Рішення

від 13.11.2018 по справі 2040/7199/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2018 р. № 2040/7199/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.09.2018р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 15.12.2017р.), ОСОБА_3 (довіреність від 13.11 20-18р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальінстю "Пивна Берлін" (вул. Данилевського, буд. 38, оф. 8,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ37366083) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивна Берлін", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.05.2018 року №0003594001 (про застосування штрафу у розмірі 17000,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку), №0003604001 (про застосування штрафу у розмірі 85000,00 грн. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії) та №0003584001. (про застосування штрафу у розмірі 85000,00 грн. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії);

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача у сфері публічно - правових відносин.

Позивач, зокрема, зазначає, що висновки акту перевірки, наведені контролюючим органом щодо встановлення факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями немаркованими марками акцизного податку встановленого зразка, а також висновки контролюючого органу про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв без відповідної ліцензії суперечать дійсним обставинам справи та документам, які були надані до перевірки. У зв'язку з наведеним, позивач вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками розгляду акту перевірки, що містив наведені вище висновки, не законними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві та з урахуванням наданих суду пояснень.

Представники відповідача позов не визнали та згідно наданого до суду відзиву зазначили, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними. Відповідач вказав, що при здійсненні перевірки та дослідженні технологічних карток, процесу та умов виготовлення та реалізації алкогольних напоїв позивачем, змісту меню, форми реалізації алкогольних напоїв власного виробництва, беручи до уваги висновок експертного дослідження, проведеного на замовлення контролюючого органу, відповідач дійшов висновку, що позивач фактично здійснює виробництво алкогольних напоїв за відсутності відповідної ліцензії, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до адміністративно-господарської відповідальності. Так само, щодо маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, відповідач дійшов висновку, що здійснюючи продаж алкогольних напоїв власного виробництва, позивач не використовує на пляшках марки акцизного податку, що тягне за собою накладення відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Провадження у справі відкрито судом 25.09.2018р.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

У період з 27.03.2018р. по 30.03.2018р. ГУ ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів з боку позивача.

За наслідками перевірки складено акт від 30.03.2018р. № 1154/20-40-40-0110/37366083, а також акт від 30.03.2018р. № 117520-40-40-01-10/37366083, за висновками яких встановлено порушення з боку позивача вимог ч. 3 ст. 2, ст. 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а також п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України.

На підставі розгляду вказаних актів перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.05.2018р. № НОМЕР_1, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, а також аналогічне рішення про застосування фінансових санкцій від 21.05.2018р. № НОМЕР_2, відповідно до якого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Крім того, контролюючим органом було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.05.2018р. № НОМЕР_3, відповідно до якого до позивача застосовано санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Досліджуючи підстави, за яких відповідач дійшов висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність застосування до позивача штрафних санкцій, суд встановив наступне.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області фактичну перевірку в даній справі було проведено за адресами здійснення позивачем підприємницької діяльності: м. Харків, вул. Свободи, 27, та м. Харків, м. Героїв небесної сотні,10. В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, як він вказав, виготовлення позивачем з метою реалізації алкогольних напоїв - настоянок Хреновуха , Шнапс , Імбирна , Смородинова , Дамська , які виготовлялися в приміщеннях кафе шляхом змішування горілки Неміров особлива (міцністю 40% об.) з плодами рослинного походження (коріння хріну, імбиру, плодами яблук, апельсину, вишні) або медом, з додаванням спецій та цукру залежно від виду продукції та подальшого їх настоювання (витримки) в скляній тарі, що, в свою чергу, призводить до зміни виду алкогольного напою з горілки на настоянку та надання первинному алкогольному напою інших властивостей - зміну його виду, складу, міцності, смаку, кольору. В подальшому вказані алкогольні напої реалізуються як на розлив для споживання на місці за ціною 23,00 грн. за 0,5 гр., так і на винос в закоркованих скляних пляшках за ціною 230,00 грн. за 0,5 л. напою.

Аналізуючи зібрану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що позивач здійснює виробництво підакцизних товарів (алкогольних напоїв) за відсутності ліцензії на даний вид діяльності, що є порушенням ч. 3 ст. 2 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

З урахуванням встановлених в ході перевірки обставин контролюючий орган також дійшов висновку, що позивач, всупереч вимог п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України, здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями власного виробництва (настоянками) в скляних пляшках, які закупорюються та опечатуються. На лицьовій стороні пляшки зазначається лише вид та назва алкогольного напою. Інші обов'язкові реквізити, зокрема, дата виробництва (розливу), найменування і місцезнаходження виробника, склад алкогольного напою та термін його придатності, міцність, місткість, відповідність ДСТУ на пляшках не зазначались.

З вказаними висновками контролюючого органу суд не погоджується та зазначає наступне.

Як встановлено судом 01.12.2017р. позивачем отримано карти обліку об'єктів торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування № ГХ-02-169 та № ГХ-09-045 (профіль підприємства (обрана спеціалізація) - кафе) (а.с. 26-27).

Об'єкти, на яких фахівцями контролюючого органу було проведено фактичну перевірку є повносервісними закладами ресторанного господарства, які відповідно до п. 3.2 ДСТУ 4281:2004 являють собою організаційну структурну одиницю у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торгівельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає та організує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. Відповідно до п. 3.5 згаданого ДСТУ повносервісний заклад ресторанного господарства є різновидом закладу ресторанного господарства з обслуговуванням офіціантами та значною часткою фірмових та замовних страв і (або) напоїв у продукції власного виробництва.

Судом встановлено, що позивач має ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 29.11.2017р. № 172031649439 та № 172038649437 (а.с. 28-29).

Сторонами у справі не заперечується, що позивач фактично здійснює згідно наявних ліцензій роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

З урахуванням приписів Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996р. № 854, які визначають, що роздрібна торгівля алкогольними напоями являє собою діяльність з їх продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства, вказана діяльність відповідача вбачається цілком законною та такою, що відповідає виданій ліцензії. При цьому слід ураховувати положення п. 22 наведених Правил, за яким продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Що стосується питання виготовлення позивачем алкогольних напоїв, як це стверджує відповідач, суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД .

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Згідно п. 4.17 ДСТУ 3297:95 Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Згідно наведеного у вказаному ДСТУ визначенню наливка - лікеро-горілчаний напій міцністю від 15,0 до 35,0 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 15,0 до 50,0 г/100 см 3, виготовлений на основі свіжої плодової сировини або напівфабрикатів.

Разом з цим вимоги ДСТУ 4257:2003 Напої лікеро-горілчані. Технічні умови передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (п.п. 4.2.1 п. 4.2). вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

З урахуванням викладеного слід розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі, тощо.

Згідно ст. 12 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового ректифікованого, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб'єктами господарювання малих виробництв виноробної продукції заборонено.

Поряд з цим чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення, крім як санітарно-епідеміологічних та тих, що пов'язані із захистом прав споживачів.

Підсумовуючи вказане слід дійти висновку, що алкогольні напої - настоянки Хреновуха , Шнапс , Імбирна , Смородинова , Дамська , про виготовлення яких без ліцензії зазначав контролюючий орган, фактично є лікеро-горілчаними напоями промислового виробництва, на які поширюються вимоги ДСТУ 4257:2003, приготовлені шляхом змішування горілки ліцензованих виробників, що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до затверджених технологічних карт, копії яких надано до матеріалів справи. Отже, беручи до уваги спосіб виготовлення вказаних настоянок, можна погодитися з доводами позивача про те, що вказані напої є коктейлями у громадському харчуванні.

Згідно висновку № 142008800-0502 від 05.05.2018р. Харківського управління з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС (а.с. 46-48) за зовнішнім виглядом, кольором та визначеними фізико-хімічними показниками (міцністю, масовими концентраціями загального екстракту та кислот) результати досліджень зразку № 1 ( Хреновуха ) відповідають вимогам ДСТУ 4257:2003; зразків №2,3 ( Смородинова ) відповідають вимогами до фізико-хімічних показників наливок.

При цьому факт придбання горілки ТМ Неміров та ТМ Столична , яка змішується при виготовленні вказаних коктейлів позивачем підтверджено відповідними первинними документами з придбання горілки (а.с. 49-51). Так само факт приготування позивачем алкогольних напоїв шляхом змішування (купажування) вже готових алкогольних виробів з іншими інгредієнтами відповідачем не заперечується.

