Постанова

від 14.11.2018 по справі 144/485/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 144/485/16

провадження № 61-19676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро ,

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представник відповідачів - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року у складі колегії суддів: Іващука В. А.,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро (далі - ТОВ Теплик-Агро ) звернулся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просило зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні ТОВ Теплик-Агро орендованими земельними ділянками, шляхом заборони вчиняти будь-які дії на цих земельних ділянках, які перешкоджають їх використанню позивачем та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача збитки у розмірі

19 861,25 грн, з ОСОБА_3 - 9 145,87 грн та з ОСОБА_4

10 808,10 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

За умовами договорів оренди від 13 лютого 2012 року та від 25 травня

2011 року, укладеними між ТОВ Теплик - Агро та ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожним окремо, останні передали належні їм земельні ділянки в оренду ТОВ Теплик - Агро , строком на п'ять років. Реєстрація цих договорів відбулась в установленому законом порядку.

22 березня 2016 року було виявлено, що земельні ділянки з вищевказаними договорами, самовільно засіяні відповідачами. Вимога позивача щодо невикористання цих земельних ділянок до закінчення терміну дії договорів оренди земельних ділянок залишилась без задоволення.

Самовільний обробіток земельних ділянок відповідачами унеможливив використання позивачем орендованих земельних ділянок та отримання ним доходу від посіву кукурудзи. Крім того, позивач провів комплекс агротехнічних заходів та поніс затрати при обробітку цих земельних ділянок, які підлягають відшкодуванню.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року у складі судді Герман О. С. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме, не підтверджено перешкоджання в користуванні орендарем спірними земельними ділянками, не надано належних і допустимих доказів, щодо протиправності дій відповідачів та не доведено факт здійснення відповідачами перешкод у реалізації права користування та розпорядження майном позивача.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Усунуто перешкоди, які чиняться ОСОБА_2 ТОВ Теплик - Агро в користуванні земельними ділянками загальною площею 5,7775 га, що розташовані на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області на підставі договорів оренди земельних ділянок від 13 лютого 2012 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ Теплик - Агро строком на п'ять років, зареєстрованих у відділі Держкомзему в Теплицькому районі 17 травня 2012 року та 04 травня

2012 року, шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ТОВ Теплик - Агро використовувати орендовані земельні ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Теплик - Агро збитки у розмірі 19 861,25 грн.

Усунуто перешкоди, які чиняться ОСОБА_3 ТОВ Теплик - Агро в користуванні земельною ділянкою площею 2,6604 га, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області на підставі договору оренди земельної ділянки від 13 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Теплик - Агро строком на п'ять років, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Теплицькому районі 30 травня 2012 року, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ТОВ Теплик - Агро використовувати орендовану земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ Теплик - Агро збитки у розмірі 9 145,87 грн.

Усунуто перешкоди, які чиняться ОСОБА_4 ТОВ Теплик - Агро в користуванні земельною ділянкою площею 3,1440 га, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 травня

2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Теплик - Агро строком на п'ять років, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Теплицькому районі 11 липня 2011 року, шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ТОВ Теплик - Агро використовувати орендовану земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Теплик - Агро збитки у розмірі 10 808,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сукупність наданих суду доказів підтверджує ту обставину, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чиняться перешкоди у користуванні позивачем орендованими земельними ділянками та цим завдано збитків, які в силу частини 1, пункту 1 частини 2, частини 3 статті 22 ЦК України, частини 1 статті 1166 ЦК України, частини 1 статті 27 Закону України Про оренду землі , абзацу 1 частини 2 та частина 3 Закону України Про оренду землі підлягають відшкодуванню в судовому порядку.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги акт від 22 березня 2016 року, згідно із яким відповідачі самовільно здійснили посів ячменю, чим перешкодили позивачу користуватись орендованими ним земельними ділянки, оскільки такий акт складено не уповноваженими на це особами. При визначені розміру збитків, апеляційний суд не врахував положення пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок) та необґрунтовано взяв до уваги наданий позивачем розрахунок.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що на момент ухвалення апеляційним судом рішення строк договорів оренди закінчився.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу передано до Верховному Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд установив, що згідно договору оренди землі від 25 травня 2011 року, укладеного між ТОВ Теплик - Агро та ОСОБА_4, остання передала в оренду ТОВ Теплик - Агро належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,1440 га, розташовану на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 5 років. Реєстрація договору проведена 11 липня 2011 року.

Відповідно до договорів оренди землі від 13 лютого 2012 року, укладеними між ТОВ Теплик - Агро та ОСОБА_2, остання передала в оренду ТОВ Теплик - Агро належні їй на праві приватної власності земельні ділянки площами 2,6963 га та 3,0812 га, розташовані на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 5 років. Реєстрація цих договорів проведена 17 травня 2012 року.

На підставі договору оренди землі від 13 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ Теплик - Агро та ОСОБА_3, останній передав в оренду

ТОВ Теплик - Агро належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,6603 га, розташовану на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 5 років. Реєстрація договору проведена 30 травня 2012 року.

ТОВ Теплик-Агро на орендованих земельних ділянках було здійснено агротехнічні роботи по обробітку земельних ділянок під посів кукурудзи.

22 березня 2016 року на земельних ділянках відповідачів на площі близько 20 га здійснено самоправний посів ячменю. Посів було здійснено за розпорядженням власників земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ Теплик-Агро вказувало, що умовами пункту 24 договорів оренди землі, укладеними між сторонами, погоджено право орендаря на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов'язань, передбачених цими договорами. Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права: доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Апеляційний суд поклав на відповідачів обов'язок по відшкодуванню на користь позивача збитків, розмір яких визначених позивачем, при цьому не дослідив належних та допустимих доказів на підтвердження розміру упущеної вигоди, визначеного Порядком; не з'ясував, чи створювалась відповідна комісія, чи визначався нею розмір збитків ТОВ Теплик - Агро , яке рішення прийнято; не з'ясував, чи проводився повторний посів агрокультур на орендованих позивачем земельних ділянках замість пошкоджених посівів кукурудзи та чи відшкодовувались йому такі витрати відповідачами.

Апеляційний суд обмежився посиланням на розмір збитків і розрахунок, наданий позивачем, та фактично усунувся від обов'язку перевірити цей розрахунок на предмет його належності і допустимості і з'ясувати дійсний розмір заподіяної позивачу шкоди.

Крім того, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог ТОВ Теплик-Агро про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії на цих земельних ділянках, встановлюючи обґрунтованість та доведеність цих позовних вимог, ані місцевий суд, ані апеляційний суд не врахували, що дія укладених між сторонами договорів оренди, припинена. Питання їх переукладення, чи пролонгації судами не досліджувалось.

Посилання апеляційного суду на те, що виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою може мати місце лише в межах строку договору, а за відсутності спору між сторонами про закінчення строку договору, виконання рішення суду про усунення перешкод поза межами строку дії договору виконуватися не може, не свідчить про встановлення судом всіх фактичних обставин справи, які підлягають з'ясуванню та мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 31 березня

2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2017 року скасувати .

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М.Фаловська