Рішення

від 20.11.2018 по справі 320/5240/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.11.2018

Справа № 320/5240/18

Провадження № 2/320/3154/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря - Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Генічеська, буд. № 79) до ОСОБА_2 (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Генічеська, буд. № 79) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Генічеська, буд. № 79.

Свій позов позивач мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок № 79, що знаходиться за адресою: Запорізька області, м. Мелітополь, вул. Генічеська на підставі договору дарування житлового будинку від 12.08.2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 6483. У належному її будинку зареєстрований колишній чоловік її доньки - відповідач по справі ОСОБА_2, який після розірвання шлюбу з її донькою у кінці січня 2011 року зібрав свої особисті належні йому речі та виїхав з будинку в невідомому напрямку та більше в будинок не повертався. У зв'язку з реєстрацією відповідача у належному позивачу будинку вона не може в управлінні праці та соціального захисту населення оформити субсидію та отримати пільги від держави на оплату комунальних послуги. Також не може на свій розсуд користуватися нерухомим майном та при бажання належним чином ним розпорядитись, а тому позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивач у судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України .

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, вислухавши пояснення позивача, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок № 79, що знаходиться за адресою: Запорізька області, м. Мелітополь, вул. Генічеська на підставі договору дарування житлового будинку від 12.08.2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 6483./а.с.6/

У належному її будинку зареєстрований колишній чоловік її доньки - відповідач по справі ОСОБА_2, який після розірвання шлюбу з її донькою у кінці січня 2011 року зібрав свої особисті належні йому речі та виїхав з будинку в невідомому напрямку та більше в будинок не повертався.

На запит суду, 02.08.2018 року надійшла відповідь виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 4277 від 27.07.2018 року про те, що місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2./а.с.16/

Відповідно до копії довідки з місця проживання позивача від 01.06.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 проте з лютого 2011 року не проживає./а.с.9/

В силу того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає, позивач не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним її майном.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), що вона здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .

Судом встановлено, що на теперішній час за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Генічеська, буд. № 79, залишається зареєстрованим ОСОБА_2, що перешкоджає ОСОБА_1, як власнику будинку користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому на підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12 , 13 , 76 , 80 , 81 , 95 , 258 , 259 , 265 , 280 , 284 , 354 , 355 ЦПК України , ст.ст. 71, 72 ЖК України ст.ст. 321, 383, 391 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Генічеська, буд. № 79.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду .

СУДДЯ: І. М. БАХАЄВ