Постанова

від 19.11.2018 по справі 910/10487/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р. Справа№ 910/10487/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Мостовенко С.М., адвокат, ордер №117494 від 19.11.2018;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-АГРО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №910/10487/18 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-АГРО" до Державного підприємства "Укрліктрави" про стягнення 4 059 787, 64 грн.

встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Укрліктрави" про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.06.2016 № 06-06 в сумі 3 291 442, 10 грн., інфляційних нарахувань в сумі 613 334, 36 грн., трьох відсотків річних в розмірі 155 011, 18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 06-06 від 01.06.2016 в частині оплати, отриманого від позивача, товару.

Відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів і про зупинення провадження у справі, яке було задоволено судом.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 призначено у справі № 910/10487/18 комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи виконаний підпис в графі "Отримав(ла)" у видаткових накладних від 05.07.2016 № РН-0000005, від 30.07.2016 № РН-0000021, від 30.07.2016 № РН-0000022, від 31.07.2016 №РН-0000013, від 31.07.2016 №РН-0000012, від 31.08.2016 № РН-0000024, від 02.09.2016 № РН-0000026, від 09.09.2016 № РН-0000030, від 21.09.2016 №РН-0000031, від 21.09.2016 № РН-0000033, від 29.09.2016 №РН-0000039, від 29.09.2016 № РН-0000042, від 29.09.2016 №РН-0000046, від 24.10.2016 № РН-0000049, від 01.11.2016 № РН-0000053, від 01.11.2016 №РН-0000058, від 15.11.2016 №РН-0000059 завідуючим складом Філії "Березоточська" ДП "Укрліктрави" ОСОБА_3 або іншою особою?

- Чи нанесено відбиток печатки (штампу) ДП "Укрліктрави" чи печатки (штампу) філії "Березоточська" ДП "Укрліктрави" у видаткових накладних від 05.07.2016 № РН-0000005, від 30.07.2016 № РН-0000021, від 30.07.2016 № РН-0000022, від 31.07.2016 №РН-0000013, від 31.07.2016 №РН-0000012, від 31.08.2016 № РН-0000024, від 02.09.2016 № РН-0000026, від 09.09.2016 № РН-0000030, від 21.09.2016 №РН-0000031, від 21.09.2016 № РН-0000033, від 29.09.2016 №РН-0000039, від 29.09.2016 № РН-0000042, від 29.09.2016 №РН-0000046, від 24.10.2016 № РН-0000049, від 01.11.2016 № РН-0000053, від 01.11.2016 №РН-0000058, від 15.11.2016 №РН-0000059 даними печатками (штампами)?

- Однією, чи різними печатками (штампами) нанесено відбитки на видаткових накладних від 05.07.2016 № РН-0000005, від 30.07.2016 № РН-0000021, від 30.07.2016 № РН-0000022, від 31.07.2016 №РН-0000013, від 31.07.2016 №РН-0000012, від 31.08.2016 № РН-0000024, від 02.09.2016 № РН-0000026, від 09.09.2016 № РН-0000030, від 21.09.2016 №РН-0000031, від 21.09.2016 № РН-0000033, від 29.09.2016 №РН-0000039, від 29.09.2016 № РН-0000042, від 29.09.2016 №РН-0000046, від 24.10.2016 № РН-0000049, від 01.11.2016 № РН-0000053, від 01.11.2016 №РН-0000058, від 15.11.2016 №РН-0000059?

Також, вказаною ухвалою провадження у справі № 910/10487/18 зупинено до отримання висновку експерта.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність невідповідності між доводами та доказами сторін щодо факту поставки товару за договором та відповідно виникненням необхідності встановити, чи дійсно видаткові накладні оформлені належним чином та підписані уповноваженим представником відповідача, призначив у даній справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів.

Відповідно, у зв'язку з призначенням експертизи провадження у справі було зупинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що матеріали даної справи містять достатні докази для встановлення обставин щодо отримання уповноваженою особою відповідача, поставленого позивачем, товару.

