Постанова

від 22.11.2018 по справі 813/2116/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1263/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.

представника позивача Мироненка Д.В.,

представника позивача Гавриляка Р.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 813/2116/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец Оіл Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гулик А.Г. в м. Львові Львівської області 10.07.2018 року, згідно з журналом судового засідання 13:35 год., повний тест судового рішення складено 16.07.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спец Оіл Сервіс (далі ТзОВ Спец Оіл Сервіс , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 702824/38540625 від 16.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 264 від 20.04.2018, № 703057/38540625 від 16.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 273 від 25.04.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивачем не надано копій договорів, зокрема, зовнішньоекономічного контракту, первинних документів щодо постачання (придбання) товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Апелянт окремо звертає увагу суду на те, що позивачем було скеровано документи в порушення Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , оскільки два з чотирьох документів, надісланих позивачем на адресу відповідача як додаток до пояснень про розблокування податкової накладної, пошкоджені та не відкриваються.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач, відповідно до положень ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у визначені судом строки надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

У відзиві, позивач зазначає, що на порушення ним Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідач не посилався у суді першої інстанції та не зазначив, які саме документи не відкривалися, не надано доказів цієї обставини. Крім того, у суді першої інстанції позивачем було доведено надання відповідачу всіх необхідних для реєстрації податкових накладних документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач ТзОВ Спец Оіл Сервіс код ЄДРПОУ 38540625, місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 7б/310.

20.04.2018 позивач направив в електронному вигляді на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

- № 264, відповідно до якої ТзОВ Спец Оіл Сервіс поставило ФОП ОСОБА_4 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 загальним об'ємом 35520л на суму 797068,80грн.;

- № 273, відповідно до якої ТзОВ Спец Оіл Сервіс поставило ФОП ОСОБА_4 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 загальним об'ємом 34140л на суму 125976,60грн.

Відповідно до квитанцій від 14.05.2018, направлених ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України на адресу позивача, реєстрація документів (податкових накладних від 20.04.2018 №№ 273 та 264) зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державного реєстрів податкових накладних.

На підтвердження реальності господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 та поставки товару відповідно до вказаних податкових накладних позивач надав відповідачу письмові пояснення та копії первинних документів, а саме генерального договору № 405/515/НП/1 поставки нафтопродуктів від 18.05.2015, укладеного між позивачем та ТОВ АЛЬЯНС ОЙЛ ТРЕЙДІНГ , видаткових накладних №№ 07/03-12 від 07.03.2018, 09/03-1 від 09.03.2018, 09/03-4 від 09.03.2018, 09/03-5 від 09.03.2018, 12/03-9 від 12.03.2018, 12/03-12 від 12.03.2018, 258 від 20.04.2018, 14/03-1 від 14.03.2018, 14/03-12 від 14.03.2018, 14/03-29 від 14.03.2018, 15/03-6 від 15.03.2018, 15/03-2 від 15.03.2018, 15/03-15 від 15.03.2018, 276 від 25.04.2018, товарно-транспортних накладних №№ 07/03-12/149 від 07.03.2018, 09/03-1/152 від 09.03.2018, 09/03-1/155 від 09.03.2018, 09/03-5/156 від 09.03.2018, 12/03-5/158 від 12.03.2018, 12/03-12/159 від 12.03.2018, Р258 від 20.04.2018, 14/03-1/164 від 14.03.2018, 14/03-12/165 від 14.03.2018, 14/03-29/171 від 14.03.2018, 15/03-6/176 від 15.03.2018, 15/03-2/175 від 15.03.2018, 15/03-15/177 від 15.03.2018, Р267 від 25.04.2018, банківських виписок по рахунках позивача від 12.03.2018, 13.03.2018, 03.05.2018, 05.05.2018, 05.04.2018, 07.05.2018, 16.03.2018, договору поставки нафтопродуктів від 02.01.2018 № 16-НП, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4, договору по транспортно-експедиторському обслуговуванню № К2015/1001-001 від 01.10.2015, укладеного між позивачем та ПП КАРХУТ , декларації про відповідність від 09.01.2018, паспорту № 333 на дизпаливо від 14.12.2017, договору оренди резервуарів № 4 від 19.06.2017, актів надання послуг від 30.03.2018 № 18, від 30.04.2018 № 25, довіреності № 8 від 25.04.2018.

16.05.2018 відповідач прийняв рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 20.04.2018 №№ 264 та 273, у зв'язку з ненаданням позивачем копії договорів, зокрема, зовнішньоекономічного контракту, первинних документів щодо постачання (придбання) товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню &?а;…&gп;; б) дата відвантаження товарів &l;;…&g;;.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом 74.3 ст. 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно п.п. 201.16. ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) Реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна-електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 - 1 .3 і 200 - 1 .9 статті 200 - 1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній , яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених п. 12 вказаного Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Зі змісту квитанцій по податкових накладних №№ 264, 273 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.п. 1.6 п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

В пункті 6 Критеріїв оцінки ступня достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (чинного на час спірних правовідносин) зазначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг, більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 вказаного пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 вказаного пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V ПК України.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 вказаного пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V ПК України.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає висновок, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції.

У квитанціях про реєстрацію податкових накладних №№ 264, 273 від 20.04.2018 чітко зазначено вид критерію оцінки ступеня ризику, яким відповідають вказані накладні, а саме: п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також, зі змісту квитанцій встановлено, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач надав контролюючому органу пояснення та копії документів по господарських операціях з ФОП ОСОБА_4 для направлення до комісії ГУ ДФС у Львівській області.

Щодо покликань апелянта на те, що позивачем не надано копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, апеляційний суд зазначає, що такі спростовуються наданими позивачем копіями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 22-74).

Апелянт зазначає також, що позивачем було скеровано документи в порушення Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , оскільки два з чотирьох документів, надісланих позивачем на адресу відповідача як додаток до пояснень про розблокування податкової накладної, пошкоджені та не відкриваються.

Апеляційний суд відкидає такі доводи апелянта, оскільки про дану обставину відповідач не посилався ні при винесенні рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, ні при розгляді справи судом першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначає, що доказом цієї обставини є витяг з Журналу розгляду Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовлених ПН/РК. Однак, такого витягу не було подано відповідачем ні суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Апелянт також вказує, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 20.04.2018 року № 264 та від 25.04.2018 року № 273 прийнято у зв'язку з ненаданням підприємством договорів на перевезення, документів про оплату за транспортні послуги та актів виконаних робіт.

Проте з матеріалів справи вбачається, що рішення відповідача від 16.05.2018 року № 702824/38540625 про відмову в реєстрації податкових накладних прийнято у зв'язку з тим, що не було надано копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. У вказаному рішенні відповідача відсутня будь-яка деталізована додаткова інформація.

Згідно матеріалів справи позивач придбавав товар у контрагентів-резидентів України та підтвердив факт наявності з ними договірних відносин шляхом направлення копій договорів. Зовнішньоекономічні контракти могли бути надані лише у випадку здійснення господарських операцій з нерезидентами.

Згідно з пунктом 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД /послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг , зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 21 даного Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем контролюючому органу всіх необхідних документів для здійснення реєстрації податкових накладних, а оскаржені рішення відповідача позбавлені чіткості у визначенні підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.

Покликання комісії в оскаржуваному рішенні на те, що надані позивачем документи складені з порушенням законодавства, безпідставні, оскільки контролюючим органом не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, а тому оскаржувані рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даним критеріям оскаржувані позивачем рішення суб'єкта владних повноважень не відповідають.

Пунктом 1 частини 3 ст. 2 КАС України визначено, що верховенство права є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні від 20.11.2011 року у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70).

Враховуючи, що внаслідок порушення відповідачем зазначеного принципу належного урядування були порушені права позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням окружного суду про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції не змінюється і не ухвалюється нове рішення, згідно частини 6 ст. 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюється не на користь суб'єкта владних повноважень, відсутні також підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 813/2116/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст складено 22.11.2018