Постанова

від 14.11.2018 по справі 760/11161/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/217/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 760/11161/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В. за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Голдбері ,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6,

на рішення Солом'янського районного суду міста Києва, ухваленого 5 квітня 2018 року під головуванням судді Оксюти Т.Г. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ТОВ Голдбері , ОСОБА_5 з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в ефірі телеканалу Еспресо у випуску Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні в передачі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була розміщена веб-сайті Ecnpeco.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_3 і на сайті Youtube за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, поширив аудіовізуальну інформацію щодо ОСОБА_4, яка не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність та порочить ділову репутацію, а саме:

у Фрагменті №1, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_5: Люди, які щиро впевнені, що Україна зараз веде визвольну боротьбу на Сході, вони навіть не уявляють собі, що є певні частина людей, які с колабораціоністами у власній країні і вважають, що у всьому винний Майдан і влада. Я вам наведу прекрасний приклад. Ось є популярний серед цього типу людей медіаблогер ОСОБА_4, такий собі кремлівський проект, з величезною кількістю передплатників, глядачів у Youtube і зовсім не тільки російських, ви його дивитесь? Ви колись в житті його бачили?

у Фрагменті №2, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6: А уявіть значить це означає просту річ, що будь-яка пропаганда, яка розрахована па тих, хто сприймає ОСОБА_4, нам просто недосяжна і величезній кількості людей, скажімо, які дивляться нас з вами, недосяжна, і нам, і їм, а ОСОБА_4 тези працює в холосту. От його умовно кажучи використовують його російські господарі, а він все одно говорить, які і так зрозумілі тим, з ким він має справу. Немає більше ніякого сенсу ані, перепрошую, в нас з вами, ані в ньому, як в пропагандистах, якби ми були пропагандистами. Я вважаю, що ми просто займаємося своєю професійною діяльністю і розмовляємо з аудиторією, яка нам довіряє.

У наведеному Фрагменті №1 відповідач ОСОБА_5 називає позивача такий собі кремлівський проект , що беззаперечно є негативним твердженням, яке спрямоване на створення уявлення у глядачів програми та користувачів мережі Інтернет про позивача, як російського пропагандиста, журналіста, який подає інформацію однобічно та з викривленням інформації про події в Україні.

ТОВ Голдберрі є телемовником, який здійснює професійну діяльність під логотипом Еспресо на підставі ліцензії серії HP №00462-м на супутникове (телебачення) та ліцензії серії HP №00325-м на багатоканальне мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення. Відповідно до вказаних ліцензій на мовлення телерадіопрограми, що транслюється ТОВ Голдберрі , мають територію розповсюдження в Україні та інших країнах Європи.

Отже, аудіовізуальна інформація, яка поширюється в ефірі телеканалу Еспресо , має досить широке розповсюдження, як на територію України, так і на деякі країни Європи, тому поширення телерадіокомпанією негативної та недостовірної інформації про нього завдало значної шкоди його особистим немайновим правам.

Крім того, він є відеоблогером, канал якого на Youtube за даними Socialbakers є найпопулярнішим в Україні і має більше мільйона переглядів та майже мільйон підписників, тому поширення негативної та недостовірної інформації про нього негативно впливає на його репутацію, як журналіста та медіаблогера.

На початку Фрагменту №1 ОСОБА_5 порівнює його з певною частиною людей, які є колабораціоністами у власній країні і вважають, що у всьому винні Майдан і влада та стверджує, що аудиторією позивача є саме колабораціоністи. Відповідно до Словника української мови колабораціоніст визначений, як зрадник своєї батьківщини, що співпрацював з фашистськими загарбниками в окупованих ними країнах під час другої світової війни. Тобто, відповідач ОСОБА_5, наводячи приклад його, як кремлівського проекту у Фрагменті №2 відносить його до зрадника, який працює проти України та співпрацює з державою, яка окупувала частину території України.

Метою застосування ОСОБА_5 такого контексту є створення його негативного образу, як зрадника та особи пов'язаної з державою, яка сприймається, як зовнішній ворог України - Російською Федерацією, інформація наводилась ОСОБА_5 таким чином, що нібито існує загальновідомий факт того, що його професійна діяльність, як політичного відеоблогера, журналіста, здійснюється на замовлення Росії чи її структур, інформація, яка подається позивачем, нібито є антиукраїнською та спрямована на поширення російської пропаганди.

За допомогою використання відповідачем ОСОБА_5 у його відношенні висловів кремлівський проект у Фрагменті 31 та його...використовують його російські господарі... у Фрагменті №2 глядачам телеканалу Еспресо та користувачам Інтернету нав'язується певний стереотип щодо участі ОСОБА_4 в інформаційній війні Росії проти України.

Інформація про нього, поширена відповідачами на телеканалі та висловлена журналістом, який відомий своїм аналітичними статтями на політичні теми, така інформація сприймається, як дійсна та правдива, хоч насправді є дезінформацією, з якою надзвичайно важко боротися. Беззаперечно поширення такої інформації про нього негативно впливає на його репутацію. Вказує, що він є і залишається громадянином України, українським журналістом, який, висвітлюючи у відеозаписах власне бачення подій, які відбуваються, зокрема, в Україні, Російській Федерації чи Європі, намагається подавати інформацію всебічно, без схильності до тієї чи іншої сторони, та незалежно від приналежності до країни.

Просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_5 та ТОВ Голдберрі ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу Еспресо у випуску Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні передачі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була розміщена веб-сайті Ecnpeco.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, саме: Фраза №1, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_7: говорить ОСОБА_5 … ОСОБА_4, … кремлівський проект ; Фраза №2, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_8: говорить ОСОБА_5 ОСОБА_4 … його… використовують його російські господарі .

Також просив суд зобов'язати ОСОБА_5 та ТОВ Голдберрі не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними шляхом зачитування тексту резолютивною частини рішення в ефірі програми ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язати ОСОБА_5 та ТОВ Голдберрі не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними недостовірну інформацію на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, зокрема, що в рішенні суду першої інстанції відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Судом перекручено та недостовірно викладено зміст позовної заяви, зокрема позовних вимог, оскільки він просив визнати недостовірною інформацією у фрагменті № 1 ОСОБА_4…кремлівський проект , а не будь-яку іншу інформацію, про яку зазначав суд.

Зазначає, що відповідач припустився до неетичних засобів маніпулювання суспільною свідомістю за принципом використання його особи у контексті пов'язаності його з державою, визначеною в українському законодавстві агресором, і замість дослідження доказів у вигляді компакт-диску, суд досліджував висловлювання у формі тексту, чим допустив порушення приписів ст. 229 ЦПК України.

Суд застосував закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме ст. 30 ЗУ Про інформацію , оскільки фраза кремлівський проект є твердженням та несе в собі негативну інформацію щодо нього.

Судове рішення прийнято з неправильним застосуванням та оцінкою ст. 10 Європейської конвенції паро захист прав людини і основоположних свобод, ст.. 1 Декларації Комітету Міністрів ради Європи про свободу політичних дебатів у ЗМІ, що свідчить про допущення судом порушення норм процесуального права: ст.ст. 76-81, 89, 265 ЦПК України. Суд дійшов до помилкового висновку про те, що він являється політичним діячем.

Виходячи зі змісту випуску передачі зрозуміло негативне значення слів кремлівський проект . При цьому у фразі № 2, поширеній ОСОБА_5 також конкретизується фраза №1, оскільки відповідач повідомляє про те, що він нібито використовують його російські господарі. Таким чином, твердження кремлівський проект цілком зрозуміла, зокрема в контексті теми та змісту виступів у вказаному випуску, відтак ця інформація безперечно порушує його особисті немайнові права, для чого достатнім є сам факт поширення недостовірної та негативної інформації.

Суд неправильно застосував рішення Європейського Суду з прав людини: рішення у справі Де Хеєс і Гільзес проти Бельгії від 24.02.1997, рішення у справі нова газета і Бородянський проти Російської Федерації від 23.03.2013, п. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, безпідставно послався п.п. 15, 21 Постанови Пленуму ВСУ№1. При цьому, суд необґрунтовано мотивував своє рішення п. 44 рішення Європейського суду з прав людину справі Лінгенса 12/1984/84/131 від 8.07.1986, яким передбачено роль засобу масової інформації як сторожового пса, а також безпідставно послався на суспільно-важливий характер інформації, вказуючи, що відповідачі вважали за необхідне висловити свої переконання, які виражають власну критичну оцінку його діяльності.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Указом Президента України від 28.09.2018 №297/2018 переведено суддів Апеляційного суду міста Києва та суддів Апеляційного суду Київської області на роботу на посадах суддів Київського апеляційного суду.

Відповідно до ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 02.10.2018 №3 днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03.10.2018.