В судовому засіданні 19.11.2018 представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Пунктами 11 та 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга розглядається колегією суддів в частині наявності підстав як для призначення експертизи, так і зупинення провадження у справі у зв'язку з цим.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати, отриманого від позивача за договором поставки № 06-06 від 01.06.2016, товару.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що договір поставки носить фіктивний характер та був укладений без мети його реального виконання. Крім того, відповідач вказав, що підписи на поданих позивачем видаткових накладних ймовірно не належать ОСОБА_3, оскільки відрізняються один від одного та не співпадають з підписами ОСОБА_3, які містяться в інших первинних документах.

Як вже було зазначено, суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність невідповідності між доводами та доказами сторін щодо факту поставки товару за договором та відповідно виникненням необхідності встановити, чи дійсно видаткові накладні оформлені належним чином та підписані уповноваженим представником відповідача, призначив у даній справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів.

В свою чергу, колегія суддів вважає відсутніми підстави для призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Крім цього, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов'язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Суд першої інстанції, посилаючись на доводи відповідача про наявність невідповідності між доводами та доказами сторін щодо факту поставки товару за договором, не зазначив в яких саме накладних підпис ОСОБА_3 відрізняється від її підпису на іншому документі (якому саме). Більш того, пославшись на вказаний довід відповідача, суд не встановив факту невідповідності підпису (не навівши його обґрунтованих сумнівів щодо підписів на конкретних доказах).

Також, місцевий господарський суд не звернув увагу на наступне.

Так, у матеріалах даної справи (т.1, а.с.131) наявний Акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, скріплений підписами директорів та печатками ТОВ "ЕФІ-АГРО" та ДП "Укрліктрави".

У зазначеному Акті містяться данні щодо заборгованості відповідача, зокрема, й по поставленому, на підставі спірних видаткових накладних, товару.

При цьому, наявність заборгованості відповідача перед позивачем по поставленому, на підставі спірних видаткових накладних, товару було відображено ДП "Укрліктрави" в Акті, про що свідчить внесення самим відповідачем даних щодо сум заборгованості у графу Акту "кредит" по кожній зі спірних видаткових накладних.

Враховуючи не встановлення судом факту невідповідності підписів, не зазначення в яких саме доказах підпис не відповідає (відрізняється), а також з огляду на наявність зазначеного Акту звірки, не оціненого судом, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність призначення у даній справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Крім цього, слід зазначити, що підписи особи одержувача товару на спірних видаткових накладних від 05.07.2016 № РН-0000005, від 30.07.2016 № РН-0000021, від 30.07.2016 № РН-0000022, від 31.07.2016 №РН-0000013, від 31.07.2016 №РН-0000012, від 31.08.2016 № РН-0000024, від 02.09.2016 № РН-0000026, від 09.09.2016 № РН-0000030, від 21.09.2016 №РН-0000031, від 21.09.2016 № РН-0000033, від 29.09.2016 №РН-0000039, від 29.09.2016 № РН-0000042, від 29.09.2016 №РН-0000046, від 24.10.2016 № РН-0000049, від 01.11.2016 № РН-0000053, від 01.11.2016 №РН-0000058, від 15.11.2016 №РН-0000059 скріплено печаткою підприємства відповідача, що не було досліджено та оцінено судом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у матеріалах даної справи достатніх доказів для встановлення обставин отримання відповідачем товару від позивача за договором поставки № 06-06 від 01.06.2016.

Отже, підстави для призначення судової експертизи у даному випадку були відсутні.

Стаття 228 Господарського процесуального кодексу України передбачає такий вид зупинення провадження у справі як факультативний, тобто необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення судової експертизи.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Враховуючи наведене вище, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про зупинення провадження з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-АГРО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №910/10487/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №910/10487/18 скасувати.

3. Справу №910/10487/18 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.11.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко