Ухвала

від 22.11.2018 по справі 818/2203/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2018 року

Київ

справа №818/2203/17

адміністративне провадження №К/9901/64892/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі №818/2203/17 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Восход" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2018 зазначена касаційна скарга залишалась без руху з підстав її невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання документа про сплату судового збору.

Відповідачу встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку.

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 08.11.2018.

Однак у встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недолік касаційної скарги не усунуто й, натомість порушено питання про продовження цього строку з посиланням на відсутність на даний час фінансування видатків бюджету установи, призначених для сплати судового збору.

Проте наведене не свідчить про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Зокрема статтею 330 КАС України закріплено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору одночасно з поданням касаційної скарги (частина четверта цієї статті).

Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, що також вимагалось і в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору в усіх без винятку судових провадженнях за участю податкового органу.

До того ж рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Касаційний суд враховує і те, що відповідач мав достатньо часу для забезпечення сплати судового збору й надання до суду відповідного платіжного документа, оскільки з моменту прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, з урахуванням строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, минуло більше двох місяців.

Більше того відповідач не подав жодних доказів, які б містили відомості про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтвердив виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж певного строку.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Сумській області про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі №818/2203/17 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Восход" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С. С. Пасічник