Ухвала

від 21.11.2018 по справі 524/7063/17

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/7063/17

Провадження № 2-а/524/69/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання - Крижановської Я.О.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.05.2017 року № 373,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.05.2017 року № 373.

19.10.2018 року представник третьої особи ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття провадження у справі, з тієї підстави, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Клопотання обґрунтував тим, що спір виник з виконання господарського договору, укладеного між органом місцевого самоврядування з одного боку та господарюючим суб'єктом-перевізником з іншого. Отже, на думку представника, у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти закриття провадження по справі заперечував. Посилаючись на ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування , вважав, що спір належить до адміністративної юрисдикції.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти закриття провадження у справі заперечували з аналогічних підстав.

Представник третіх осіб ОСОБА_4 клопотання про закриття провадження у справі підтримала.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, прийшов до наступного:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивачем до суду та відкриття провадження у справі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним регуляторного акту, який на думку позивача, прийнято без дотримання процедури - без оприлюднення його проекту та без аналізу регуляторного впливу.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 17, 19 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивачем до суду та відкриття провадження у справі), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_5 про закриття провадження у справі - залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде виготовлено 22.11.2018 року.

Суддя