Постанова

від 20.11.2018 по справі 822/2730/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №822/2730/16

адміністративне провадження №К/9901/41693/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (суддя - Польовий О.Л.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Біла Л.М., Гонтарук В.М.)

у справі № 822/2730/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа сервіс 2013

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа сервіс 2013 (далі - Товариство), в якому просила стягнути з останнього кошти в сумі 5545,09 гривень з розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих вказаного платника податків, та за рахунок готівки, що належить платника податків, у рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

23.11.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

20.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство не сплатило в повному обсязі узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи у суді першої інстанції податковий борг відповідача становив 5545,09 гривень, що виник на підставі податкової декларації №9091024591 від 11.03.2014, уточнюючої податкової декларації № 9091212770 від 29.04.2014.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 19.08.2015 знаходиться в стані припинення за рішенням засновників.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 97 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

За приписами вказаної статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 97.2 статті 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у третю чергу, зокрема, задовольняються вимоги кредиторів щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частинами 4, 5 статті 112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду із позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або у разі ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації.

Колегія суддів вважає безпідствними доводи ДПІ щодо стягнення податкового боргу та вважає позицію судів першої та апеляційної інстанцій обгрунтованою, оскільки саме після погашення вимог кредиторів першої та другої черги за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

Норми статті 97 ПК України є спеціальними нормами, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

Стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, що, в свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позову.

З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог статті 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова