Постанова

від 15.11.2018 по справі 813/19/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/982/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Консисторії Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви до Львівської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату с. Подорожнє Стрийського району Львівської області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, за апеляційними скаргами Львівської обласної державної адміністрації, Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату с. Подорожнє Стрийського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (суддя першої інстанції Костецький Н.В., м. Львів, повний текст складено 26.07.2018),

В С Т А Н О В И В :

Консисторія Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату с. Подорожнє Стрийського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 04.11.2016 № 853/0/5-16 Про статут релігійної громади .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 04.11.2016 № 853/0/5-16 Про статут релігійної громади . Судовий збір в розмірі 1378 грн присуджено на користь Консисторії Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення й постановити нове - про відмову в позові. Львівська обласна державна адміністрація в апеляційній скарзі зазначила, що спірне розпорядження про реєстрацію змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с. Подорожнє Стрийського району від 17.09.1991 було прийнято у відповідності до ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійної організації . Рішення про внесення змін до статуту було прийняте відповідними парафіяльними зборами, які відбулися 25.09.2016, що засвідчується протоколом таких зборів. Згідно з п. 6.1. статуту Релігійної громади Української автокефальної православної Церкви с. Подорожнє Стрийського району, зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради № 733 від 27.12.1991, у новій редакції зареєстровано розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 04.11.2016 № 583/0/5-16, право внесення змін і доповнень до даного статуту мають парафіяльні збори в тому ж порядку і в той термін, що і реєстрація статуту згідно із ст. 14 Закону. Отже, саме рішення парафіяльних зборів є правомірною підставою для внесення змін чи доповнень до статуту релігійної громади. Позивачем не надано доказів, які б могли бути підставою для скасування розпорядження голови Львівської ОДА № 853/0/5-16 від 04.11.2016, оскільки Львівська обласна державна адміністрація як виконавчий орган дотрималася процедури і реалізувала право релігійної громади вільно переходити з одного канонічного підпорядкування до іншого. Дане розпорядження стосується лише третьої особи та впливає на її права, інтереси, а позивач в даному випадку не є суб'єктом та учасником правовідносин щодо реєстрації проведених змін до статуту релігійної громади. Крім того, на парафіяльних зборах від 25.09.2016 обговорювалось питання щодо зміни канонічного підпорядкування. Прийняття рішення щодо переходу з одного канонічного підпорядкування в інше є волею кожної особи та внутрішньою справою громади, яка у спірному випадку висловилася про зміну канонічного підпорядкування. Відповідач у спірних правовідносинах виступає лише реєструючим органом, та не наділений компетенцією перевіряти правомірність рішень релігійної громади. Рішення парафіяльних зборів не скасовано в порядку чинного законодавства, а посилання позивача на їх недійсність об'єктивно не підтверджені.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 4 листопада 2016 року головою Львівської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 853/о/5-16 Про статут релігійної громади .

Згідно цього розпорядження було вирішено зареєструвати зміни до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви с. Подорожнє Стрийського району Львівської області (статут зареєстровано рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року № 733), виклавши статут у новій редакції як статут Української Православної церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області.

Задовольняючи позов про визнання протиправним зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції виходив з того, що при затвердженні статуту в новій редакції не було дотримано порядку та процедури його прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації. Прийняття рішення про внесення змін до статуту порушило право членів громади на участь в прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, тобто фактично порушило їх право на свободу віросповідання, гарантоване ст. 35 Конституції України та ст. 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Дослідивши спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Згідно з частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII Про свободу совісті та релігійні організації церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом ст. 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами 3 та 6 статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам та що зміни і доповнення до статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації у тому ж порядку і в ті ж терміни що і реєстрація статутів (положень).

Згідно ст. 16 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Судом встановлено, що 2 листопада 1991 року була створена парафія (релігійна громада) Української Автокефальної православної Церкви (УАПЦ) у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області, що підтверджується відповідним Статутом згаданої парафії УАПЦ с. Подорожнє Стрийського району Львівської області від 02.11.1991, який був затверджений керуючим Львівсько-Галицькою Митрополією Української Автокефальної Православної Церкви 14.11.1991 та зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів 27.12.1991, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію релігійної громади №733/206 від 27.12.1991. Копії цих документів були приєднані до матеріалів справи, а оригінали досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.1 Статуту релігійної громади с. Подорожнє Стрийського району Львівської області від 02.11.1991 парафія УАПЦ церкви Богоявлення Господнього у с. Подорожнє є релігійною організацією добровільно об'єднаних громадян Православного віро визнавання, мета якої - задоволення своїх духовних потреб.

Згідно із п. 1.3 Статуту парафія в своїй діяльності керується Церковним уставом, вказівками Церковних управління і центру, не виходячи за межі Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Згідно пункту 5.1 Статуту зазначеної релігійної громади на чолі кожної парафії стоїть Настоятель в священному сані, який на прохання віруючих призначається Єпархальним Архієреєм на дану парафію.

Пунктом 5.4 Статуту чітко встановлено, що настоятель є головуючим на Парафіяльних Зборах.

Згідно із п. 5.9 зазначеного Статуту Парафіяльні Збори складаються з членів, які утворюють дану парафію: кліриків, мирян, які досягли 18-річного віку, перебувають у церковному спілкуванні та відзначаються християнською мораллю.

Згідно п. 5.13 Статуту протокол засідання Парафіяльних Зборів підписує голова зборів і секретар.

Згідно п. 6.1 Статуту право внесення змін і доповнень до статуту мають Парафіяльні Збори в тому ж порядку, що і реєстрація Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи, до 22 серпня 2016 року настоятелем храму Богоявлення Господнього с.Подорожнє Стрийського деканату Львівської єпархії УАПЦ був митрофорний протиірей ОСОБА_4.

Указом керуючого Львівської єпархії УАПЦ від 22 серпня 2016 року м. Михайла Яксманицького було звільнено від обов'язків настоятеля.

Указом Львівської єпархії УАПЦ від 9 вересня 2016 року митрофорний протиірей ОСОБА_5 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки настоятеля церкви Богоявлення Господнього с. Подорожнє Стрийського деканату Львівської єпархії УАПЦ.

11 жовтня 2016 року до голови Львівської обласної державної адміністрації звернулися громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які у заяві повідомили про утворення ними релігійної організації релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району і подали на реєстрацію статут релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області у новій редакції, прийнятий 25 вересня 2016 року на загальних зборах релігійної громади парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області у зв'язку із зміною конфесійної належності релігійної громади з Української Автокефальної Православної Церкви на Українську Православну Церкву Київського Патріархату. У цій заяві зазначено, що керівником даної релігійної громади є ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 38).

Отже, цією заявою вищевказані громадяни повідомили про утворення нової релігійної організації з новим керівником.

Згідно поданого для реєстрації змін до Статуту релігійної громади Української Автокефальної православної Церкви (УАПЦ) у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області протоколу загальних парафіяльних зборів від 25 вересня 2016 року, цей документ зафіксував рішення Парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області (т. 1 а.с. 33-34).

Отже, на реєстрацію відповідачу було подано зміни до Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області, прийняті на підставі рішення Парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє, що не відповідає чинному законодавству, адже відсутнє відповідне рішення загальних зборів віруючих громадян саме релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у с. Подорожнє.

Доводи відповідача про те, що має місце описка у зазначеному документі, так як з його змісту зрозуміло, що відбувалися саме Парафіяльні збори релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви у с. Подорожнє, є безпідставним, адже в тексті цього документу також не зазначено, що відбулися збори саме цієї релігійної громади.

При цьому, у протоколі зборів зазначено лише кількість осіб, що взяли участь, однак відсутня ідентифікація учасників, які приймали участь у цьому заході, що б дала змогу встановити належність громадян до певної релігійної громади.

Отже, відповідач дійшов висновку про описку на підставі припущень без відповідного документального підтвердження.

Слід зазначити, що у наданому для реєстрації протоколі не зазначено про участь у Парафіяльних зборах релігійної громади призначеного Указом Львівської єпархії УАПЦ від 9 вересня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки настоятеля церкви Богоявлення Господнього с. Подорожнє Стрийського деканату Львівської єпархії УАПЦ митрофорного протиірея ОСОБА_5, хоча у відповідності до пункту 5.4 Статуту парафії Української Автокефальної Православної Церкви у с. Подорожнє чітко встановлено, що настоятель є головуючим на Парафіяльних Зборах.

Поданий для реєстрації документ був підписаний в якості голови зборів ОСОБА_3, хоча немає доказів наділення цієї особи вказаними повноваженнями. У протоколі зборів, що були подані на реєстрацію до Львівської обласної державної адміністрації, таке рішення відсутнє.

ОСОБА_3 не був настоятелем храму Богоявлення Господнього, а таким являвся протиірей ОСОБА_5 і саме він був уповноважнний головувати на Парафіяльних зборах релігійної громади Української Автокефальної православної Церкви (УАПЦ) у с. Подорожнє і відповідно підписувати протокол.

Отже, у Львівської обласної державної адміністрації були відсутні достатні підстави вважати цей документ належним доказом волевиявлення релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в с. Подорожнє про зміну конфесійної приналежності і внесення змін до статуту релігійної організації.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що сторонами не порушувалося питання щодо встановлення описки у найменуванні протоколу від 25 вересня 2016 року. А тому, з поданих документів (протоколу зборів і заяви про реєстрацію статуту) вбачається, що до відповідача звернулася саме новостворена релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Богоявлення Господнього у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області, а не релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви у с. Подорожнє.

Враховуючи викладене, реєстрація змін до Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви у с. Подорожнє Стрийського району Львівської області щодо зміни конфесійної належності без подання доказів дійсного здійснення такого волевиявлення членами зазначеної релігійної громади і оформлення у відповідності до ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та Статуту релігійної громади с. Подорожнє Стрийського району Львівської області від 02.11.1991 є неприпустимим.

Доводи третьої особи про проведення у 1992 році Всеукраїнського об'єднуючого собору Української Православної Церкви та Української Автокефальної Православної Церкви з утворенням Української Православної Церкви Київського Патріархату і припинення існування Української Автокефальної Православної Церкви, а тому втрату чинності статуту парафії Української Автокефальної православної Церкви у с. Подорожнє суд правильно відхилив, оскільки відсутні належні докази існування такого факту. Натомість матеріалами справи підтверджено існування юридичної особи релігійної організації Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви села Подорожнє (зокрема згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Крім цього, судом не встановлено, а сторонами не надано доказів того, що станом на момент прийняття оскарженого розпорядження Львівської обласної державної адміністрації було у встановленому порядку прийнято рішення щодо недійсності статуту церкви Богоявлення Господнього села Подорожнє Стрийського району, а тому відсутні підстави для неврахування положень цього документу при внесенні змін до статуту.

Доводи представника третьої особи щодо публікації у місцевій газеті оголошення про недійсність даного документу є безпідставними, адже відповідного рішення прийнято не було і в матеріалах реєстраційної справи таке відсутнє.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що орган, який здійснює реєстрацію змін та доповнень до статуту релігійної організації, повинен був пересвідчитись щодо дотримання релігійною громадою порядку прийняття рішення про внесення змін та доповнень до статут та правильність оформлення цього рішення з дотриманням вимог, передбачених законом та статутом відповідної релігійної організації.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Проте, зі змісту пункту 146 рішення Європейського суду з прав людини у справі Свято-Михайлівська парафія проти України від 14 червня 2007 року (заява N 77703/01), яка була предметом розгляду у Верховному Суді України, вбачається, що рішення релігійної організації про внесення змін до статуту лежать в площині приватного права та не мають бути об'єктом втручання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, пунктом 147 цього рішення визначено, що внутрішня структура органів релігійної організації визначається її статутом.

Отже, відповідач, здійснюючи реєстрацію змін до Статуту релігійної громади, порушив чинне законодавства щодо порядку прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації змін до статуту релігійної організації, і здійснив реєстрацію документа, що не відповідає вимогам статтей 12, 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

До того ж, відповідач, зареєструвавши вказаний статут в новій редакції, порушив права громади Української Автокефальної Православної церкви с.Подорожнє Стрийського району Львівської області.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №807/3565/14

Доводи апелянта про те, що позивач не являється учасником спірних правовідносин, а тому оскаржуване розпорядження не впливає на його права та інтереси, суд відхилє, так як згідно п. 1.1 Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с. Подорожнє Стрийського району від 17 вересня 1991 року, парафія є первинною складовою Львівсько-Галицької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Згідно п. 1.2 Статуту парафія знаходиться під канонічним управлінням правлячого архієрея. Відповідно до п. 1 Статуту релігійної організації Консисторія Львівської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви , прийнятого рішенням єпархіальних зборів Львівської єпархії 12 грудня 2012 року, що зареєстрований Наказом Міністерства культури України №142 від 5 березня 2013 року, Консисторія представляє Львівську єпархію і є частиною Української Автокефальної Православної Церкви. Отже, оскільки рішення відповідача про реєстрацію змін до Статуту релігійної громади, яка є частиною Української Автокефальної Православної Церкви, її права порушені, а тому позивач вправі здійснювати представництво зазначеної релігійної організації.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Львівської обласної державної адміністрації, Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату с. Подорожнє Стрийського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 813/19/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст складено 22 листопада 2018 року.