З урахуванням викладеного суд вважає хибними висновки контролюючого органу про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв в розумінні Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та вважає достовірними доводи позовної заяви про те, що фактично позивачем здійснювалось виготовлення коктейлів, що не передбачає необхідності отримання відповідної ліцензії на право виготовлення алкогольних виробів.

Що стосується висновків про здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями немаркованими марками акцизного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до 14.1.107. Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно ст. 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлена обов'язковість та порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні, марками акцизного податку встановленого зразка. Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 зазначеного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 226.1 ст. 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Згідно п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8.5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Відповідно до п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1251 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробником зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням сум акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Враховуючи встановлені судом в даній справі обставини, за яких позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, відсутнім є його обов'язок маркувати виготовлені ним коктейлі марками акцизного податку.

Щодо доводів позовної заяви стосовно форми здійснення фактичної перевірки в даній справі, зокрема, щодо здійснення посадовими особами контролюючого органу контрольних закупок (контрольних розрахункових операцій) з придбання тютюнових виробів та алкогольних напоїв на загальну суму 380 грн., як це вказує позивач, та недотримання при цьому вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.

В даній справі відповідачем не заперечується, що посадовими особами контролюючого органу, які здійснювали фактичну перевірку в даній справі було здійснено контрольну розрахункову операцію в одному закладі позивача на суму 295,00 грн. згідно фіскального чеку від 27.03.2018р. та в другому закладі позивача на суму 115,00 грн. згідно чеку від 27.03.2018р.

Відповідачем у справі, як суб'єктом владних повноважень, належних пояснень та доказів з приводу джерел, з яких було профінансовано здійснення вказаних контрольних закупок не надано. Згідно відповіді на інформаційний запит позивача ГУ ДФС у Харківській області листом від 31.07.2018р. № 437/ЗПІ/20-40-40-01 (а.с. 79-81) надано пояснення, що діюче законодавство не містить вимог та порядку отримання матеріальних цінностей, коштів для проведення контрольної розрахункової операції та звітування про їх використання.

Суд з такими доводами відповідача погодитися не може та вказує, що згідно положень ст. 2 Закону України Про джерела фінансування органів державної влади органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, слід погодитися з доводами позовної заяви про те, що вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДФС. В тому числі вони можуть бути особистими коштами посадових осіб, які проводили фактичну перевірку.

Таким чином фактично вказані посадові особи використовували власні готівкові кошти під час перевірки та контрольної закупки, що не допускається та з чого випливає, що вони фактично звертались до співробітників закладу позивача, в якому проводилася перевірка як споживачі, а не посадові особи ДФС. При цьому такі дії вказують на можливість задоволення ними власних потреб під час здійснення перевірки, що є необґрунтованим, оскільки може викликати сумніви в неупередженості перевіряючих і може бути розцінено як провокація суб'єкта господарювання або використання службового становища в особистих цілях.

Так само суд погоджується з доводами позивача про недотримання контролюючим органом вимог щодо форми податкових повідомлень-рішень, яка встановлена Податковим кодексом України та Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015р. № 1204.

Суд зауважує, що відповідач фактично не заперечує вказаного порушення, проте зазначає згідно відзиву на позовну заяву, що вказаний недолік не має вирішального значення за умови коли спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення.

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та вказує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Відтак, контролюючий орган, як орган державної влади, має чітко та неухильно дотримуватись приписів законодавства, в тому числі тих, що стосуються встановлення порядку та форми складання рішень, які приймає контролюючий орган, що гарантує дотримання прав та свобод осіб, щодо яких прийнято такі рішення.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

Відповідач, згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України не надав належних та допустимих доказів на користь законності і обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В зв'язку з наведеним суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальінстю "Пивна Берлін" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.05.2018 року №0003594001 (про застосування штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00коп. за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку), №0003604001 (про застосування штрафу у розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00коп. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії) та №0003584001. (про застосування штрафу у розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн.00коп. за виробництво алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії).

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПИВНА БЕРЛІН (податковий номер 37366083) суму судового збору в розмірі 2805,00 грн. (дві тисячі вісімсот п'ять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 22 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Панченко