Постанова

від 11.12.2008 по справі 2а-414/2008

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-414/2008 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Громової Л.В.

при секретарі Волошко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі, третя особа Конотопське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Сумській області про зобов'язання провести нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни », -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та прохає суд зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3692 грн. 70 коп., свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, у 2006-2007 роках допомога їй як дитині війни не виплачувалася та сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки становить 2733 грн. 30 коп. З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком та сума недоотриманої нею допомоги за 2008 рік становить 959 грн. 40 коп. Таким чином, загальний розмір недоплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни становить 3692 грн. 70 коп. Прохає також поновити пропущений строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки про їх порушення дізналася лише у жовтні 2008 року .

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримує , просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечує та пояснила, що позивачка дійсно є дитиною війни та має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В той же час, статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України. Органи Пенсійного фонду України , відповідно до ст. 6, 19 Конституції України, повинні діяти на підставі своїх повноважень та відповідно до Законів України, ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік» передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни за результатами виконання державного бюджету у порядку, визначеному КМУ України, Оскільки на законодавчому рівні не було врегульовано, яким саме органом та за рахунок яких коштів та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій, то підвищення пенсій дітям війни у 2006 році проведено не було. Що стосується проведення виплат у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. ст. 71, 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік ». Тобто, вимоги позивачки щодо виплати підвищення пенсії за період з 09.07.07 є такими, що не суперечать чинному законодавству. Проте, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був відсутній. У зв»язку з цим, Пенсійний фонд України звернувся за роз»ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України. В листі № 21-26-561 від 31.08.07 Міністерство юстиції України зазначило, що питання пов»язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення пенсії особам, які мають статус дітей війни буде вирішено у законодавчому порядку і що підвищення пенсій буде проведене лише після прийняття відповідного законодавчого акту. Так як механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України питання щодо розмірів підвищення пенсій особам, яким встановлено статус дитини війни в 2006, 2007 роках має бути вирішено після його законодавчого врегулювання. Це питання було врегульовано Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказане підвищення становить з 01.01.08 - 47 грн., з 01.04.08 - 48 грн. 10 коп., з 01.07.08 - 48

грн. 20 коп., з 01.10.08 - 49 грн. 80 коп. та було виплачене в повному обсязі. Після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп / 2008 рік , постановою КМУ України від 28.05.08 № 530 (п.8) встановлено, що дітям війни до пенсії проводиться підвищення в таких розмірах - з 22.05.08 - 48, 10, з 01.07.08 - 48 грн. 20 коп., з 01.10.08 - 49 грн. 80 коп. Вказані підвищення і були проведені . Вважає, що управління ПФУ в Конотопському районі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав людини. Крім того, прохає суд застосувати строк позовної давності, так як про розмір підвищення пенсії було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, тобто з січня 2006 року.

Третя особа: Конотопське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Сумській області до судового засідання не з"явилися, надали заяву, в якій просять справу слухати без їхньої участі, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 9 ) та має право на пільги , встановлені законодавством для дітей війни.

Даний факт відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 вказаного закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник відповідача не заперечує, що розрахунок та виплата щомісячної державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України "Про статус дітей війни» покладені на управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі, яке і має бути відповідачем по даній справі.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на 2006 рік зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет» неконституційними визнані не були та нарахування і виплата державної соціальної підтримки дітям війни у 2006 році не проводилася.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Ст. 111 вказаного закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 рік, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, відповідно до ст. ст. 61 та 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі, в межах та у спосіб.що передбачені законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку управління ПФУ в Конотопському районі не було допущено порушення прав щодо виплати їй державної соціальної підтримки як дитині війни за 2006 рік та з січня 2007 р. до 9 липня 2007 року.

В той же час, суд вважає, що з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, управління ПФУ України в Конотопському районі мало проводити підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд вважає, що посилання відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині підвищення пенсії дітям війни за 2007 рік на відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» та лист Міністерства юстиції України № 21-46-561 від 31.08.2007 року є необгрунтованими та не можуть обмежувати права позивачки як дитини війни.

У листі Міністерства юстиції України № 21-46-561 від 31.08.2007 року на звернення Пенсійного фонду України від 06.08.2007 року, зазначено, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Суд вважає, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" ця норма Закону втратила чинність, а ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Пунктом 41 розділом П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 вказаного закону була викладена в новій редакції, якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки,  встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 14 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії підвищується на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено в судовому засіданні позивачці у 2008 році здійснювалася виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.21).

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 рік у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу І, п.п. 61, 62, 63, 66 розділу П, п.3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу І., п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення п. 36-100 розділу П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року управління ПФУ України в Конотопському районі мало проводити підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача про те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року управлянням ПФУ в Конотопському районі підвищення пенсій дітей війни здійснювалося відповідно до п. 8 постанови КМУ України від 28.05.08 № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та проводилося в таких розмірах: з 22 травня -48 грн. 10 коп., з 1 липня - 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня - 49 грн. 80 коп., оскільки рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, а інші нормативні акти мають прийматися у точній відповідності з Конституцією та Законами України. При наявності розбіжностей між законами і підзаконними нормативними актами, має застосовуватися закон.

Крім того, ч. 2 - 4 ст. 9 КАС України визначено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною. Радою України. Суд застосовує інші нормативні акти, прийняті на підставі Конституції, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд вважає, що за період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно відповідачем було допущено порушення прав позивачки щодо підвищення пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто право на отримання державної соціальної підтримки як дитині війни.

В той же час, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В судовому засіданні представник управління ПФУ в Конотопському районі наполягає на тому, що

позивачкою пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом , а тому в задоволенні вимог слід також відмовити у зв"язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

В свою чергу, позивачка ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та проведення відрахування строку звернення до адміністративного суду з жовтня 2008 року, коли дізналася про порушення своїх прав.

Проте, суд критично оцінює пояснення позивачки про те, що про порушення своїх прав дізналася у жовтні 2008 року, так як державна соціальна підтримка як- дитині війни (підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком), про нарахування якої прохає , носить щомісячний характер, заборгованості з виплати пенсії не було та про порушення своїх права мала дізнатися безпосередньо при отриманні пенсії.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 29 жовтня 2008 року (а.с. 3).

Управління Пенсійного фонду України у Конотопському районі протягом 2006-2008 років не визнавало право позивачки на отримання підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується судом в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про зобов»язання управління ПФУ в Конотопському районі нарахувати як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік та за період з 1 січня по 29 жовтня 2008 року, з поважних причин (тривала хвороба, виїзд за межі України, відрядження тощо), а незнання діючого законодавства не може бути визнано поважною причиною пропущення строку звернення до адміністративного суду та суд вважає, що про порушення своїх прав позивачка повинна була дізнатися безпосередньо після отримання пенсії без відповідного підвищення як дитині війни

Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України» , Пенсійний фонд України реалізує свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління; рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів

Таким чином, рішення про призначення та перерахунок пенсії позивачки, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України у Конотопському районі, за місцем проживання позивачки.

За таких обставин, суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі слід зобов»язати провести перерахунок державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 жовтня 2007 року по грудень 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно.

Керуючись ст. 6, 19, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про державний бюджет на 2006-2008 роки», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду україни від 09.07.07 № 6-рп/2007 рік, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст.3, 10, 69-71, 99, 100, 158-161 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі провести нарахування ОСОБА_1 державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 жовтня 2007 року по грудень 2007 року включно та провести перерахунок державної соціальної підтримки як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги - протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.