Нерозглянуті апеляційні скарги, заяви, клопотання, подані до Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області передано до новоутвореного Київського апеляційного суду.

У зв'язку із зазначеним вищевказана справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ Голдбері - Кучерук Н.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив власний аналіз та висловив судження, яке є критичною оцінкою, яку не можна спростувати у судовому порядку.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу Еспресо був здійснений випуск Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні передачі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була розміщена веб-сайті Ecnpeco.TV, власником якого є ТОВ Голдберрі , за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_3 і на сайті Youtube за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_5 поширив аудіовізуальну інформацію щодо ОСОБА_4, а саме:

У Фрагменті №1, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_5: Люди, які щиро впевнені, що Україна зараз веде визвольну боротьбу на Сході, вони навіть не уявляють собі, що є певна частина людей, які с колабораціоністами у власній країні і вважають, що у всьому винні Майдан і влада. Я вам наведу прекрасний приклад. Ось є популярний серед цього типу людей медіаблогер ОСОБА_4, такий собі кремлівський проект, з величезною кількістю передплатників, глядачів у Youtube і зовсім не тільки російських, ви його дивитесь? Ви колись в житті його бачили?

Фрагменті №2, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6: А уявіть значить це означає просту річ, що будь-яка пропаганда, яка розрахована па тих, хто сприймає ОСОБА_4, нам просто недосяжна і величезній кількості людей, скажімо, які дивляться нас з вами, недосяжна, і нам, і їм, а ОСОБА_4 тези працює в холосту. От його умовно кажучи використовують його російські господарі, а він все одно говорить, які і так зрозумілі тим, з ким. він має справу. Немає більше ніякого сенсу ані, перепрошую, в нас з вами, ані в ньому, як в пропагандистах, якби ми були пропагандистами. Я вважаю, що ми просто займаємося своєю професійною діяльністю і розмовляємо з аудиторією, яка нам довіряє.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639 цс 17.

28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії Європейський суд із прав людини наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку:

1) факти, що вважаються загальновідомими;

2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом;

3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Доводи апеляційної скарги про відсутність мотивованої оцінки кожного аргументу є надуманими та підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що у рішенні у справі &quss;Проніна проти України&quma; від 18.07.2006 суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом перекручено та недостовірно викладено зміст позовної заяви, зокрема позовних вимог, оскільки він просив визнати недостовірною інформацією у фрагменті № 1 ОСОБА_4…кремлівський проект , а не будь-яку іншу інформацію, про яку зазначав суд не вливають на правильність ухваленого рішення та підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо спростування ОСОБА_4 ... його ... використовують його російські господарі ,суд виходив з того, що дослідженню підлягає поширена інформація в повному обсязі, в тому числі з дослідженням слів, які позивач упустив, поставивши на їх місці крапки. Суд першої інстанції вірно встановив відсутність доказів поширення інформації з текстовою частиною, вказаною в позові. Судом встановлено, що насправді інформація поширювалась в такому вигляді: ОСОБА_4 теж працює вхолосту . От його, умовно кажучи , використовують його російські господарі .

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме ст. 30 ЗУ Про інформацію , оскільки фраза кремлівський проект є твердженням та несе в собі негативну інформацію щодо ОСОБА_4, а також про те, що суд першої інстанції не дослідив компакт-диск із записом програми - є безпідставними.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Визначення поняття оціночних суджень та наслідки встановлення їх наявності містяться у ст. 30 Закону України Про інформацію . Відповідно до ч. 1, ч. 2 цієї статті ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Застосування ст. 30 ЗУ Про інформацію є необхідним для розмежування фактів від оціночних суджень. Встановлення наявності оціночних суджень є підставою для застосування частини 1 цієї статті щодо неможливості притягнення до відповідальності за їх висловлювання.

Згідно з ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Як вбачається, спірні фрази ОСОБА_4...кремлівський проект , його умовно кажучи, використовують його російські господарі є оціночними судженнями, а тому не підлягають спростуванню.

Застосування ст. 30 Закону України Про інформацію є необхідним для з'ясування того, чи є спірна інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням, у зв'язку з цим доводи позивача про неправильне застосування цієї правової норми є помилковими.

Щодо доводів про недослідження у судовому засіданні компакт-диску з відеозаписом випуску Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні , то вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не заперечується наявність фраз ОСОБА_4 ...кремлівський проект , його умовно кажучи, використовують його російські господарі , як і не заперечується відсутність в спірній інформації згадок про зрадника , працює проти України та співпрацює з державою, що окупувала тощо. Посилаючись на недослідження диску у судовому засіданні, ОСОБА_4 не наводить жодних обставин, які б могли свідчити про прийняття судом неправильного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_4 являється політичним діячем є безпідставними та підлягають відхиленню, оскількивирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості і при їх розгляді суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. На вказане звертає увагу Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 р. у справі № 486/813/16-ц. висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин.

Надуманими також є твердження ОСОБА_4 про відсутність доказів популярності його каналу Youtube та кількісні показники підписників, оскільки такі докази надавалися ним самим до позовної заяви (роздруківки з сайту Socialbakers). У поданій до суду позовній заяві з посиланням на ці докази позивач стверджував, що він є відеоблогером, канал якого на Youtube є найпопулярнішим в Україні і має більше мільйона переглядів та майже мільйон підписників.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі).

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.

Посилання ОСОБА_4 на те, що фраза ОСОБА_4 ... кремлівський проект відносить його до зрадника, який нібито працює проти України та співпрацює з державою, що окупувала частину території України е надуманими, оскільки оспорена позивачем інформація не містить жодних згадок про зрадника , працює проти України га співпрацює з державою, що окупувала . При цьому вислів ОСОБА_4 ... кремлівський проект не відноситься до фактів, а є оціночним судженням, яке не може спростовуватись, і апеляційна скарга не містить жодних заперечень проти цього.

Вирішуючи справу в частині вимог визнання недостовірною та спростування фрази ОСОБА_4 ... кремлівський проект , суд дійшов вірного висновку, що вказаний вислів не відноситься до фактів, а є оціночним судженням, яке не може спростовуватись.

При цьому зазначив, що принциповим при вирішенні спорів такого характеру є виокремлення з поширеної інформації фактичних даних та відмежування їх від оціночних суджень. Факт - це явище об'єктивної дійсності. Конкретні події, які об'єктивно винити у минулому, і які існують незалежно від поглядів і ставлень до них інших осіб . У випадку з поширенням фактів суд має перевірити їх істинність та достовірність. Така перевірка здійснюється простим вивченням питання, чи мали певні факти місце в минулому, і чим вони підтверджуються. Натомість, якщо йдеться про оціночні судження, вони такій перевірці підлягати не можуть, що прямо вказано у статті 30 Закону України Про інформацію .

Вислів кремлівський проект не має фактичної основи,а має абстрактний, не конкретний характер. На відміну від фактів, які розуміються чітко, однозначно і не вимагають додаткових пояснень, оціночні судження допускають широке коло значень, які залежать від рівня знань та здатності особи до аналізу інформації.

Таким чином, фраза кремлівський проект носить оціночний характер. Очевидно, що людина не може бути проектом в прямому значенні цього слова. Способи використання слів в переносних значеннях безумовно не є фактом - а є оціночним судженням.

Цей висновок підтверджується і змістом апеляційної скарги, в якій ОСОБА_4 просить спростувати не стільки фразу кремлівський проект , скільки те, яке значення в це висловлювання вкладає сам позивач.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, на думку ОСОБА_4, вказана фраза відносить його до зрадника, який нібито працює проти України та співпрацює з державою, що окупувала частину території України , проте, як правильно зазначено судом, оспорена позивачем інформація не містить жодних згадок про зрадника , працює проти України та співпрацює з державою, що окупувала . Вказане розуміння є лише довільною інтерпретацією оціночного судження, надана самим позивачем.

Факт - це завжди подія, обставина, яка мала місце і яку можна підтвердити відповідними доказами. Позивач просить спростувати оціночне судження, довести, що він не є проектом , що неможливо з точки зору логіки, і не підлягає спростуванню відповідно до норми закону.

Враховуючи зазначене та встановлені судом першої інстанції обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що мова справді йде про оціночне судження. З матеріалів справи не випливають винятково вагомі причини, які б давали підстави для покарання відповідачів за участь у відповідному розповсюдженні висловлювань.

Громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні (частина перша статті 65 Закону України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII Про телебачення і радіомовлення в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ТР).

Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь, зокрема передбачене статтею 65 Закону про ТР, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. З встановлених судомпершої інстанціїобставин справи та її матеріалів не випливає, що позивач намагався скористатись таким правом, чи саме таке його право було порушене відповідачем

Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає безпідставними, так як суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи в межах заявлених позовних вимог, дослідив надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Солом'янського районного суду міст Києва від 5 квітня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21.11.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: