Постанова

від 22.07.2021 по справі 804/4808/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 804/4808/17

адміністративне провадження № К/9901/68453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника відповідача - Попова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 (суддя - І.О. Верба) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (колегія суддів: В.В. Мельник, Д.В. Чепурнов, С.В. Сафронова) у справі №804/4808/17 за позовом Державного підприємства Придніпровська залізниця до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Придніпровська залізниця звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекцієї з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 року №000752500 та №000742500, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки господарські операції з ДП Укрзалізничпостач є реальними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №000752500 та №000742500 від 31.10.2013, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Рішення судів мотивовано тим, що контролюючий орган зробив висновок про неможливість постачання товару на підставі відомостей інформаційних баз даних, та вхідного акту, проте відповідно до норм податкового законодавства не ініціював та не забезпечив проведення зустрічних звірок, зробивши висновки про порушення податкового законодавства позивачем , які не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому було встановлено, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських операцій з ДП Укрзалізничпостач не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, позбавляють первинних документів юридичної сили. Отже, за наслідками здійснення господарських операцій за вказаними операціями, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначені валові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити повністю.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами встановлено, що 15.10.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт №252/25.3-01073828 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Придніпровська залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (код ЄДРПОУ 19014832) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року .

Згідно висновку акту перевірки від 15.10.2013 №252/25.3-01073828, перевіркою виявлені порушення:

- пункту 4.1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 з врахуванням положень пункту 1.23 статті 1, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 з урахуванням пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (який діяв на момент вчинення правопорушення), підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 з урахуванням положень пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП Придніпровська залізниця занижено податок на прибуток на суму на суму 14249060,15 грн., у тому числі по періодах: з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року на суму 6015618,51 грн., у тому числі: ІІІ квартал 2010 року 1515165,04 грн.; ІV квартал 2010 року 1100632,09 грн.; І квартал 2011 року 3399821,38 грн.; з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року на суму 8243508,74 грн., у тому числі: ІІ квартал 2011 року 6124110,26 грн.; ІІІ квартал 2011 року 2109331,38 грн.;

- підпункт 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (який діяв на момент вчинення правопорушення), підпункт 14.1.36, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ДП Придніпровська залізниця занижено податок на додану вартість на суму 7097281,455 грн.

Листом від 28.10.2013 №12328/10/25.3 контролюючим органом, за результатами розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, повідомлено про не підтвердження останнім правомірності віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат товарів та послуг по взаємовідносинам з ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач , у зв`язку із чим висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства є правомірними та обґрунтованими.

31.10.2013 на підставі акту перевірки від 15.10.2013 року №252/25.3-01073828 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №000752500, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 072 799,52 грн., з них за основним платежем на суму 7097281,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 975 518,07 грн.;

- №000742500 яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 14 903 010,43 грн., з них за основним платежем на суму 14 249 060,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 653 950,28 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду, який позов задовольнив, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), чинного на час виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень Закону №168/97-ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому у відповідності до пункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХІV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника на формування податкового кредиту і валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, суди дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг чи отримання відповідного доходу від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Очевидним є те, що висловлені доводи відповідача в акті перевірки, з якими він пов`язує факти виникнення права у позивача суми податкового кредиту, з огляду на недотримання його контрагентом, - ДП Укрзалізничпостач податкової дисципліни, а також наявності податкової інформації отриманої з вхідного акту податкової перевірки від 29.05.2013 №614/42-10/19014832 про не підтвердження його правовідносин із рядом інших підприємств суперечить наведеним приписами Закону №168/97-ВР та ПК України.

При цьому, варто звернути увагу, що суд першої інстанції, про що також відзначив суд апеляційної інстанції, витребував такий акт податкової перевірки, який долучений до матеріалів справи. Оцінивши такий доказ в поєднанні із іншими документами первинного обліку, які були створені на виконання укладеної між позивачем і ДП Укрзалізничпостач угоди поставки товару, суди встановили, що він не може слугувати на користь доводам відповідача про ухилення підприємств від сплати податків і зборів.

Водночас під часу розгляду справи судами встановлено наявність судових рішень у справах №805/1322/14, №813/8044/13, №826/17310/13-а, №826/2760/14 у яких предметом спору були податкові-повідомлення рішення винесені залізницям щодо операцій із ДП МТЗЗТУ Укрзалізничпостач , винесені із врахуванням акту перевірки 29.05.2013 №614/42-10/19014832. Судові рішення у зазначених справах прийняті на користь платників податків.

Крім того, Верховний Суд відзначає, що судом першої інстанції в рамках даної справи було витребувано і досліджено всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Так судами досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та ДП Укрзалізничпостач договору від 20.01.2010 №ЦХП-20110 та від 25.12.2009 року №ПР/НХ-107/НЮ (подвійний номер і дата), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю продукцію виробничо-технічного призначення.

Оприбуткування вказаних операцій, у тому числі зберігання, транспортування та подальша реалізації придбаних позивачем у згадуваних постачальників ТМЦ підтверджується належно оформленими первинними документами: податкові/видаткові накладні, ТТН, акти приймання-передачі товару, платіжні доручення, які підтверджують оплату приданих позивачем ТМЦ. Зміст та обсяг таких документів досліджено судами.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач не допустив порушень вимог податкового законодавства, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник