Постанова

від 20.11.2018 по справі 906/151/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Справа № 906/151/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Огороднік К.М.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - прокурора

відповідача1: не з'явився

відповідача2: ОСОБА_2, адвоката за довіреністю від 26.06.2018р. б/н

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Поліська Нива" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.08.2018р. суддею Шніт А.В. о 13:05 год. у м.Житомирі, повний текст складено 17.08.18р. у справі №906/151/18

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Народицької селищної ради Житомирської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання незаконним та скасування рішення №644 від 02 листопада 2017 року, визнання недійсним договору оренди №259 від 02 листопада 2017 року, зобов'язання повернути земельну ділянку площею 244,80 га

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до суду про:

- визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області від 02.11.2017 №644 "Про надання ТОВ "Поліська Нива" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 244,80га";

- визнання недійсним договору оренди №259 від 02.11.2017, укладеного між Народицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", зареєстрованого Народицькою селищною радою в реєстрі земель за №259 від 02.11.2017;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" повернути земельну ділянку загальною площею 244,80га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради за межами населених пунктів, до земель запасу Народицької селищної ради Житомирської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в користування.

Позовна заява мотивована тим, що належним розпорядником спірної земельної ділянки є Кабінет Міністрів України; оскаржуване рішення від 02.11.2017 №644 "Про надання ТОВ "Поліська Нива" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 244,80га прийняте Народицькою селищною радою з перевищенням повноважень, за відсутності землевпорядної документації, технічної документації та нормативно-грошової оцінки вказаних земель.

В якості правових підстав позову прокурор посилається на ст.ст.122-125 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2018 року у справі №906/151/18 задоволено позов Керівника Коростенської місцевої прокуратури (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Героїв Чорнобиля, 10) до Народицької селищної ради Житомирської області (11401, Житомирська область, смт.Народичі, вул.Свято-Миколаївська, 175, ідентифікаційний код 04346480) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Визволителів, 33, ідентифікаційний код 37843704). Визнано незаконним та скасовано рішення Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області №644 від 02 листопада 2017 року "Про надання ТОВ "Поліська Нива" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 244,80га". Визнано недійсним договір оренди землі (попередній) №259 від 02 листопада 2017 року, укладений між Народицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", зареєстрований Народицькою селищною радою в реєстрі земель за №259 від 02 листопада 2017 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліська Нива» (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Визволителів, 33, ідентифікаційний код 37843704) повернути земельну ділянку загальною площею 244,80га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради за межами населених пунктів, до земель запасу Народицької селищної ради Житомирської області (11401, Житомирська область, смт.Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, ідентифікаційний код 04346480) у стані не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано в користування. Присуджено до стягнення з Народицької селищної ради Житомирської області (11401, Житомирська область, смт.Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, ідентифікаційний код 04346480) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, ідентифікаційний код 02909950) - 2643,00 грн. судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с.Сухарівка, вул. Визволителів, 33, ідентифікаційний код 37843704) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, ідентифікаційний код 02909950) - 2643,00 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції, з посиланням на ст. 16, 215, 216 ЦК України, ст. ст.19, 131-1, 144 Конституції України, ст. 24, п. 34 ч.1 ст. 26, ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 3, 12, 15-1, 83, 84, 122, 123, 124 Земельного Кодексу України, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, ст. 20 ГК України, ст. 34 Закону України Про оренду землі , рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі №1-рп/99 від 08.04.1999, ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 - ТОВ "Поліська Нива" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2018 року у справі №906/151/18 скасувати, позов залишити без розгляду.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції не було досліджено всіх доказів по справі не надав їм правову оцінку, а також не в повній мірі з'ясовано обставини справи.

Так, з посиланням на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" , п.2 ч.1 ст. 2 Закону України Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи , Указ Президента України Про заходи, пов'язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи , вказано, що Державним агентством України з управління зонами відчуження у 2011-2012 роках була проведена загальнодержавна дозиметрична паспортизація населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення.

Наслідком такої паспортизації є висновок Національної комісії з радіаційного захисту населення України від 26.12.2012 року № 3 про радіаційний стан населених пунктів та зміну категорій зон радіоактивного забруднення.

Згідно змісту висновків, встановлено, що щільність забруднення радіонуклідами й дози опромінення в населених пунктах Житомирщини не досягають граничного рівня відповідних зон. В наслідок чого такі зони підлягають переведенню з встановлених категорій забруднення до інших з меншими показниками чи взагалі до земель, які не вважаються радіоактивно забрудненими.

Отже, окрім проведення фактичних обстежень станом на 1996 рік та експертних висновків Нацкомісії з радіаційного захисту населення України від 26.12.2012 року, жодних інших обстежень уповноваженими на те органами не проводилось, а позивачем не подано до суду доказів на підтвердження рівня забрудненості ґрунтів за якими можна віднести земельні ділянки, надані в оренду за спірним рішенням до певної категорії забрудненості саме на час подання позову.

Визначення радіоактивного забруднення земельних ділянок, які були передані в оренду за спірним рішенням, проводилось на основі матеріалів складених Житомирською обласною проектно-розвідувальною станцією хімізації сільського господарства в 1991- 1992 роках, на даний час в результаті реорганізацій правонаступником даної установи є державна установа Інститут охорони ґрунтів України , структурним підрозділом є Житомирська філія ДУ Держгрунтохорона .

Спеціалістами даної установи було проведено радіологічне обстеження в 2016 році земель сільськогосподарського призначення, розташовані на території Базарської сільської ради, Народницького району, Житомирської області, що були виведені із сільськогосподарського користування внаслідок їх радіоактивного забруднення у результаті аварії на ЧАЕС. На підставі отриманих результатів досліджень та відповідно до ЗУ Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи , щодо питання існуючого критерію забруднення ґрунтового покриву земель зазначено: що земельні ділянки можуть використовуватись для ведення сільськогосподарського виробництва (довідка видана Житомирською філією ДУ Держгрунтохорони від 24.10.2016 року, мається в матеріалах справи).

Отже, на думку відповідача, позивачем не надано фактичних обстежень ґрунтів органами ДУ Інститут охорони ґрунтів України на підтвердження того, що за своїми показниками, зазначені землі відносяться до відповідної категорії забрудненості, та не надано доказів для порівняння доаварійного стану ґрунтів й наявного фактичного стану показників забруднення на момент подання позову.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 2, 3, 16, 167 170, 393 ЦК України, ст.ст. 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 ГПК України, розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , постанову КМУ Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014р. №442, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015р. №15, ст.ст. 2, 78, 84, 90, 122, 152 ЗК України скаржник вказує на недоведеність прокурором порушення інтересів держави. Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області має право звертатися із позовом до суду, предметом якого є вимоги заявлені у справі.

Крім того, просить врахувати позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 05.07.2018р. у справі №917/1461/17.

У відзиві на апеляційну скаргу Коростенська місцева прокуратура наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого, з посиланням на ст. 122 ЗК України, вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Базар Народицького району Житомирської області, яке згідно постанови КМУ РСР №106 від 23.07.1991р. віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення, має статус радіоактивно забруднених угідь і є землями запасу, державною формою власності, належним її розпорядником є Кабінет Міністрів України, а органом державного контролю є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13, ч.1 ст. 14, ч.3 ст.17, ч.1 ст.92, ст. 170 ЦК України, п. 2, підпунктів 13, 30 п.4, підпункту 3 п.6 Положення про Головне управління Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру №308 від 17.11.2016, Держгеокадастр та його територіальні органи не мають повноважень на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування, а також визнання недійсними укладених договорів оренди землі та зобов'язання повернути землі.

У той же час, Кабінет Міністрів України, як розпорядник спірної земельної ділянки від імені власника, яким є держава, також не наділений законодавством повноваженнями на звернення до суду із позовом про скасування актів інших органів та укладених на їх виконання правочинів, повернення земель.

Не може при розгляді апеляційної скарги враховуватись правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі №917/1461/17, оскільки предметом спору у вказаній справі були не сформовані як об'єкт цивільно-правових відносин радіоактивно забруднені землі державної форми власності, розпорядження якими не відноситься до відання органів Держгеокадастру та його територіальних органів.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Народицька селищна рада також зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області має право на звернення із позовом до суду, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі. Крім того, також просить врахувати позицію викладену у постанові ВС у складі касаційного господарського суду від 05.07.2018р. у справі №917/1461/17.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 року у справі №906/151/18 скасувати, а позовну заяву залишити без руху та просить розглядати скаргу за відсутності повноважного представника.

26.10.2018 року від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідача 1 та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення з приводу своєї позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2018 року у справі №906/151/18 скасувати, позов залишити без розгляду.

Прокурор заперечила проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2017 Народицькою селищною радою прийнято рішення №644 "Про надання ТОВ "Поліська Нива" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 244,80га" (а.с.12, т.1).

Відповідно до п.1 вказаного рішення на період виготовлення проекту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Поліська Нива" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 244,8 га із земель реформованого КСП ім. Щорса, що на території Народицької селищної ради .

На підставі вказаного рішення, 02.11.2017 між Народицькою селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (орендар) укладено договір оренди землі (попередній) №259 (а.с.13-15, т.1), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, із земель реформованого КСП ім.Щорса, Народицького району, за межами населеного пункту с.Базар.

За умовами вказаного договору в строкове платне користування строком з 02.11.2017 по 30.09.2018 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 244,80га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2 договору).

Відповідно до п. 8 договору договір укладено з 02.11.2017 року по 30.09.2018 року (одинадцять місяців).

Передача земельної ділянки загальною площею 244,80 га здійснена за актом приймання-передачі від 02.11.2017 (а.с.16, т.1).

Відповідно до інформації відділу у Народицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передана у користування земельна ділянка із земель реформованого КСП ім.Щорса площею 244,80 га розташована за межами населеного пункту згідно державної статистичної звітності форми 6-зем - категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, статус земельних ділянок - землі запасу (рядок 94 - земель запасу, гр.18 - радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві), технічна документація із землеустрою не виготовлялась, нормативно - грошова оцінка вказаних земель не розроблялась (а.с.19, 121 т.1).

Прокурор у своєму позові посилається на те, що технічна документація на вказані землі відсутня, нормативно-грошова оцінка вказаних земель не розроблялась. Відсутність у ТОВ "Поліська Нива" на момент прийняття спірного рішення розробленої землевпорядної документації щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди в силу положень ст. 123 Земельного кодексу України не створювало жодних підстав для прийняття рішення щодо передачі землі у користування.

Звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор зазначив, що розпорядником спірної земельної ділянки є Кабінет Міністрів України. Органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та Постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.15 "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а тому прокурор пред'явив цей позов в інтересах держави як позивач.

З приводу зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Як вже неодноразово зазначалося, у справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив, що оскаржуване рішення та укладений на його підставі договір оренди суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин, оскільки вказані дії вчинені селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки вказані землі розташовані за межами населеного пункту, отже є землями державної власності. Крім того, вказував, що технічна документація на вказані землі відсутня, нормативно-грошова оцінка вказаних земель не розроблялась. Відсутність у ТОВ "Поліська Нива" на момент прийняття спірного рішення розробленої землевпорядної документації щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди в силу положень ст. 123 Земельного кодексу України не створювало жодних підстав для прийняття рішення щодо передачі землі у користування. З посиланням на практику ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України" прокурор зазначив про те, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

При цьому прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є КМУ, а органом управління є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, проте його посадові особи відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27 лютого 2014 року № 794-VII Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що будь яких обмежень щодо звернення Кабінету Міністрів України із позовами до суду вказаним законом не передбачено. А тому, приходить до висновку, що прокурор не був позбавлений можливості звернутися із позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як розпорядника спірної земельної ділянки.

Разом з тим, щодо посилання прокурора на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові слід зазначити таке.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 вказаного вище Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно пп.31 п.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, згідно з підпунктом 30 пункту 4 якого Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до п.п.3 п.6 Положення про Головне управління, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, беручи до уваги наведене, судова колегія зазначає, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_3 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. ч. 1-2 ст. 84 ЗК України).

Ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 п. п. "а, б, в, г" ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судова колегія звертає увагу, що п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Так, ч. 1 ст. 393 ЦК України визначає, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналізуючи наведені норми статей 16, 393 ЦК України та статті 152 ЗК України суд апеляційної інстанції зазначає, право на оспорювання та оскарження акту органа державної влади, органа місцевого самоврядування, що стосується розпорядження або користування земельною ділянкою належить власнику, землекористувачу такої земельної ділянки або особі, яка доведе, що відповідно до законодавства звертається в інтересах цих осіб за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

Враховуючи викладене, судова колегія зауважує, що у Положенні про Головне управління Держгеокадастру в області дійсно не передбачено права посадових осіб Головного управління в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

Разом з тим, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів приймає до уваги те, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор взяв до уваги лише функції посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, не надавши жодної оцінки його правам як органу виконавчої влади, який виконує функції розпорядника відповідних земель від імені власника, яким є держава Україна.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів звертає увагу, що як КМУ так і Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області мають право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вказує, що прокурором при зверненні з позовом у цій справі в інтересах держави безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять такого повідомлення як Кабінету Міністрів України так і Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Відповідно до п.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.5 ст.174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Отже, оскільки прокурор звертаючись до суду, в порушення вищенаведених норм права, не визначив в якості позивача орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до приписів п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки прокурор не мав повноважень на її підписання.

Місцевий господарський суд на допущені прокурором порушення законодавства уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов до передчасних висновків щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду, а відтак і до задоволення його вимог.

Згідно із п.4 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до част.1 ст.278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.08.2018 року у справі №906/151/18 слід скасувати та позов Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Народицької селищної ради Житомирської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення №644 від 02 листопада 2017 року, визнання недійсним договору оренди №259 від 02 листопада 2017 року, зобов'язання повернути земельну ділянку площею 244,80 га залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" на рішення господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2018 року по справі №906/151/18 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 08 серпня 2018 року по справі №906/151/18 скасувати. Позов Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави залишити без розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №906/151/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "22" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.