виконав, а тому не має підстав для подальшого застосування щодо нього заходу забезпечення виконання зазначених судових рішень.

Заінтересовані особи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах постановлено ліквідувати Апеляційний суд міста Києва.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402- VIII , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (пункт шостий статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 суддів Апеляційного суду міста Києва переведено на посади суддів до Київського апеляційного суду.

Згідно повідомлення, опублікованого в газеті Голос України , з 3 жовтня 2018 року свою процесуальну діяльність розпочав Київський апеляційний суд.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні просив апеляційну задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходив з того, що на час звернення до суду державним виконавцем не завершені виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2, що унеможливлює вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями Печерського районного суду м. Києва.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2018 року головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що останній згідно зведеного виконавчого провадження № 45450488, до складу якого входить чотири виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_2 коштів на загальну суму 6 306 172,80 грн. 80 коп., в тому числі, 5 732 884,36 грн. сума боргу згідно судових рішень та 573 288,44 грн. 44 коп. виконавчого збору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 14 лютого 2018 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-3135/12 від 11 жовтня 2012 року, № 2-2861/11 від 19 липня 2011 року, №757/19001/13-ц від 13 листопада 2013 року, № 757/18999/13-ц від 18 листопада 2013 року.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва 14 лютого 2018 року залишено без змін.

Згідно статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань (п.5 ч.1 ст.6).

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, звернувшись з клопотанням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а також посилаючись на це в апеляційній скарзі, представник боржника зазначає про повне добровільне виконання рішень Печерського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 1 Закону України &qun";Про виконавче провадження&quxt; виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Разом з тим, чинним процесуальним законодавством на час вирішення питання щодо скасування обмеження у праві виїзду за межі України не передбачалось можливості суду скасовувати (знімати) раніше вжиті заходи щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Пунктом 4, розділу 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

У разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням, та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі ч. 2 ст. 39 Закону Про виконавче провадження державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 40 Закону)

Відповідно до пункту 4, 5 розділу 4 Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили. нформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних у разі:

винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;

винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.

У разі якщо судовим рішенням особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України до виконання зобов'язань за зведеним виконавчим провадженням, інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі постанов державного або приватного виконавця, зазначених у цьому пункті, за кожним виконавчим провадженням (виконавчим документом), що входить до складу зведеного виконавчого провадження та зазначено у судовому рішенні про тимчасове обмеження особи у праві виїзду з України.

Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України передбачено статтею 441 ЦПК України, проте цивільний процесуальний кодекс України на час постановлення ухвали не регулював порядок розгляду судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На це звертали увагу Верховний Суду України, узагальнюючи судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (узагальнення від 01.02.2013), та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 01.07.2015), зазначивши, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця. У разі врегулювання боргових зобов'язань державний виконавець виносить відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

Відмова державного виконавця скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України була підставою для оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в порядку статті 447 ЦПК України.

Таким чином, у суду були відсутні підстави для розгляду заяви представника боржника щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки чинним на час постановлення ухвали місцевим судом законодавством був встановлений інший порядок вирішення даного питання. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 березня 2018 року у справі 757/28919/17-ц.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, було покладено на державного виконавця.

Законом України від 03.07.2018 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання внесено зміни до статті 441 ЦПК України, доповнено частинами п'ятою - восьмою такого змісту: Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника .

Проте, вищевказаний Закон набрав чинності 28 серпня 2018 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали, а тому положення частини п'ятої статті 441 ЦПК України не підлягають застосуванню під час апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів уважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для розгляду заяви боржника щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки законодавством на той час був установлений інший порядок вирішення даного питання.

Виходячи зі змісту вимог статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю з закриттям провадження у справі з підстав, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія доходить висновку, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі за клопотанням ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - закриттю.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за поданням головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа за клопотанням ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай