Постанова

від 14.11.2018 по справі 804/4808/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/4808/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року (головуючий суддя - Верба І.О.) в адміністративній справі

за позовом Державного підприємства Придніпровська залізниця

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Придніпровська залізниця (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року №000752500 та №000742500, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

В обґрунтування позову зазначено наступне (т.1 а.с.3-13): на час здійснення спірних господарських операцій всі їх учасники були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість, податкові накладні були своєчасно зареєстровані, відтак перепон з приводу укладення та виконання будь-яких господарських договорів з ДП Укрзалізничпостач , а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за договорами у Позивача не було, що взагалі не враховано перевіряючими в ході проведення позапланової перевірки. Крім того, правомірність дій Залізниці підтверджується відповідними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №804/503/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 23 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, суд:

- визнав нечинними та скасував податкові повідомлення-рішення №000752500 та №000742500 від 31.10.2013 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів;

- в іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №804/503/14 скасовано, та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.10 а.с.168-173).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року адміністративний позов Державного підприємства Придніпровська залізниця до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. (т. 16, а.с. 169-187).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган зробив висновок про неможливість постачання товару на підставі відомостей інформаційних баз даних, та вхідного акту, проте відповідно до норм податкового законодавства не ініціював та не забезпечив проведення зустрічних звірок, зробивши висновки, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (т. 16, а.с. 217-225).

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи та дійшов не вірних висновків, зокрема, не врахував те, що при документальному підтвердженні господарських відносин Позивача з ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (код за ЄДРПОУ 19014832) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року був використаний акт про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (код за ЄДРПОУ 19014832) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року від 29.05.2013 року №614/42-10/19014832 Окружної ДПС-Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС. По контрагентах ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач актами ДПС встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) та при реалізації товарів (робіт, послуг) покупцям, в результаті чого здійснені висновки по перевіркам щодо вчинення підприємствами нікчемних правочинів. Усі операції купівлі-продажу вищенаведеними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача . В подальшому товар, який був придбаний у вищезазначених підприємств, ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач реалізовано на залізниці України на виконання укладених договорів в т.ч.: ДП Придніпровська залізниця - договір від 25.12.2009 р. №ЦХП-20110. Зазначене свідчить про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Позивачем - ДП Придніпровська залізниця подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що посилання контролюючого органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для Позивача, так само Позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Представники Відповідача, кожен окремо, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник Позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши пояснення представників сторін, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів наказом від 16.07.2013 року №43 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Придніпровська залізниця .

15.10.2013 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт №252/25.3-01073828 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Придніпровська залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (код ЄДРПОУ 19014832) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (т.1 а.с.15-54).

Згідно висновку акту перевірки від 15.10.2013 року №252/25.3-01073828, перевіркою виявлені порушення (т.1 а.с.15-54):

- пункту 4.1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 з врахуванням положень пункту 1.23 статті 1, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 з урахуванням пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (який діяв на момент вчинення правопорушення), підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 з урахуванням положень пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП Придніпровська залізниця занижено податок на прибуток на суму на суму 14249060,15 грн., у тому числі по періодах: з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року на суму 6015618,51 грн., у тому числі: ІІІ квартал 2010 року 1515165,04 грн.; ІV квартал 2010 року 1100632,09 грн.; І квартал 2011 року 3399821,38 грн.; з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року на суму 8243508,74 грн., у тому числі: ІІ квартал 2011 року 6124110,26 грн.; ІІІ квартал 2011 року 2109331,38 грн.;

- підпункт 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (який діяв на момент вчинення правопорушення), підпункт 14.1.36, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП Придніпровська залізниця занижено податок на додану вартість на суму 7097281,455 грн.

Листом від 28.10.2013 року №12328/10/25.3 контролюючим органом, за результатами розгляду заперечень платника податків на акт перевірки (т.1 а.с.55-59), повідомлено про не підтвердження останнім правомірності віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат товарів та послуг по взаємовідносинам з ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач , у зв'язку із чим висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства є правомірними та обґрунтованими (т.1 а.с. 60-73).

31.10.2013 року на підставі акту перевірки від 15.10.2013 року №252/25.3-01073828 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.74-75):

- №000752500, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 072 799,52 грн., з них за основним платежем на суму 7097281,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 975 518,07 грн.;

- №000742500 яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 903 010,43 грн., з них за основним платежем на суму 14 249 060,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 653 950,28 грн.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV; Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Надаючи оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські взаємовідносини між Позивачем та ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач здійснені в межах правочинів, які повністю відповідають вимогам закону, господарські операції мають реальний характер, складені первинні документи оформленні належним чином, а отримані ТМЦ використанні у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, між ДП Придніпровська залізниця (покупцем) та ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач (постачальником) було укладено договір від 20.01.2010 року №ЦХП-20110 та від 25.12.2009 року №ПР/НХ-107/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (т.1 а.с.171-174).

ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач укладено договори поставки із контрагентами на постачання товару, який перевозився безпосередньо від контрагентів ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач до структурних підрозділів ДП Придніпровська залізниця автомобілями та залізничним транспортом.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів Позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні. При цьому рух коштів між ДП Придніпровська залізниця та ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій, Позивач використовував придбані товари у власній господарській діяльності, про що свідчать надані документи про рух товарів та їх використання.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги той факт, що в даній справі контролюючий орган зробив висновок про неможливість постачання товару між Позивачем та ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач на підставі відомостей інформаційних баз даних, та вхідного акту від 29.05.2013 року №614/42-10/19014832, проте відповідно до норм податкового законодавства не ініціював та не забезпечив проведення зустрічної звірки, зробивши висновки, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, в акті перевірки Позивача та додатках до нього не відображені відомості щодо постачання товару Позивачу в розрізі контрагентів ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач , відсутній опис операцій по постачанню від кожного контрагента ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач та виявлених порушень, також відсутні розрахунки донарахованих сум податків Позивачу по кожному такому контрагенту. Акт не містить опису та доданих документів на підтвердження порушень, здійснених такими контрагентами, обмежуючись лише переліком контрагентів та посиланням на вхідний акт від 29.05.2013 року №614/42-10/19014832 (т.1 а.с.20 звор.бік.-21, 27, 53 звор.бік).

В акті перевірки Позивача контролюючим органом описані порушення, допущені по ланцюгу з ТОВ Моховате при порушенні обліку амортизаційних відрахувань (т.1 а.с.32-33), з ТОВ ГТС ОІЛ при порушенні формування податкового кредиту (т.1 а.с.47-47 звор.бік). Порушень, допущених іншими поставниками ДП Укрзалізничпостач акт перевірки, не містить, докази на підтвердження порушень, окрім акта перевірки ДП Укрзалізничпостач від 29.05.2013 року №614/42-10/19014832 Відповідачем не надано.

При цьому, за результатами перевірки ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач на підставі акту перевірки від 29.05.2013 року №614/42-10/19014832 були винесені, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2013 року №0000774210, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2853829 грн., в тому числі за основним платежем 2298330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 555499 грн.

- від 14.06.2013 року №0000784210, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2221874 грн., в тому числі за основним платежем 1777499 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 444375 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення стосуються правовідносин із контрагентом ТОВ Моховате , та які були предметом судового спору в адміністративній справі 826/11828/13-а та скасовані постановою від 05.11.2013 року Окружного адміністративного суду м. Києва по цій справі, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 24.12.2013 року, ухвалою касаційного суду від 18.03.2014 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник контролюючого органу повідомив про відсутність підтвердження винесення податкових-повідомлень рішень ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач відносно операцій із іншими контрагентами.

Крім того, під часу розгляду справи встановлено наявність судових рішень у справах №805/1322/14, №813/8044/13, №826/17310/13-а, №826/2760/14 у яких предметом спору були податкові-повідомлення рішення винесені залізницям щодо операцій із ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач , винесені із врахуванням акту перевірки 29.05.2013 року №614/42-10/19014832. Судові рішення у зазначених справах прийняті на користь платників податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Слід зазначити й те, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, контролюючий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між Позивачем та його контрагентом у перевіряємий період, що свідчить про протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 10 квітня 2018 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі №804/4808/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та регулятивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 20 листопада 2018 р.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова