Постанова

від 21.11.2018 по справі 804/6155/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №804/6155/14

адміністративне провадження №К/9901/8077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Ількова В.В. від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Туркіної Л.П., суддів Дурасової Ю.В., Проценко О.А. від 06 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройконтракт до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стройконтракт (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 24 березня 2014 року №339; 2) визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення на підставі наказу від 24 березня 2014 року №339 позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства, результати якої оформлено актом від 28 березня 2014 року №1149/2203/34681277; 3) визнати протиправними дії Інспекції щодо оформлення результатів перевірки актом від 28 березня 2014 року №1149/2203/34681277; 4) зобов'язати Інспекцію скласти довідку за результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства.

В обґрунтування позовних вимог, окрім іншого, посилався на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, оскільки до її початку не отримував від відповідача наказу на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, що свідчить про відсутність її правових наслідків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства, проведеної на підставі наказу від 24 березня 2014 року №339 та оформленої актом від 28 березня 2014 року №1149/2203/34681277; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були направлені позивачу у день початку проведення перевірки та вручені останньому вже після її завершення, чим позбавлено можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки та надання відповідних пояснень, а тому перевірка вважається проведеною без наявності на те правових підстав.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Однак зміст касаційної скарги свідчить про незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на залишення поза увагою та неврахування судами обставин встановлення в ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій за грудень 2013 року по ланцюгу Товариство - ТОВ Стройконтракт - ДП Донецька залізниця . За наведеного вважає, що дії посадових осіб Інспекції стосовно призначення та проведення перевірки позивача в повній мірі відповідають нормам законодавства, а тому є правомірними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 березня 2014 року №339 у період з 25 березня 2014 року по 26 березня 2014 року Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 28 березня 2014 року №1149/2203/34681277.

За висновками акта перевірки в ході її проведення встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій за грудень 2013 року по ланцюгу Товариство - ТОВ Стройконтракт - ДП Донецька залізниця .

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а) та від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17).

У справі, що розглядається, суди встановили, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 березня 2014 року №339 та повідомлення про проведення перевірки направлено відповідачем на адресу Товариства засобами поштового зв'язку 25 березня 2014 року та вручені позивачу 08 квітня 2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, касаційний суд погоджується із висновками судів у даній справі про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються лише на обставинах встановлення в ході проведеної перевірки відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій із позивачем, які, однак, не свідчать про правомірність проведеної перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

За наведеного, враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства й прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядається.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду