Постанова

від 21.11.2018 по справі 805/1005/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №805/1005/15-а

адміністративне провадження №К/9901/9564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСлов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Р.Ф. Ханова, Л.А. Василенко, А.В. Гайдар) у справі №805/1005/15-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГІН доСлов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області провизнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОНГІН звернулось до суду із адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року та коригування даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС Податковий блок на підставі податкової інформації від 17 січня 2015 року № 698/7/05-22-22-02-13-2; зобов'язання відновити показники податкової звітності, визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2014 року; зобов'язання привести у відповідність дані обліку та особистого рахунку позивача задекларовані за листопад 2014 року; зобов'язання вилучити податкову інформацію зареєстровану за №698/7/05-22-22-02-13-2 від 17 січня 2015 року; визнання протиправними дій щодо невизнання податковою звітністю податкові декларації з податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року; зобов'язання врахувати декларації з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року з дати їх фактичного надходження та відобразити наведені в них відомості в АІС Податковий блок по особовому рахунку платника податків товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГІН станом на дату їх фактичного надходження; зобов'язання у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом протиправно не прийняті декларації з податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року, як наслідок протиправно скориговано показники податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій податкового органу та необхідності відновлення порушеного права в обраний позивачем та погоджений судом першої інстанції спосіб.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у даній справі змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року шляхом виключення з її резолютивної частини абзацу четвертого. В іншій частині постанову залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував незгоду з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позовної вимоги привести у відповідність дані обліку та особистого рахунку платника податків тим, що вважає його передчасним з огляду на те, що судом не досліджувались дані обліку та особистого рахунку підприємства, в матеріалах справи навіть відсутній особистий рахунок товариства, що унеможливлює його дослідження та здійснення будь-яких висновків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 грудня 2014 року позивачем направлено відповідачу в електронному вигляді декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, яку відповідно до квитанції №2 доставлено відповідачу з позначкою пакет прийнято . 20 січня 2015 року направлена декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року, яка також доставлена відповідачу.

Вказані декларації позивач відправляв в електронному вигляді на підставі договору від 10 грудня 2014 року № 4 про визнання електронних документів.

Листами відповідача від 30 грудня 2014 року та 26 січня 2015 року повідомлено позивача про те, що податковій декларації на додану вартість за листопад 2014 року надано статус до відома , оскільки в ній не вказано номер свідоцтва платника податку на додану вартість на податковій декларації за грудень 2014 року надано статус до відома , оскільки в ній невірно вказано організаційно - правову форму в графі Платник (вказано ООО ЛОНГИН замість ТОВ ЛОНГІН ).

Податковим органом 17 січня 2015 року складена Податкова інформація №698/7/05-22-22-02-13-2 стосовно товариства по взаємовідносинам з платниками податків за листопад 2014 року щодо неможливості проведення зустрічної перевірки підприємства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за листопад 2014 року. Згідно аналізу баз даних та податкової звітності позивач не підтвердив реальність господарських відносин з платниками податків за період листопад 2014 року, у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Податкова інформація складена з посиланням на комп'ютерну автоматизовану інформаційну базу даних ЕБДІС Податковий блок .

Згідно висновку відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість від 16 січня 2015 року №7/15-1 підприємство не підтвердило реальність господарських відносин з платниками податків за період листопад 2014 року у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Виявлено факти, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Підприємство є платником, який різко підвищив економічну активність та відсутній за місцезнаходженням.

Податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки звітного податкового періоду листопад 2014 року податковим органом не приймались.

Під час апеляційного провадження з'ясовано, що податковим органом 26 грудня 2014 року прийнято рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за Ф. №18-ОПП та складено повідомлення № 17 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Проте, докази направлення цього повідомлення до відповідного державного реєстратора, про надсилання якого повинні вноситися дані до Єдиного банку даних юридичних осіб відсутні.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Державної реєстраційної служби України від 6 квітня 2015 року вбачається, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не вносились данні про відсутність позивача за його місцезнаходженням. Договором оренди приміщення від 4 грудня 2014 року № 3, укладеного між ОСОБА_7 та товариством, актом приймання - передачі до даного договору оренди від 4 грудня 2014 року підтверджується, що підприємство знаходиться за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Урицького, 9.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пунктах 49.1, 49.3, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Пунктом 48.3 статті та підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України визначені вимоги та обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За змістом пунктів 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України та реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетного відшкодування, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Статтею 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з вимогами підпункту 49.2.2 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що найменування та організаційно-правова форма в деклараціях вказані ООО Лонгин , тобто абревіатура вказана російською мовою, що в перекладі на українську є ТОВ Лонгін . В декларації за листопад 2014 року вказано що декларація подається до контролюючого органу в м. Слов'янську. П 'ятиденний строк, встановлений законом на надання повідомлення про відмову у прийнятті декларації контролюючим органом пропущений.

Підсумовуючи викладене та з огляду на встановлені судами обставини, апеляційний суд цілком обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом безпідставно відмовлено платникові податків у прийнятті декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року, а тому така відмова контролюючого органу є протиправною, внаслідок чого є безпідставним коригування відповідачем в АІС "Податковий блок" показників податкової звітності.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду