Рішення

від 20.11.2018 по справі 148/2240/17

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2240/17

Провадження №2/148/52/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 листопада 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Мрочко Т.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про зобов'язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про зобов'язання вчинення дій. Під час розгляду справи представником позивача було уточнено позовні вимоги. Уточнені позовні вимоги мотивовано тим, що позивач працювала в Тульчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою з 08.09.1988 і була звільнена з роботи з посади вчителя початкових класів за згодою сторін наказом від 27.06.2017 №150 з 31.08.2017. При її звільнені їй повинна була бути виплачена грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків за 2017 рік. Однак, в порушення вимог чинного законодавства, ст.57 Закону України "Про освіту", ст.1, 2 Закону України "Про оплату праці", ст.116 КЗпП України, дана грошова винагорода їй виплачена не була. Дана грошова винагорода пропорційно до відпрацьованого нею часу складає 3097,60 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просить відмовити в його задоволенні. В наявному в матеріалах справи заперечені зазначено, що на момент нарахування грошової винагороди за сумлінну працю трудовий договір з ОСОБА_3 вже припинено, вона вже не є працівником даного навчального закладу, тож фактично права на нарахування грошової винагороди після звільнення немає.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії трудової книжки від 07.09.1980 серія НОМЕР_2 (а.с.5-7) та копії наказу "Про звільненя ОСОБА_3." від 27.06.2017 №150-к (а.с.20), ОСОБА_3 працювала в Тульчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради з 08.09.1988 і була звільнена з роботи з посади вчителя початкових класів за згодою сторін наказом з 31.08.2017.

24.09.2017 ОСОБА_3 звернулась до директора Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою із заявою, в якій просила виплатити їй грошову винагороду за відпрацьований період, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с.8).

Відповідно до копії відповіді Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 04.10.2017 №543 (а.с.8), адміністрація Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, розглянувши заяву ОСОБА_3 від 27.09.2017, залишила її без виконання, посилаючись на те, що відповідно до ст.47 КЗпП України, в день її звільнення, їй було видано належно оформлену трудову книжку, відповідно до Інструкції №58 проведено розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно дост. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці , структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати-виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, Конституцією України, зокрема ст.43, кожному громадянинові гарантується право на одержання винагороди за працю.

Суд звертає увагу на те, що положення статті 116 КЗпП України регламентують обов'язковість проведення при звільненні із працівником усіх виплат, що йому належать, а не лише сум, які відносяться до заробітної плати.

Згідно зі ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до ч.3 ст.94 КЗпП України, питання державного та договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст. 12 Закону України Про оплату праці , зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у ст.94 КЗпП України і ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці , та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України Про освіту , держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.

Умови оплати щорічної винагороди педагогічним працівникам регулюються Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000.

Відповідно до пунктів 2-5 цього Порядку, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за наказом вищестоящої організації. Щорічна грошова винагорода керівникам навчальних закладів чи методичних установ, які працюють на умовах контракту, надається незалежно від умов, визначених у контракті.

Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Отже, державою гарантується надання педагогічним працівникам щорічної гршової винагороди в розмірі не більш одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обовязків та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу, порядок виплати якої регулюється відповідним положенням, яке затверджується керівником навчального закладу.

Згідно копії Положення про виплату грошової винагороди педегогічних праціникам, яке міститься в Додатку №6 до районної Угоди між відділом освіти Тульчинської райдержадміністрації та Тульчинської районної ради Профспілки працівників освіти і науки на 2017-2010 рік (а.с.28), відповідно до ст.57 Закону України "Про освіту", педагогічним працівникам щорічно виділяється грошова винагорода в розмірі до посадового окладу, передбачена бюджетом відділу освіти у відсотках від фонду заробітної плати на поточний рік. Розмір грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу працівника.

Як вбачається з копії наказу №147-к від 25.09.207 "Про виплату премії педагогічним працівникам школи", виданого Тульчинською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради (а.с.63), педагогічним працівникам школи в межах фонду коштів на оплату праці, затверджених в кошторисах доходів і видатків на 2017 рік, забезпечено виплату грошової допомоги за сумлінну працю у розмірі посадового окладу.

Згідно повідомлення відділу освіти, молоді та спорту Тульчинської міської ради Вінницької області від 07.05.2018 №90 (а.с.85), ОСОБА_3, вчитель ЗШ №2, яка була прийнята на основне місце роботи з 01.09.20017, в жовтні місяці отримувала грошову винагороду за відпрацьований період з вересня по грудень 2017 згідно ст.57 в розмірі 10% -142 грн. В грудні місяці ОСОБА_3 отримала грошову винагороду в розмірі 50% посадового окладу, що склала 1930 грн. Період роботи в Тульчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою не враховувався, так як грошова винагорода згідно ст.57 нараховується тільки по основному місцю роботи за відпрацьований період. Також даний факт підтверджується повідомленням Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Тульчинської міської ради Вінницької області від 07.05.2018 №194 (а.с.86) та наказами №98 від 02.10.2017 "Про грошову винагороду працівникам школи" (а.с.87) та №126 від 11.12.2017 "Про преміювання педпрацівників" (а.с.88), виданих Тульчинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2 Тульчинської міської ради Вінницької області.

Згідно повідомлення Тульчинської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради від 05.11.2018 (а.с.124), станом на 31.08.2017 розмір посадового окладу ОСОБА_3 становив 4646,40 грн., з яких: ставка заробітної плати -3872 грн.; доплата за звання "Старший вчитель" 10% - 387,20 грн.; доплата за ліцей 10% - 387,20 грн.

Пунктом 8.3.1 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, передбачено забезпечення надання відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту , зокрема, виплачувати винагороду за сумлінну працю при звільненні педагогічних працівників серед навчального року з урахуванням часу фактичної роботи.

Таким чином, оскільки відповідачем в день звільнення позивача не було здійснено повного розрахунку відповідно до норм чинного законодавства, а саме, не було виплачено щорічну грошову винагороди за сумлінну працю, тому з огляду на викладене, суд констатує, що право позивача на отримання грошової винагороди, передбаченої ст. 57 Закону України Про освіту було порушено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Наданий представником позивача розрахунок розміру винагороди за сумлінну працю пропорційно відпрацьованого часу позивачем в 2017, який останній визначив в розмірі 3097,60 грн. ( 4646,40 грн. (розмір ставки заробітної плати позивача)/12 (загальна кількість міцяців в 2017 році) х 8 (кількість повних відпрацьваних позивачкою місяців у відповідача) = 3097,60 грн.) суд приймає до уваги та вважає належним доказом, підтверджуючим наявність заборгованості у відповідача перед позивачем щодо виплати щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, передбаченої ст. 57 Закону України Про освіту . В свою чергу, представником відповідача даний розрахунок не спростований.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачу за теперішнім місцем роботи вищевказана винагорода виплачена, оскільки даний факт спростований дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, судом встановлено, що позивачу була виплачена грошова винагорода за відпрацьований нею у Тульчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 Тульчинської міської ради Вінницької області період з вересня по грудень 2017, період же роботи останньої за 2017 рік в Тульчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради при виплаті даної винагороди врахований не був.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці , ст. 57 Закону України "Про освіту", Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 898, ст. ст. 47,94, 116, 233 КЗпП України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про зобов'язання вчинення дій задовольнити.

Стягнути з Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради, ЄДРПОУ 21723398, місцезнаходження якої: вул.М.Леонтовича, 12, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, грошову винагороду за сумлінну працю пропорційно до відпрацьованого нею часу в 2017 році в сумі 3097,60 грн.(три тисячі дев'яносто сім гривень 60 копійок) з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових плетежів.

Стягнути з Тульчинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради, ЄДРПОУ 21723398, місцезнаходження якої: вул.М.Леонтовича, 12, м.Тульчин, Вінницька область, 23600, в дохід держави 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 22.11.2018.

Суддя: