Постанова

від 13.11.2018 по справі 924/127/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 924/127/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс"

на рішення Господарського суду Хмельницької області (суддя В.В. Димбовський) від 20.04.2018

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий С.П. Дужич, судді О.М. Тимошенко, М.В. Миханюк) від 06.09.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс"

до Хмельницької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради від 08.06.2004.

Учасники справи:

представник позивача - Полянська О.А., адвокат,

представник відповідача - Демчук Л.Г.

Короткий зміст позовних вимог

1. 09.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради (далі - Відповідач) від 08.06.2004 "Про припинення права користування земельними ділянками і надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до пункту 19 рішення тринадцятої сесії міської Ради № 18 від 17.09.2003, внесення змін до пункту 4 рішення п'ятнадцятої сесії міської Ради № 14 від 22.12.2003" (далі - Рішення) в частині припинення права користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 кв. м по вул. Геологів, 13 (далі -Ділянка 1); визнання таким, що втратив чинність пункт 24 додатку 1 розпорядження міської адміністрації № 2867 від 24.12.1993; анулювання державного акта на право постійного користування № 53 від 28.02.1994; припинення права користування земельною ділянкою Позивача площею 2400 кв. м по вул. Геологів, 13 (далі -Ділянка 2).

2. Позовна заява мотивована незаконністю прийняття Відповідачем оскаржуваного Рішення через порушення ним права Позивача на земельні ділянки, про припинення права користування Позивача на які прийнято це Рішення, оскільки Позивач добровільно не відмовлявся від цих ділянок та не надавав згоду на їх вилучення, а на запити Позивача щодо підстав для ухвалення Відповідачем Рішення та припинення права Позивача на земельні ділянки Відповідачем вказано, що до оскаржуваного Рішення жодних документів не долучалось. Порушення прав Позивача на земельні ділянки полягають ще й у тому, що в подальшому за рішенням Відповідача № 34 від 05.10.2005, земельну ділянку площею 57036 кв. м. єдиним масивом, яку у складі окремих земельних ділянок вже було надано Позивачу за весь період облаштування речового ринку по вул. Геологів, 13 в місті Хмельницькому, та у складі якої є Ділянка 1 та Ділянка 2, передані іншій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" (далі ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс"), тоді як з тексту цього рішення вбачається, що всі права на вказані ділянки за Позивачем збережено через цільове призначення ділянки "під речові ринки та автостоянки", а рішеннями Відповідача від 18.05.2016 №№ 62, 63 частину із вказаного масиву земельної ділянки передано Міському комунальному підприємству ринок "Ранковий". Підстави набуття Позивачем права на Ділянку 1 та Ділянку 2 обґрунтовані правонаступництвом Позивача внаслідок приєднання до ПМП "Бартерсервіс" (реорганізованого у Позивача) ПМП "Ремсервіс", якому розпорядженням адміністрації міської ради народних депутатів № 2867 від 24.12.1993 надано у постійне користування Ділянку 1 та виданий Державний акт про право користування землею серії ХМ № 0053 від 28.02.1994, а рішенням Відповідача № 1107 від 27.12.2001 - передано у постійне користування Ділянку 2 з видачею Державного акта про право постійного користування серії ІІ-ХМ № 002547. Рішення Відповідача № 48 від 21.05.2003 про припинення права постійного користування Позивача на Ділянку 2 та передачу її Позивачу у короткострокову у оренду строком на 5 років визнано таким, що втратило чинність на підставі Рішення, а тому Ділянка 2 повернулась у постійне користування Позивача. Позивач вказує на те, що про Рішення йому стало відомо за результатами проведеної за наказом № 4 від 01.12.2016 директора Позивача інвентаризації майна та документації Позивача, а будівництво на Ділянці 1 та Ділянці 2 речового ринку з комплексом споруд та облаштування автостоянки відбувались відповідно до законодавства на підставі рішень Відповідача, право власності на об'єкти нерухомості оформлені належним чином (з отриманням та оформлення відповідних дозволів та актів).

3. 15.01.2018 Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій Відповідач просив відмовити в позові, враховуючи, що оскаржуване Рішення прийнято ще у 2004 році.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Справа розглядалась неодноразово.

5. При новому розгляді справи 20.04.2018 Господарський суд Хмельницької області прийняв рішення (залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018) про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування Рішення.

6. Рішення судів мотивовані пропуском Позивачем строку позовної давності, який у спірних відносинах з урахуванням пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4176 VІ почав свій перебіг з 15.01.2012 та сплив 15.01.2015, тобто до звернення Позивача із позовом у цій справі. Суд врахував, що Позивач за період 2013-2017 роки не декларував та не сплачував податок на землю за земельну ділянку, щодо якої заявив вимоги у цій справі, цю плату замість нього проводило інше підприємство - ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс", і в цих обох підприємствах на час прийняття оскаржуваного Рішення керівником була одна й та сама фізична особа - ОСОБА_7 керівництво у подальшому змінювалось одночасно із призначенням на цих підприємствах однієї і тієї ж особи, а тому суди дійшли висновку, що Позивач міг протягом строку позовної давності звернутись за захистом порушеного права у спірних правовідносинах та довідатись про оскаржуване Рішення до зазначеного ним в позовній заяві моменту у 2016 році, так як Позивач як платник податку на землю кожний рік перед складанням річної фінансової звітності мав проводити інвентаризацію і тим самим встановити вибуття з користування земельних ділянок. На виконання вказівок касаційної інстанції у постанові від 25.10.2017 у цій справі суди зазначили, що Рішення як ненормативний акт індивідуальної дії, не вичерпало свою дію виконанням, оскільки через прийняття Рішення між сторонами не виникло ніяких правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а тому підлягає оскарженню за вимогами Позивача. Суди дійшли висновку, що Рішення прийнято всупереч норм законодавства та є незаконним, оскільки прийнято за відсутності передбачених законом підстав для припинення права користування Позивачем земельними ділянками - без його згоди, оскільки належні докази на підтвердження цих обставин не надані, а Відповідачем не надано доказів відсутності прав Позивача на земельні ділянки на час прийняття оскаржуваного Рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 03.10.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2018 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати Рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судами неправомірно ототожнено керівні органи різних самостійних юридичних осіб із самостійною правоздатністю та дієздатністю - Позивача та ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс", на користь пропуску Позивачем строку позовної давності у спірних правовідносинах, а здійснення на земельній ділянці Позивача підприємницької діяльності іншою особою, без висловлення з боку Позивача ініціатив щодо припинення свого права користування земельною ділянкою свідчить, що Позивач добросовісно вважає незмінним його право на цю ділянку.

9. Висновки про пропуск Позивачем строку позовної давності є хибними, оскільки проведення та черговість інвентаризації не обумовлені чинним законодавством та проводиться за бажанням юридичної особи, наявність Державного акта на право користування земельною ділянкою дає підстави враховувати її у складі нематеріальних активів особи, несплата земельного податку обумовлена обраною Позивачем системою оподаткування -спрощеною, яка включає звільнення від сплати земельного податку, а під час передачі земельних ділянок ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" за рішенням Відповідача № 34 від 05.10.2005 вбачалось, що всі права на земельні ділянки за Позивачем збережено.

Доводи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

10. Заява директора ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" - ОСОБА_7 щодо вирішення питання про закріплення за вказаним товариством ринкових площ та інша переписка за підписом цієї особи як від імені Позивача, так і від імені вказаної особи свідчить про обізнаність Позивача про оскаржуване Рішення та пропуск ним строку позовної давності у спірних правовідносинах.

11. Інші доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних рішеннях.

Позиція Верховного Суду

Щодо початку перебігу строку позовної давності

12. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав , а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

13. Судами, з урахуванням вказівок в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2017, при новому розгляді справи визнані обґрунтованими заявлені у цій справі позовні вимоги та визнано незаконним прийняття Відповідачем Рішення в оскаржуваній частині - щодо припинення малому приватному підприємству "Ремтехсервіс" (правонаступником якого є Позивач) права користування Ділянкою 1, про визнання таким, що втратив чинність пункт 24 додатку 1 розпорядження міської адміністрації № 2867 від 24.12.1993, щодо анулювання Державного акта на право постійного користування № 53 від 28.02.1994 та щодо припинення Позивачу права користування Ділянкою 2, так як Рішення прийнято в оскаржуваній частині всупереч статей 140-149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки Відповідач не довів наявність визначених вказаними нормами підстав для прийняття ним Рішення в оскаржуваній частині, зокрема в порядку частини 2 статті 142 ЗК України - про припинення права користування Позивача на відповідні земельні ділянки, а саме не довів обставини добровільної відмови Позивача за власною заявою (пункт 3 статті 142 ЗК України) від права постійного користування Ділянками 1 та 2, а також від права користування іншими ділянками (площею 1,7236 та площею 2,9 га), які були надані Позивачу у користування згідно з рішеннями виконкому Хмельницької міської ради від 23.07.1998 № 278 та від 30.01.2002 № 22 у складі єдиного масиву площею 57036 кв. м.

14. При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог через визнання їх обґрунтованими, суди розглянули подану Відповідачем при новому розгляді справи заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності та встановили, що Рішення в оскаржуваній частині прийнято у 2004 році, а Позивач з вимогами про скасування цього рішення звернувся у лютому 2017 року.

15. Вирішуючи питання, чи мав місце пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах та чи є підстави застосувати до вимог Позивача наслідки спливу строку позовної давності, суди виходили із особливостей обчислення строку позовної давності згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній до 15.01.2012 - станом на час прийняття Рішення) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Вказаний пункт частини 1 статті 268 ЦК України був виключений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 та станом на час звернення із позовними вимогами у цій справі в лютому 2017 року був нечинним.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4176-VI від 20.12.2011 протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже, визначені особливості перебігу строку позовної давності за вимогами про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, полягають у тому, що особі, яка оспорює законність правового акта органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з підстав порушення права власності або іншого речового права цієї особи, надано право заявити вказані вимоги протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011, яким скасована норма про непоширення позовної давності на зазначені вимоги.

У зв'язку із цим та враховуючи набрання чинності з 15.01.2012 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4176-VI від 20.12.2011), Суд погоджується з правильним висновком судів, що строк позовної давності за вимогами Позивача у цій справі сплив 15.01.2015, а Позивач, звернувшись із вимогами у цій справі в лютому 2017 року, пропустив строк позовної давності.

16. Суд відхиляє аргументи скаржника щодо непропуску ним строку позовної давності у спірних правовідносинах з посиланням на неможливість отримати Позивачем відомості щодо оскаржуваного Рішення, а відповідно дізнатись про порушене право до дати проведеної Позивачем інвентаризації, виходячи з правоздатності та дієздатності кожної із юридичних осіб - Позивача та ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" та, відповідно, самостійності цих осіб та незалежності керівних органів кожної юридичної особи (пункт 8) з огляду на таке.

Визначена статтями 91 та 92 ЦК України цивільна правоздатність та цивільна дієздатність юридичної особи, зміст якої полягає у тому, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, характеризують юридичну особу як самостійну та відокремлену від інших юридичних осіб, від імені та в інтересах якої діє власний - самостійний орган, незалежний та не пов'язаний з керівними органами інших осіб.

Поряд з цим самостійність та незалежність керівного органу як Позивача, так і керівного органу ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс", як окремих юридичних осіб відповідно до наведених норм законодавства не спростовують встановлений судами факт наявності між вказаними юридичними особами зв'язку протягом тривалого часу, оскільки одноособовий виконавчий орган як Позивача, так і ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" в один і той же період часу (у тому числі в період прийняття оскаржуваного Рішення) очолювала одна й та сама фізична особа - директор ОСОБА_7 а подальша одночасна зміна керівництва і Позивача, і ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" відбувалась з призначенням керівниками цих юридичних осіб одних і тих самих фізичних осіб - у жовтні 2005 та у березні 2006.

У зв'язку із вказаними встановленими судами обставинами щодо зв'язку між юридичними особами Позивача ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" Суд дійшов висновку, що обізнаність фізичної особи ОСОБА_6 як керівника ТОВ "Речовий ринок" торговий дім "Бартерсервіс" про оформлення цій юридичній особі права користування земельними ділянками, право користування якими раніше вже було надано Позивачу, а відповідно і обізнаність тим самим про припинення права Позивача на відповідні земельні ділянки, не звільняє юридичну особу Позивача, від імені якої діє вказана фізична особа, як керівник Позивача, від обов'язку знати про стан своїх майнових прав та бути обізнаними про відповідні зміни, що відбулись, а відповідно не позбавляє можливості своєчасно (у передбачені законом строки) звернутись за захистом цих прав.

Крім цього встановлений судами факт недекларування та несплати Позивачем за 2013-2017 роки плати за землю за земельні ділянки, про які йдеться в Рішенні, попри визначений законом обов'язок Позивача, як користувача земельних ділянок, на яких Позивач здійснює підприємницьку діяльність, сплачувати плату за землю, а також вести облік як об'єктів оподаткування, так і відповідних зобов'язань, обчислювати та декларувати розмір цієї плати тощо (статті 92, 96 ЗК України, пункт 14.1.147 статті 44 та пункт 44.1 Податкового кодексу України), за висновком Суду свідчить про свідоме невиконання Позивачем протягом визначеного періоду обов'язку знати про стан своїх майнових прав стосовно земельних ділянок, про які йдеться в Рішенні, та право на які було припинене за цим рішенням, а тому спростовує доводи скаржника про інший порядок обчислення строку позовної давності (ніж визначений судами в оскаржуваних рішеннях та визнаний правильним Судом)- з моменту проведення інвентаризації, яка не обумовлена законодавством, та здійснюється в будь-який час на розсуд керівного органу юридичної особи за його рішенням (пункт 9).

З огляду на наведені висновки щодо обов'язку землекористувача вести облік земельних ділянок, що перебувають у його користуванні, Суд відхиляє аргументи скаржника, що наявність Державного акта на право користування земельною ділянкою дає підстави враховувати її у складі нематеріальних активів особи (пункт 9), оскільки наявність цього Державного акта не дає підстави достеменно вважати, що відповідне право гарантовано не може бути порушене третіми особами (своєрідний імунітет проти порушення права на землю), та не надає у зв'язку із цим підстави іншим чином визначати момент, коли особа могла дізнатись про порушене право на ці земельні ділянки відповідно до статі 261 ЦК України.

17. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про пропуск Позивачем строку позовної давності при зверненні із позовом у цій справі, а також про відмову з цих підстав у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 92, 96, 140-149 Земельного кодексу України, статей 14, 44 Податкового кодексу України, статей 15, 16, 91, 92, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 268 Цивільного кодексу України (в редакцій, чинній до 15.01.2012), пунктів 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

18. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 924/127/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак