Постанова

від 21.11.2018 по справі 924/860/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 924/860/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 30 серпня 2018 року, повний текст складено 3 вересня 2018 року в справі № 924/860/17

час та місце ухвалення: 30 серпня 2018 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:07 год; повний текст ухвали складено 3 вересня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1"

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадян:

Третя особа 1: ОСОБА_2

Третя особа 2: ОСОБА_3

Третя особа 3: ОСОБА_4

Третя особа 4: ОСОБА_5

Третя особа 5: ОСОБА_6

Третя особа 6: ОСОБА_7

Третя особа 7: Фермерське господарство "Левада-2012"

про визнання незаконними та скасування наказів Держгеокадастру в Хмельницькій області

за участю представників сторін:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи 1: не з'явився;

від Третіх осіб 2 та 7: ОСОБА_8;

від Третьої особи 3: не з'явився;

від Третьої особи 4: не з'явився;

від Третьої особи 5: не з'явився;

від Третьої особи 6: не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35 Господарського процесуального кодексу України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 Господарського процесуального кодексу України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю Агропартнер-1 (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (надалі - Відповідач) про визнання незаконними та скасування наказівВідповідача Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , а саме:

від 11 березня 2016 року № 22-5247-СГ;

від 12 березня 2016 року № 22-5380-СГ;

від 12 березня 2016 року № 22-5395 - СГ;

від 12 березня 2016 року № 22-5381- СГ;

від 19 квітня 2016 року № 22-9167- СГ;

від 19 березня 2016 року № 22- 9169 - СГ .

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що 1 серпня 2008 року між Хмельницькою райдержадміністрацією та Позивачем було укладено договір оренди земельних ділянок № 344. Згідно умов договору оренди земельних ділянок Позивач прийняв в строкове, платне користування земельні ділянки із земель державної власності розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Хмельницької області. В оренду передавались земельні ділянки загальною площею 70,00 га. Строк дії договору 10 років, починаючи з дати реєстрації (зважаючи на дату реєстрації до 6 серпня 2018 року). З моменту укладення договору оренди земельних ділянок та по даний час Позивач користується земельними ділянками та належним чином сплачує всі платежі та податки, які пов'язані із таким користуванням. При цьому з відомостей розміщених у Публічній кадастровій карті України Позивачу стало відомо, що згідно Наказів Відповідача частину земельних ділянок переданих Позивачу в оренду було відчужено із державної власності та передано у власність іншим громадянам, які в свою чергу передали земельні ділянки в оренду ФГ "Левада-2012". Позивач, вказуючи на неправомірність такої передачі звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування вищезазначених наказів Відповідача "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року (том 1, а.с. 133) було залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фермерське господарство Левада -2012 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30 серпня 2018 року закрито провадження в справі № 924/860/17 (том 3, а.с. 35-37).

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що враховуючи склад та характер даних правовідносин сторін у справі № 924/860/17, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить визнати незаконними та скасувати накази Відповідача, згідно яких вирішено затвердити документацію із землеустрою та надати земельні ділянки у приватну власність Третім особам. Саме тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки вищевказаних фізичних осіб.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, 11 вересня 2018 року Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 55-56) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу № 924/860/17 направити для проведення подальшого її розгляду в суді першої інстанції.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема, виходив з того, що судом при постановленні даної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. А саме, суд першої інстанції не дослідив, що позовні вимоги адресовані виключно до Відповідача як суб'єкта господарювання, а отже, на думку апелянта, в разі задоволення вимог наказ про примусове виконання рішення буде видано не на фізичних осіб, а на юридичну особу - Відповідача по справі. Також на думку апелянта суд не врахував, що треті особи не спорять у даній справі, а те що рішення суду може вплинути на їхні права та обов'язки не може бути перешкодою для доступу до правосуддя Позивачем. Окрім того, апелянт зауважив, що за час розгляду справи жоден із учасників не звертався із клопотанням про непідвідомчість даної справи господарському суду. Також, апелянт зауважив, що суд не вирішив питання про судові витрати, зокрема, про судовий збір, витрати на правову допомогу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2018 року (том 3, а.с. 53-54) апеляційну скаргу Позивача залишено без руху, та зобов'язано Позивача протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати суду - докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи (Відповідачу та Третім особам) листом з описом вкладення.

Дана справа розглядалася Рівненським апеляційним господарським судом та на момент надходження заяви про усунення недоліків переглядається створеним Указом Президента України № 454/2017 від 29 грудня 2017 року Північно-західним апеляційним господарським судом в апеляційному окрузі (що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2018 року прийнято дану справу до провадження Північно - західного апеляційного господарського суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.. Водночас даною ухвалою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 30 серпня 2018 року в справі № 924/860/17 (том 3, а.с. 87-88). Встановлено Відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а Третім особам встановлено строк для подання письмових пояснень по справі.

2 листопада 2018 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від Третіх осіб (том 3, а.с. 98-99), в яких, Треті особи зауважують, що договір оренди землі, який був укладений між Позивачем та Хмельницькою районною державною адміністрацією 1 листопада 2008 року строком на 10 років - закінчився, а розпорядником даних земель (Відповідачем) його не поновлено, оскільки, як зазначають Треті особи, Позивач не звернувся у встановлений договором двомісячний строк до моменту його закінчення про переукладення договору на наступний строк.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 6 листопада 2018 року було призначено справу № 924/860/17 до розгляду на 21 листопада 2018 року об 14 годині 30 хвилин (том 3, а.с. 101).

7 листопада 2018 року та 12 листопада 2018 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Відповідача (том 3, а.с. 104-105, та 108-111), в котрому Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу першої інстанції без змін та надав обґрунтування своєї позиції. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що апелянт звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів Відповідача про передачу земельних ділянок у приватну власність фізичним особам - Третім особам по справі, то такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення, на думку Відповідача, впливає на права та обов'язки Третіх осіб по справі.

12 листопада 2018 року на адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Відповідача, в котрому він просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач у відзиві зазначив, що ураховуючи ту обставину, що апелянт звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів Відповідача про передачу земельних ділянок у приватну власність Третім особам по справі, то такий спір, на переконання Відповідача, є приватноправовим і за суб' єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб - Третіх осіб по справі.

В судове засідання від 21 листопада 2018 року представники Позивача, Відповідача, Третьої особи 1, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5, Третьої особи 6 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання (том 3, а.с. 115-123).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Зі змісту частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевказане, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача, Відповідача, Третьої особи 1, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5, Третьої особи 6 оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 21 листопада 2018 року представник Третьої особи 2 та 7 підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та з підстав, висвітлених ній заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача. Просив суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представник Третьої особи 2 та 7, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2008 року між Позивачем та Хмельницькою районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельних ділянок (надалі - Договір; том 1, а.с. 12-15).

Відповідно до Розділу 1 Договору, Хмельницька районна державна адміністрація надала, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки із земель державної власності загальною площею 70 га, розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Хмельницького району.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що: Договір укладається строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації; після закінчення строку дії Договору, Позивач має переважне право поновлення Договору на новий термін, у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження строку дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Даний Договір було зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 6 серпня 2008 року про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 040874300002.

12 березня 2016 року Відповідачем було винесено Наказ № 22-5380-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність Третій особі 2 (громадянину) земельну ділянку, загальною площею 1,9850 Га (кадастровий номер 6825084800:03:007:0013) для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 24).

12 березня 2016 року Відповідачем було винесено Наказ № 22-5395-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність Третій особі 3 (громадянину) земельну ділянку, загальною площею 2,0000 Га (кадастровий номер 6825084800:03:008:0002) для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 25).

12 березня 2016 року Відповідачем було винесено Наказ № 22-5381-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність Третій особі 4 (громадянину) земельну ділянку, загальною площею 2,0000 Га (кадастровий номер 6825084800:03:007:0011) для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 26).

19 квітня 2016 року Відповідачем було винесено Наказ № 22-9167-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність Третій особі 5 (громадянинуу) земельну ділянку, загальною площею 2,0000 Га (кадастровий номер 6825084800:03:007:0048) для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 27).

19 квітня 2016 року Відповідачем було винесено Наказ № 22-9169-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність Третій особі 6 (громадянину) земельну ділянку, загальною площею 2,0000 Га (кадастровий номер 6825084800:03:007:0014) для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2016 року між Третіми особами 1, 2, 3, 4, 5, 6, та Третьою особою 7 були укладені договори оренди землі (том 1, а.с. 29-30, 33-34, 37-38, 41-42, 45-46, 49-50), на підставі яких Треті особи 1, 2, 3, 4, 5, 6 передали в оренду для Третьої особи 7 свої земельні ділянки строком на 49 років.

До даних договорів оренди були складені та долучені Акти приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 30 на звороті, а.с. 36, а.с. 40, а.с. 44, а.с. 51 на звороті , експертні висновки про грошову оцінку та кадастрові плани земельних ділянок.

Зважаючи на вищеописані накази Відповідача на підставі яких, як зауважує апелянт, неправомірно було передано земельні ділянки Третім особам, Позивач звернувся до суду з метою захисту, на його думку, порушеного права щодо користування та розпорядження орендованою земельною ділянкою з позовом про визнання незаконними та скасування таких наказів Відповідача.

Аналізуючи спірні правовідносини сторін на предмет їх підставності звернення до господарського суду та зважаючи на їх нормативно - правове врегулювання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом - 19 вересня 2017 року) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції), господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Підвідомчість господарських справ встановлено статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно, колегія суддів констатує, що Господарський процесуальний кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи), а саме пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Натомість відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення Позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною 1 статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним господарським судом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення Позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним господарським судом.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, колегія суду констатує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Поряд з тим, згідно із частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно, як вбачається із приписів частин 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

При цьому порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

З огляду на вищенаведені норми діючого законодавства України колегія суду підсумовує, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер .

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, на переконання колегія суду, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, та такий спір не має господарського характеру, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15 травня 2018 року в справі № 911/4144/16 та від 16 травня 2018 року № 911/4111/16.

Як встановлено Північно-західним апеляційним господарським судом при дослідженні матеріалів справи, оспорюваними наказами Відповідачем було передано у власність, дані спірні земельні ділянки, саме для фізичних осіб (Треті особи 1, 2, 3, 4, 5, 6 по справі), які на час розгляду справи здійснюють весь спектр правомочностей власника відносно спірних земельних ділянок.

Ураховуючи ту обставину, що Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів Відповідача від 11 березня 2016 року № 22-5247-СГ, від 12 березня 2016 року № 22-5380-СГ, від 12 березня 2016 року № 22-5395-СГ, від 12 березня 2016 року №22-5381-СГ, від 19 квітня 2016 року № 22-9167-СГ та від 19 березня 2016 року № 22-9169-СГ, якими надано у власність фізичним особам, які є третіми особами у цій справі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, судова колегія приходить висновку, що даний спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб (Третій осіб 1, 2, 3, 4, 5, 6) які є власниками земельних ділянок).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Також, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що позиція Позивача відносно того, що закриваючи провадження у справі суд не врахував позиції касаційного суду та того, що на час винесення ухвали, касаційний суд бажає відступити від раніше наведених правових позицій, що на думку апелянта, тягне за собою не закриття провадження по справі а її зупинення, не знайшла свого підтвердження.

А саме, по - перше: відповідно до статті 228 Господарського процесуального кодексу України, така підстава зупинення, як перегляд судових рішень у подібних правовідносин (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, є правом, а не обов'язком суду; по-друге, апелянтом в підтвердження своєї позиції не долучено до матеріалів справи будь-якого підтвердження щодо розгляду таких справ Великої Палити Верховного Суду, та не надано судові рішення касаційної інстанції з відображенням не згоди з вищеописаною позицією Великої Палити Верховного Суду та бажанням касаційного суду відійти від зазначеної позиції.

При цьому, як вбачається з Постанови Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року справа №911/4061/16, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року справу № 911/4061/16 повернула до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 6 статті 303 ГПК України відповідно до якої якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. На підставі вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №911/4144/16. Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у цій справі.

Що ж до доводів про неповернення судом першої інстанції для апелянта судового збору, то судова колегія звертає увагу апелянта, що згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас, в матеріалах справи відсутня, а апелянтом не доведено подання такої заяви як до суду першої інстанції на момент винесення оспорюваної ухвали. Відтак, апеляційний господарський суд відхилає і даний довід апеляційної скарги.

При цьому колегія суду наголошує на тому, що апелянт не позбавлений права звернутися після закриття місцевим господарським судом провадження по справі з відповідною заявою до цього суду в даній справі.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги Позивача.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно положень частини 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам відповідає.

З огляду на все вищевказане, апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оспорювану ухвалу - без змін.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, суд залишає за апелянтом.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - 1" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30 серпня 2018 року в справі № 924/860/17 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30 серпня 2018 року в справі № 924/860/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 924/860/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.